Янцен Олександр Юрійович
Янцен Олександр Юрійович | |
---|---|
Народився | 20 травня 1969 стація Щербакти, Щербактинський район, Павлодарська область |
Помер | 28 лютого 2022 (52 роки) Миколаїв |
Громадянство | СРСР → Україна |
Місце проживання | Миколаїв, Україна |
Діяльність | Громадський діяч |
Alma mater | Миколаївський національний університет імені В. О. Сухомлинського |
Нагороди | [1] |
Звання | Старший лейтенант |
Я́нцен Олекса́ндр Ю́рійович (20 травня 1969, стація Щербакти, Щербактинський район, Павлодарська область[2] — 28 лютого 2022, Миколаїв) — український громадський діяч, активіст миколаївського Євромайдану, лідер Миколаївського Народного ополчення під час подій навесні 2014 року. Загинув 28 лютого 2022 року при обороні Миколаєва[3].
У 1988 році Янцен закінчив Миколаївський технікум залізничного транспорту імені Образцова, після чого протягом двох років проходив службу в повітряно-десантних військах радянської армії. З 2004 по 2009 рік навчався у Миколаївському національному університеті імені В. О. Сухомлинського на факультеті психології.[джерело?]
Керівник підприємства, що займається інформаційно-обчислювальною діяльністю, пов'язаною з базами даних і іншими інформаційними структурами[4].
Активіст громадської організації «Вітовське відродження»[5] і миколаївського Євромайдану[6], кореспондент порталу korabelov.info[7], лідер Миколаївського Народного ополчення під час подій навесні 2014 року, голова громадської організації «Фонд розвитку Корабельного району». У березні 2014 року був одним з організаторів автопробігу за єдність України в Миколаєві[8].
Брав участь у позачергових парламентських виборах в Україні 2014 року від Радикальної партії Олега Ляшка,[2] однак до Парламенту не потрапив.
8 квітня 2014 року під час програми «Шустер LIVE» відбулося пряме включення з Миколаєва з Олександром Янценом, який запросив до свого міста кандидата в Президенти України Олега Царьова, щоб показати тому, що таке гнів народу. «Ми цю державу плекали, ростили, незважаючи на таких упирів, як Ви» сказав Янцен Царьову[9]. Наступного дня під час візиту Олега Царьова до Миколаївської лікарні швидкої медичної допомоги з метою навідати травмованих учасників сепаратистського мітингу, Олександр Янцен очолив групу людей, які намагалися завадити Царьову потрапити всередину. Після того, як Царьов почав ображати присутніх та поводити себе агресивно, Янцен вдарив його у обличчя. Інші учасники пікету закидали депутата яйцями, облили водою та супроводжували вигуками «Фашизм не пройде», «Чемодан-вокзал-Росія!», «Миколаїв — не Донецьк», «Царьов — російський фашист» тощо[10][11].
Наступного дня Янцен повідомив, що йому та його сім'ї почали погрожувати. Невідомі приходили до активіста додому та, застосовуючи ненормативну лексику, вимагали у дружини Олександра відчинити їм двері. Міліція на подібні інциденти ніяк не відреагувала[12].
- ↑ Указ президента України 537/2020. Архів оригіналу за 10 грудня 2020. Процитовано 20 березня 2021.
- ↑ а б Перелік кандидатів у народні депутати України, зареєстрованих на позачергових виборах народних депутатів України 26 жовтня 2014 року в одномандатних виборчих округах, утворених у межах Миколаївської області. Архів оригіналу за 7 лютого 2017. Процитовано 21 вересня 2016.
- ↑ Погиб активный защитник Николаева Александр Янцен. Корабелов.ИНФО (ru-RU) . 28 лютого 2022. Архів оригіналу за 28 лютого 2022. Процитовано 28 лютого 2022.
- ↑ ТОВ Спайдернет. Проект «B2BToday.com.ua». Архів оригіналу за 13 квітня 2014. Процитовано 10 квітня 2014.
{{cite web}}
: Зовнішнє посилання в
(довідка)|publisher=
- ↑ Опубликован новый состав согласительной комиссии по зонированию Николаева (рос.) . «Николаевские новости». Архів оригіналу за 13 квітня 2014. Процитовано 10 квітня 2014.
{{cite web}}
: Зовнішнє посилання в
(довідка)|publisher=
- ↑ Видео: «Огонь — у каждого из нас в сердце!» — Александр Янцен на Евромайдане в Николаеве (рос.) . «Корабелов. инфо». Архів оригіналу за 13 квітня 2014. Процитовано 10 квітня 2014.
{{cite web}}
: Зовнішнє посилання в
(довідка) [Архівовано 2014-04-13 у Wayback Machine.]|publisher=
- ↑ Помічник народного депутата від Партії регіонів виявився педофілом. «Преса України». Архів оригіналу за 13 квітня 2014. Процитовано 10 квітня 2014.
{{cite web}}
: Зовнішнє посилання в
(довідка)|publisher=
- ↑ В Николаеве состоялся автопробег за единство Украины (рос.) . «Николаев в подробностях». Архів оригіналу за 13 квітня 2014. Процитовано 10 квітня 2014.
{{cite web}}
: Зовнішнє посилання в
(довідка) [Архівовано 2014-04-13 у Wayback Machine.]|publisher=
- ↑ «Мы не намерены панькаться с предателями», — Александр Янцен в программе «Шустер Life» (ВИДЕО) (рос.) . «Корабелов.инфо». Архів оригіналу за 11 квітня 2014. Процитовано 9 квітня 2014.
{{cite web}}
: Зовнішнє посилання в
(довідка) [Архівовано 2014-04-11 у Wayback Machine.]|publisher=
- ↑ Люди побили і вигнали «російського фашиста» Царьова в Миколаєві. «Українська правда». Архів оригіналу за 9 квітня 2014. Процитовано 9 квітня 2014.
{{cite web}}
: Зовнішнє посилання в
(довідка)|publisher=
- ↑ В Николаеве избили и забросали яйцами народного депутата Олега Царева (рос.) . «Новости Николаева». Архів оригіналу за 13 квітня 2014. Процитовано 9 квітня 2014.
{{cite web}}
: Зовнішнє посилання в
(довідка)|publisher=
- ↑ Активіст з Миколаєва, який вдарив Царьова, скаржиться на переслідування. «Українська правда». Архів оригіналу за 12 квітня 2014. Процитовано 10 квітня 2014.
{{cite web}}
: Зовнішнє посилання в
(довідка)|publisher=
- Олександр Янцен. Шустер LIVE (рос.) . «Youtube». 8 квітня 2014. Архів оригіналу за 28 березня 2016. Процитовано 9 квітня 2014.
{{cite web}}
: Зовнішнє посилання в
(довідка)|publisher=
- Персональна сторінка Олександра Янцена (рос.) . Соціальна мережа «ВКонтакте». Архів оригіналу за 13 квітня 2014. Процитовано 9 квітня 2014.
{{cite web}}
: Зовнішнє посилання в
(довідка)|publisher=
- Автобіографія Олександра Янцена (рос.) . персональний блог на blogspot.com. Архів оригіналу за 16 квітня 2014. Процитовано 15 квітня 2014.
- Персональний блог О. Янцена на миколаївському інформаційному ресурсі «Преступности.НЕТ» (рос.) . Архів оригіналу за 4 травня 2014. Процитовано 4 травня 2014.