Юрченко Сергій Анатолійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сергій Анатолійович Юрченко
Народження1 серпня 1957(1957-08-01) (67 років)
Кривий Ріг, Дніпропетровська область
Національністьукраїнець
КраїнаСРСР СРСР → Україна Україна
ЖанрСтанковий живопис, Іконопис, Графіка
НавчанняКриворізький державний педагогічний університет (1984)
Діяльністьхудожник, іконописець
ВпливРембрандт ван Рейн
ПрацівникКриворізький державний педагогічний університет

Сергій Анатолійович Юрченко (1 серпня 1957(19570801), Кривий Ріг, Дніпропетровська область) — радянський та український художник, педагог.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 1 серпня 1957 року в Кривому Розі в сім'ї робітників. Малюванню почав вчитися в 1971 році в художній школі № 1, клас Ісакова Юрія Михайловича. Після закінчення школи в 1975 році працює художником-оформлювачем в заводоуправлінні комбінату Криворіжсталь.

Під час перебування на строковій службі в танкових військах з 1975 по 1977 рік, працює художником. З 1977 по 1979 рік займається виготовленням плакатів та інших засобів наочної агітації в художньо-оформлювальному обласному комбінаті.

З 1979 по 1984 рік навчається на художньо-графічному факультеті Криворізького педагогічного інституту. Викладачі: Володимир Непомнящий, Володимир Авраменко та Степан Головатий.

Працює в галузі станкового живопису та графіки. З 1988 року пише ікони[1].

З 1984 по 1988 рік — учитель образотворчого мистецтва в загальноосвітній школі № 41. З 1988 по 1990 рік — художник-оформлювач в БК імені Дзержинського. З 1990 по 1993 рік працює іконописцем в Спасо-Преображенському соборі в Кривому Розі.

З 1993 по 1996 рік викладає живопис, малюнок та композицію на художньо-графічному факультеті КДПУ. З 1996 по 1998 рік — викладач школи мистецтв № 1[2]. З 1998 по 1999 рік працює в будинку художника. З 2000 року займається незалежною художньою діяльністю.

Учасник міських, обласних, республіканських та міжнародних виставок з 1990 року[3].

Творча діяльність

[ред. | ред. код]

Працює в багатьох жанрах — пейзаж, натюрморт, портрети, сюжетна композиція. Звертається до графіки. Графіка Сергія Юрченко — це об'єднання реальності і фантазії. Обробляючи біблійні оповіді та легенди, він наділяє світ рослин і тварин дивовижними властивостями і об'єднує їх в єдине співтовариство співіснування[3].

В іконопис направив Синиця Григорій Іванович, до порад якого художник прислухався.

Написав ікони та іконостаси в храмах України: Спасо-Преображенський собор, храм Олександра Невського, храм Іоанна Лествичника, храм Споручниці хлібів, храм Святителя Миколая, храм Покрова Пресвятої Богородиці, храм Святої Трійці, храм «Вознесіння», храм Святителя Миколая (Рахманівка)[4][5], храм Святителя Миколая (Інгулець), іконостас і розписи в храмі Андрія Первозванного, іконостас та ікони навісні — храм Покрова Пресвятої Богородиці (Карнаватка), Церква Різдва Пресвятої Богородиці (Кривий Ріг)[4][6]. (Все в місті Кривий Ріг). Покрова Пресвятої Богородиці в селі Широке, Космо-Даміанівський монастир (Алушта), храм Трьох Святителів (Попасна)[7].

Вивчає історію Козацтва. Серед робіт: «Корчма», «Козацька рада», «На привалі», «Б. Хмельницький»[1].

Графічні роботи С. Юрченка використали в ілюструванні книги про легенди та перекази Криворіжжя «На землі на рідній»[8].

Продюсерський центр Бойко, м. Київ у 2011 році представив живописні роботи Сергія Юрченка в колекції № 5 «Італії від щирого серця»[9]. на арт-фестивалях в м. Рим та Мілан Італія[7].

Роботи зберігають у музеях, приватних колекціях[1].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Юрченко Сергій Анатолійович // Енциклопедія Криворіжжя У 2-х томах. Під ред. О. В. Якименко. Т. 2. ЯВВА. — Кривий Ріг, 2005. — 784 стр.
  2. ↑ Символ. Культурологічний альманах. Випуск другий./ під ред. Т. Є. Меліхова, І. Є. Бугайова. Кривий Ріг: Видавець ФО-П Чернявський Д. О., 2013. — С. 212—213. — ISBN 978-966-2775-38-9.
  3. ↑ а б 20 років. Криворізька міська організація Національної спілки художників України. / під ред. Найденко І. В. Кривий Ріг: Видавець ФО-П Чернявський Д. О., 2013. — С. 235—236. ISBN 978-966-2775-22-8.
  4. ↑ а б Тарас Затульний. Обрії духовності. Осередки благочестя.
  5. ↑ 23.05.2012г. Кривой Рог. На могиле основательницы храма восстановлен Православный крест [Архівовано 2022-06-08 у Wayback Machine.].
  6. ↑ Вехи истории храма Рождества Пресвятой Богородицы [Архівовано 27 серпня 2019 у Wayback Machine.].
  7. ↑ а б Сергій Юрченко // Саксагань: альманах. — 2013. — № 3. — С. 66.
  8. ↑ На землі, на рідній… Легенди та перекази Криворіжжя. У трьох книгах. Книга перша. Під ред. Алла Корна, Ірина Кривенко, Анатолій Лучка, Євген Стороженко, Володимир Токар. Кривий Ріг 2000.
  9. ↑ Продюсерский центр Бойко. Италии от всего сердца. Коллекция № 5. Каталог. Украина, 2011. — С. 26.

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Юрченко_Сергій_Анатолійович