Яндола
Яндола́[1], яндила́[2][3], яндо́ва[4] — старовинна посудина, що має вигляд великої довгастої миски з носиком і з двома вушками на краях. Вважається різновидом братини. Використовувалась за часів Київської Русі для розливання напоїв на бенкетах.
Слово яндола («яндила», «яндова») вважають запозиченням з балтійських мов і порівнюють з лит. indaujá («шафа для посуду») утвореного від iñdas («посудина»). Литовське iñdas виводять з приставки in- («у», «в», пор. прасл. *vъn) та праіндоєвроп. кореня *dhē- («поміщати», пор. укр. «діти», «дівати»). Деякі мовознавці припускають питомо слов'янське походження, наводячи за приклад старопол. janduɫa («кубок»), але не виключене, що воно може походити від того ж литовського indaujá. Малопереконлива версія походження слов'янського слова від монгольського qundaga («посудина для пиття»)[4][5].
Яндоли існували різного об'єму: у відро (12 л), у піввідра (6 л). Їх робили у вигляді лодії, качки, півня, гуски. Матеріалом слугувала деревина твердих порід: дуб, клен, береза, найкращі яндоли виходили з деревини капу. Дорогі яндоли виробляли із золота, срібла, прикрашали коштовним камінням, карбуванням. Посудина доповнялася маленькими ковшиками, що підвішувалися за гачки до її крайок.
Пили гості з одної яндоли, черпаючи напій кожен своїм ковшиком.
|
Незабаром молодиці почали насипати в здорові миски та яндоли страву й ставили по дошках...
— І. С. Нечуй-Левицький «Старосвітські батюшки та матушки» |
|
|
|
...Припав Циган до маслянки, — С. В. Руданський «Співомовки» |
|
Яндолою також звалося покриття для вулика і заглибина на поверхні будь-чого[1] (у російській мові «ендовою» зветься розжолобок покрівлі).
- Келих — тонкостінна скляна посудина для вживання напоїв
- Кінва — великий дерев'яний кухоль
- Куманець — керамічна фігурна посудина, що нині використовується здебільшого як прикраса
- Братина
- Кубок
- ↑ а б Яндола // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Яндила // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Яндила // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
- ↑ а б Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 6 : У — Я / укл.: Г. П. Півторак та ін. — 568 с. — ISBN 978-966-00-0197-8.
- ↑ Ендова // Этимологический словарь русского языка. — М.: Прогресс М. Р. Фасмер 1964—1973. Архів оригіналу за 1 червня 2017. Процитовано 24 грудня 2016.
- Ендова // Толковый словарь живого великорусского языка / авт.-сост. В. И. Даль. — 2-е изд. — СПб. : Типография М. О. Вольфа, 1880—1882. (рос.)
- Большой энциклопедический словарь enc-dic.com [Архівовано 4 січня 2015 у Wayback Machine.]
