Перейти до вмісту

Безлюдівка

Координати: 49°52′9″ пн. ш. 36°16′11″ сх. д. / 49.86917° пн. ш. 36.26972° сх. д. / 49.86917; 36.26972
Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Якименко Олена Олександрівна)
селище Безлюдівка
Герб Безлюдівки
 Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Україна Україна
Область Харківська область
Район Харківський район
Тер. громада Безлюдівська громада
Код КАТОТТГ UA63120010010021177 Редагувати інформацію у Вікіданих
Облікова картка Безлюдівка 
Основні дані
Засновано 1681 (344 роки)
Площа 8,2 км²
Населення ▼ 9135 (01.01.2022)[1]
Густота 1150,7 осіб/км²;
Поштовий індекс 62489
Телефонний код +380 57
Географічні координати 49°52′9″ пн. ш. 36°16′11″ сх. д. / 49.86917° пн. ш. 36.26972° сх. д. / 49.86917; 36.26972
Висота над рівнем моря 114 м
Водойма р. Уди, р. Студенок, Нагорівське озеро, Підборівське озеро, озеро Коваленки, Черкаський струмок, річка Броди, річка Бабаї


Відстань
Найближча залізнична станція: Безлюдівка
До станції: 3 км
До райцентру:
 - фізична: 13 км
 - автошляхами: 15,6 км
До обл. центру:
 - фізична: 13 км
 - автошляхами: 15,6 км
Селищна влада
Адреса 62489, Харківська обл., Харківський р-н, смт Безлюдівка, вул. Зміївська, 48
Голова селищної ради Кузьмінов Микола Миколайович
Карта
Безлюдівка. Карта розташування: Україна
Безлюдівка
Безлюдівка
Безлюдівка. Карта розташування: Харківська область
Безлюдівка
Безлюдівка
Безлюдівка. Карта розташування: Харківський район
Безлюдівка
Безлюдівка
Мапа

Безлюдівка у Вікісховищі

Безлю́дівка — селище Харківського району Харківської області України. Впритул прилягає до південного кордону міста Харкова.

Є адміністративним центром Безлюдівської селищної громади.

Географічне розташування

[ред. | ред. код]

Селище міського типу Безлюдівка знаходиться на лівому березі річки Уда (басейн Сіверського Дінця) і на обох берегах річки Студенок. На півночі примикає до межі міста Харкова, у 3 км на північний захід розташований харківський мікрорайон Жихор, у 4 км на південь розташоване смт Васищеве, в 1 км на південний захід  — смт Хорошеве. На заплаві річки Уда між Хорошевим та Безлюдівкою розташоване урочище Крива Лука.[2]

Водойми селища

[ред. | ред. код]

У селищі розташовано кілька великих піщаних кар'єрів, заповнених водою, зокрема: оз. Підборівське, оз. Нагорівське та оз. Коваленки. Також через селище протікає кілька річок: р. Уда, р. Студенок, р. Броди (на північ від Підборівки. Впадає в озеро Новий Лиман), р. Черкаський струмок (на поч. вул. Огородньої), р. Бабаї (на північ від Панського бору)[3].

Відстань до інших міст

[ред. | ред. код]

Походження назви

[ред. | ред. код]

Топонім "Безлюдівка" - назва-прикметник, що показує, як виглядала ця слобода у перші роки, ймовірно, через наслідки татарського набігу[4]

Історія

[ред. | ред. код]

На території селища в урочищах Ващенків Бір і Коваленки виявлено 9 поселень епохи бронзи, 2 поселення скіфського часу, 2 поселення салтівської культури.

Найдавніше писемне джерело про Безлюдівку. "Судное дѣло" за 1681 рік (уривок)[5]

Слобода Безлюдівка заснована лише наприкінці XVII століття. 1681 рік — дата першої згадки, й ранніх свідчень про існування Безлюдівки до 1681 року не існує. Межові книги 1716 року дали чітко зрозуміти, що станом на 1673 рік Безлюдівки ще не було[6][4][7][5]. Це поселення заснували й населили козаки.

Село було центром Безлюдівської волості.

У 1861 році було збудовано нинішню будівлю Покровської церкви.

Радянська влада встановлена в грудні 1917 року.

З червня по грудень 1919 року Безлюдівка була під владою білих денікінців.

У 1920 році в Безлюдівці утворений комітет незаможних селян, а в 1923 р. — організована сільськогосподарська артіль «Огородник» (з 1931 року — колгосп ім. Петровського). В 1932 році створено ще два колгоспи — ім. Другої п'ятирічки та ім. Будьонного.

Село постраждало від Голодомору 1932-1933 років.

Могила місцевої жертви Голодомору. Підлягає взяттю на облік та встановленню пам'ятника

.

19 жовтня 1938 року село Безлюдівка віднесено до категорії селищ міського типу[8].

Існує припущення, що масове поховання жертв Катинської трагедії може бути в Безлюдівці[9].

У 1930-х роках було прокладено шосе до Змієва в об'їзд Безлюдівки, яке пізніше занепало[10].

На фронтах Другої світової війни взяли участь 988 жителів селища, з них загинуло 124 особи, нагороджені орденами і медалями Радянського Союзу — 798. Дата заняття Безлюдівки радянськими військами — 28 серпня 1943 року[11].

Внутрішній вигляд тваринницького двору колгоспу імені Будьонного, жовтень 1950 року

У 1950 році три колгоспи Безлюдівки були об'єднані в один під назвою "Перемога", який у 1964 році був перетворений на радгосп «Безлюдівський».

У 1983 році письменник Юрій Герасименко видав повість про Безлюдівку та доярку В. Савельєву "Лісове озеро [Архівовано 26 серпня 2018 у Wayback Machine.]".

23 червня 2016 року було перейменовано назви деяких вулиць, провулків та в'їздів.

У 2020 році селище стало центром новоствореної Безлюдівської громади.

Населення

[ред. | ред. код]

На 1985 рік у Безлюдівці мешкало 9,4 тис. жителів[12]. У 1989 році чисельність населення становила 10 387 осіб (4754 чоловіків і 5633 жінок)[13]. За переписом 2001 року населення Безлюдівки вже становило 9693 особи. А на 1 січня 2013 року тут проживало 9698 осіб[14].

Мова

[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[15]:

Мова Кількість Відсоток
українська 7589 78.29%
російська 1998 20.61%
вірменська 31 0.32%
ромська 13 0.13%
румунська 11 0.11%
білоруська 8 0.08%
болгарська 1 0.01%
інші/не вказали 42 0.45%
Усього 9693 100%

Транспорт

[ред. | ред. код]
Залізничний міст через Студенок в Безлюдівці

Через смт проходять дві інтенсивні залізничні магістралі та автомобільний шлях R-78 Харків-Зміїв.

На території Безлюдівки перебувають залізничні платформи "Удянська", "3 км" і "5 км" Південної залізниці. На території Харкова, поблизу цього смт, є зупинний пункт "Безлюдівка".

Заклади економіки, освіти та культури

[ред. | ред. код]

Промислові підприємства

[ред. | ред. код]

Заклади соціальної сфери

[ред. | ред. код]

Релігія

[ред. | ред. код]

Пам'ятники

[ред. | ред. код]

Є 2 пам'ятники загиблим радянським воїнам, розміщені на братських могилах, а також погруддя Героїв Радянського Союзу — земляків Левицького Романа Івановича та Підкопая Івана Яковича. Окрім цього, є меморіальна плита з іменами загиблих під час 2-ї Світової війни воїнів-односельчан та пам'ятник на могилі невідомого солдата. Також є пам'ятник на могилі Героя Соціалістичної Праці Калініченко Єлизавети Денисівни.

Відомі мешканці

[ред. | ред. код]

Галерея

[ред. | ред. код]
  • Братська могила радянським воїнам (>250 воїнів)[11]
    Братська могила радянським воїнам (>250 воїнів)[11]
  • озеро Коваленки (передній план) та Нагорівське озеро (задній план)
    озеро Коваленки (передній план) та Нагорівське озеро (задній план)
  • Братська могила радянським воїнам (>210 воїнів) перед новою будівлею селищної ради[11]
    Братська могила радянським воїнам (>210 воїнів) перед новою будівлею селищної ради[11]
  • Покровський храм
    Покровський храм
  • Колишня будівля селищної ради
    Колишня будівля селищної ради
  • Пам'ятники двом Героям Радянського Союзу
    Пам'ятники двом Героям Радянського Союзу
  • Пам'ятник Калініченко Є.Д., Герою Соціалістичної Праці
    Пам'ятник Калініченко Є.Д., Герою Соціалістичної Праці

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ UKR-EnumPopEstimate2018
  2. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 13 жовтня 2020. Процитовано 8 жовтня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  3. ↑ Вивчення місцевих гідронімів шкільними краєзнавцями (на прикладі водойм смт Безлюдівка) / Кисиленко В. Ю. // Географія та економіка в рідній школі. — 2014. — № 4.
  4. ↑ а б Знову про Безлюдівку / Кисиленко В. Ю. // Газета «Трибуна Трудящих». — 2016. — № 91
  5. ↑ а б Кисиленко В.Ю. Огляд нововіднайдених джерел щодо уточнення початку літочислення окремих населених пунктів Слобожанщини // Слобожанщина. Погляд у минуле - 2020: збірник науково-документальних праць. — Житомир: Видавець О.О. Євенок, 2020. – С.107-116.
  6. ↑ Старовинні документи свідчать / Кисиленко В. Ю. // Газета «Главное». — 2012. — № 32[недоступне посилання з лютого 2019]
  7. ↑ Такий знайомий «Брідок» / Кисиленко В. Ю. // Газета «Трибуна Трудящих». — 2017. — № 20
  8. ↑ Історична дата / Кисиленко В. Ю. // Газета «Трибуна Трудящих». — 2009. — № 82
  9. ↑ Frank Fox: God’s Eye: Aerial Photography and the Katyń Massacre, West Chester 1999. ​ISBN 1-887732-13-6​
  10. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 5 березня 2021. Процитовано 8 вересня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  11. ↑ а б в Невідома війна / Кисиленко В. Ю. // Газета «Трибуна Трудящих». — 2010. — № 49
  12. ↑ Український Радянський Енциклопедичний Словник: В 3-х т. / Редкол.: … А. В. Кудрицький (відп. ред.) та ін.— 2-ге вид.— К.: Голов. ред. УРЕ, 1986 — Т. 1. А — Калібр. 752 с.— С. 147.
  13. ↑ Всесоюзний перепис населення 1989 р. Чисельність міського населення союзних республік, їх територіальних одиниць, міських поселень і міських районів за статтю. Архів оригіналу за 4 лютого 2012. Процитовано 28 червня 2017.
  14. ↑ Чисельність наявного населення України на 1 січня 2013 року. Державна служба статистики України. Київ, 2013. сторінок 100 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 12 жовтня 2013. Процитовано 28 червня 2017. [Архівовано 12 жовтня 2013 у Wayback Machine.]
  15. ↑ Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
  16. ↑ Якименко Олена Олександрівна. Національна спілка письменників України Харківська обласна організація. 10 липня 2012. Процитовано 30 листопада 2022.
  17. ↑ Сучасні письменники України : бібліографічний довідник / упор. Анатолій Гай — Київ : Київське обласне творче об'єднання «Культура» ; Біла Церква : Буква, 2011. — 587 с. — ISBN 978-966-2927-05-6., С.539

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Безлюдівка
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Безлюдівка&oldid=44084307