Яблунівка (Богодухівський район)
село Яблунівка | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Харківська область |
Район | Богодухівський район |
Тер. громада | Валківська міська громада |
Код КАТОТТГ | UA63020030980052039 |
Облікова картка | Яблунівка |
Основні дані | |
Засноване | кінець XIX століття |
Населення | 41 (2000 рік) |
Площа | 0,85 км² |
Густота населення | 48,24 осіб/км² |
Поштовий індекс | 63045 |
Телефонний код | +380 5753 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 49°51′0″ пн. ш. 35°43′19″ сх. д. / 49.85000° пн. ш. 35.72194° сх. д. |
Середня висота над рівнем моря |
179 м |
Найближча залізнична станція | Огульці |
Місцева влада | |
Адреса ради | 63002, Харківська обл., Богодухівський р-н, м. Валки, вул. Харківська, буд. 16 |
Карта | |
Мапа | |
Яблуні́вка (до 1959 — Опитне) — село в Україні, у Валківській міській громаді Богодухівського району Харківської області. Населення становить 41 осіб. До 2020 орган місцевого самоврядування — Черемушнянська сільська рада.
Село Яблунівка знаходиться біля балки Гризунів Яр, на відстані 2 км розташовані села Литвинівка і Черемушна, за 2 км проходить автомобільна дорога М03 (E40). Село знаходиться у великому лісовому масиві (дуб)
Село засноване наприкінці XIX століття поміщиком П. Гавриловим, який придбав у цьому місці шмат землі для організації власного господарства. Звідси назва урочища — Гаврилівське. Спочатку тут містилися лише маєток поміщика та господарські приміщення. У поміщика працювали переважно мешканці з сусідніх сіл Черемушної та Литвинівки. Приблизно у 1910 році господарство придбав поміщик Харитонов. У 1918-му воно було націоналізоване. Згодом у 1923 році,коли була створена Українська сортомережа, тут почали займатися сортовипробуванням овочевих культур, а з 1925-зернових. В 1926 році російський вчений-генетик Микола Вавілов організував тут Дослідне поле, яке пізніше отримало назву Литвинівська дослідна станція. Тому серед селян ця місцина (селище) отримало назву — Опитне. Тоді ж почалося заселення селища. Протягом 1950—1970 років село забудовувалося одно-, дво- та триповерховими будинками для працівників станції.
У 1959 році село отримало нинішню назву.
У 1996 році в селі було 19 дворів і 36 мешканців. Було занедбане.
12 червня 2020 року, розпорядженням Кабінету Міністрів України № 725-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Харківської області», увійшло до складу Валківської міської громади.[1]
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Валківського району, село увійшло до складу Богодухівського району[2].
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[3]:
Мова | Кількість | Відсоток |
---|---|---|
українська | 38 | 92.68% |
російська | 3 | 7.32% |
Усього | 41 | 100% |
- ↑ Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Харківської області. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 1 лютого 2023.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- Іван Лисенко. Валківська енциклопедія: Енциклопедичне видання. — Київ : Рада, 2000. — Т. 1. — С. 391. — 500 прим. — ISBN 966-7087-38-7.
- '
Це незавершена стаття з географії Харківської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
ПРИСЯЖНЮК В.М. ПЕРЕДУМОВИ СТАНОВЛЕННЯ ТА НАУКОВООРГАНІЗАЦІЙНІ ЗАСАДИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ВІТЧИЗНЯНОГО СОРТОВИПРОБУВАННЯ У 20-х РОКАХ ХХ ст. / Присяжнюк М.В. // Селекція і насінництво: міжвід. темат. наук. зб. — Х., 2011. — Вип. 99. — С. 192–198. — Бібліогр.: 6 назв. Шифр 06 535988.