Ян Калнберзіньш

Ян Калнберзіньш латис. Jānis Kalnbērziņš
Прапор 1-й Перший секретар ЦК КП Латвійської РСР
21 червня 1940 — 25 листопада 1959
Попередник:	Реокупація Латвії
Наступник:	Арвідс Пельше
Прапор 3-й Голова Президії Верховної ради Латвійської РСР
27 листопада 1959 — 5 травня 1970
Попередник:	Карліс Озоліньш
Наступник:	Віталій Рубен
Народження:	17 вересня 1893(1893-09-17) Ліфляндська губернія, Російська імперія
Смерть:	4 лютого 1986(1986-02-04) (92 роки) Рига, Латвійська Радянська Соціалістична Республіка, СРСР
Поховання:	Кладовище Райнісаd
Країна:	Російська імперія і СРСР
Освіта:	Комуністичний університет національних меншин Заходу імені Мархлевського
Партія:	КПРС і Російська соціал-демократична робітнича партія (більшовиків)
Діти:	Задорнова Велта Янівнаd
Нагороди:

Ян (Яніс) Калнберзіньш (17 вересня 1893(1893-09-17), Ліфляндська губернія — 4 лютого 1986(1986-02-04), Рига) — латиський радянський компартійний і державний діяч. Герой Соціалістичної Праці (1963). Обирався депутатом Верховної ради СРСР 1—7-го скликань. Кандидат у члени ЦК ВКП(б) у 1941—1952 роках. Член ЦК КПРС у 1952—1971 роках.

Життєпис

Народився в родині робітника. Латиш. Член РСДРП(б) від 1917 року.

У 1919 році брав участь у спробі встановлення Радянської влади в Латвії, після поразки втік до РРФСР. Учасник Громадянської війни в Росії у складі частин латиських стрільців.

У 1923—1925 та у 1928—1929 роках навчався в Комуністичному університеті національних меншин Заходу імені Мархлевського, а у 1931—1933 роках — в Інституті червоної професури.

З 1925 по 1928 та з 1936 по 1939 роки перебував на підпільній більшовицькій роботі в Латвії. У 1939 році був заарештований і ув'язнений. Після радянської окупації Латвії у червні 1940 року був визволений.

З 21 червня 1940 року — перший секретар ЦК КП(б) Латвії і, одночасно, перший секретар Ризького міськкому КП(б) Латвії. В роки німецько-радянської війни обіймав посаду члена Військової ради Північно-Західного фронту.

Після повторної радянської окупації Латвії у 1944 році — на довоєнних посадах.

З 27 листопада 1959 року по 5 травня 1970 року — голова Президії Верховної Ради Латвійської РСР.

З травня 1970 року — на пенсії. Мешкав у Ризі, де й помер. Похований на кладовищі Райніса.

Нагороди

• Герой Соціалістичної Праці (16.09.1963);
• сім орденів Леніна (28.06.1945, 31.05.1946, 20.07.1950, 19.09.1953, 15.02.1958, 16.09.1963, 01.10.1965);
• орден Жовтневої Революції (16.09.1968);
• орден Вітчизняної війни 1-го ступеня (01.02.1945);
• два ордени Трудового Червоного Прапора (15.09.1978, 16.09.1983);
• орден Дружби народів (14.09.1973);
• медалі.