Язеп Гаврилик
| Язеп Гаврилик | ||||
|---|---|---|---|---|
.jpg) | ||||
| Народився | 6 квітня 1893 Колодчино, Вілейський повіт, Віленська губернія | |||
| Помер | 8 грудня 1937 (44 роки) Санкт-Петербург, Росія | |||
| Країна | .svg){kind=small} Республіка Польща | |||
| Діяльність | громадський діяч, політик, публіцист | |||
| Alma mater | Q65093867? | |||
| Заклад | Radaškovičy Belarusian gymnasiumd і Q26712728? | |||
| Членство | Товариство білоруської школи і Q4192525? | |||
| Партія | Білоруська селянсько-робітнича громада і Комуністична партія Західної Білорусі | |||
| Конфесія | баптизм | |||
|
| ||||
 Язеп Гаврилик у Вікісховищі | ||||
Язеп Гаврилик (біл. Іосіф Емяльянавіч Гаўрылік; 6 квітня 1893, с. Колодчино, Вілейський повіт - 8 грудня 1937, Санкт-Петербург) — діяч білоруського руху в Західній Білорусі[1].
Закінчив Барунську вчительську семінарію. У 1922 один із засновників Радошковицької білоруської гімназії ім. Ф. Скорини. Активний діяч Товариства білоруської школи[1].
З 1925 член БСРГ. У травні 1930 без його згоди зарахований до КПЗБ.
У 1928 обраний послом до сейму Другої Речі Посполитої за списком Робітничо-селянської єдності[1].
Один із творців і голова революційно-демократичної та національно-визвольної організації «Змагання»[1]. Брав участь в організації видання творів класиків марксизму-ленінізму білоуською мовою, яку здійснювало «Змагання»[1].
У 1931 був позбавлений посольського імунітету і засуджений на 9,5 роки в'язниці. У 1932 обміняний на політичних в'язнів з СРСР[1]. Жив у Мінську. Працював завідувачем сектору (відділу) виконання Народного комісаріату освіти БРСР .
Заарештований ГПУ БССР 1 вересня 1933 р. справі «Білоруського національного центру». 9 січня 1934 року засуджений до розстрілу, який замінили на 10 років заслання. В'язень Гулагу в Соловецькому таборі (СЛОН) і будівельних таборах Біломорсько-Балтійського каналу. 25 листопада[2][3] 1937 року "трійка" НКВС по Ленінградській області засуджений до розстрілу. За деякими даними прийняв смерть, як глибоко релігійна людина (адже ще в 1920-і перейшов в баптизм [4]).
Реабілітований за обома вироками 16 серпня 1956.
- ↑ а б в г д е {{{Заголовок}}}.
- ↑ Возвращённые имена. Книги Памяти России. (рос.)
- ↑ Остання адреса: Розстріли соловецьких в'язнів з України у 1937—1938 роках: В 2 т. — 2-е вид., доопрац. і доп. — Київ: Сфера, 2003. (укр.)
- ↑ Політики і протестанти. Архів оригіналу за 11 грудня 2007. Процитовано 23 лютого 2019.
- Слоўнік Маракова
- Дадатак да слоўніка Маракова[недоступне посилання з серпня 2019]
- Остання адреса: Розстріли соловецьких в'язнів з України у 1937–1938 роках: В 2 т. — 2-е вид., доопрац. і доп. — Київ: Сфера, 2003. ISBN 966-7841-40-5 (Т. 1) ISBN 966-7841-68-5 (укр.)