Перейти до вмісту

Ярмолюк Олександр Петрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ярмолюк Олександр Петрович
 Сержант
Загальна інформація
Народження3 липня 1982(1982-07-03)
Ковель
Смерть29 серпня 2014(2014-08-29) (32 роки)
Новокатеринівка
ГромадянствоУкраїна Україна
Військова служба
Роки служби2014
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Рід військ Механізовані війська
Формування
Війни / битви
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Олекса́ндр Петро́вич Ярмолю́к (3 липня 1982(19820703), м. Ковель, Волинська область, Українська РСР — 29 серпня 2014, с. Новокатеринівка, Старобешівський район, Донецька область, Україна) — сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 3 липня 1982 року в Ковелі на Волині. По закінченні 11 класів ковельської середньої школи № 10 здобув професію столяра в ПТУ № 5. Працював у туристичній фірмі водієм.

З початком російської збройної агресії був мобілізований до лав Збройних сил України, служив на посаді командира мінометного розрахунку 51-ї механізованої бригади, в/ч А2331, м. Володимир-Волинський. Разом із підрозділом брав участь у боях в районі Іловайська.

29 серпня 2014 року загинув під час обстрілу українських військовиків, що виходили з оточення так званим «зеленим коридором» біля села Новокатеринівка Старобешівського району. Спочатку тіло Олександра Ярмолюка разом із тілами ще 87 невпізнаних полеглих українських солдатів 2 вересня 2014 року було вивезене з-під Іловайська до Запоріжжя, і ковельчанин ще тиждень вважався зниклим безвісти[1]. Пізніше був упізнаний родичами й бойовими побратимами, та перевезений на рідну Волинь.

Удома залишилися дружина Юлія та двоє синів[2][3].

Похований 7 вересня 2014 року на кладовищі міста Ковеля[4][5][6].

Нагороди

[ред. | ред. код]

4 червня 2015 року — за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[7].

Вшанування пам'яті

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Список бійців з 51-ї ОМБ, яких розшукують рідні. Оновлення. Архів оригіналу за 3 вересня 2014. Процитовано 10 листопада 2015.
  2. Родині загиблого в АТО ковельчанина Олександра Ярмолюка вручили подарунки. Відео. Архів оригіналу за 14 квітня 2018. Процитовано 10 листопада 2015.
  3. Ковельські депутати надали родичам загиблих бійців АТО земельні ділянки. Архів оригіналу за 13 квітня 2018. Процитовано 10 листопада 2015.
  4. На Ковельщині поховали бійців 51 бригади. Архів оригіналу за 14 квітня 2018. Процитовано 13 квітня 2018.
  5. Ковельчани попрощалися з Героями. Архів оригіналу за 14 квітня 2018. Процитовано 13 квітня 2018.
  6. Слава герою! Вічна Пам'ять! Ярмолюк Олександр м.Ковель на YouTube
  7. Указ Президента України від 4 червня 2015 року № 311/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
  8. У Ковелі встановили стелу на честь земляків - загиблих учасників АТО. Архів оригіналу за 13 квітня 2018. Процитовано 13 квітня 2018.
  9. У Ковелі з’являться вулиці на честь ковельчан, які загинули в АТО. Архів оригіналу за 14 квітня 2018. Процитовано 13 квітня 2018.
  10. Турнір з волейболу серед юнаків 8-9 класів ЗНЗ міста "Пам’яті воїнів-героїв АТО Анатолія Шиліка та Олександра Ярмолюка". Архів оригіналу за 13 квітня 2018. Процитовано 13 квітня 2018.
  11. Ковельчани увічнили пам'ять про свого земляка Олександра Ярмолюка. Архів оригіналу за 13 квітня 2018. Процитовано 13 квітня 2018.
  12. У День пам'яті захисників України на території Міноборони вшанували 223 Героїв, які віддали життя за Україну
  13. Ярмолюк Олександр Петрович

Джерела

[ред. | ред. код]