Очікує на перевірку

Бандера Ярослава Василівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Ярослава Бандера)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ярослава Василівна Бандера
Народилася14 вересня 1917(1917-09-14)
Сянік, Львівське воєводство, Польська Республіка
Померла17 серпня 1977(1977-08-17) (59 років)
м.Торонто, Канада Канада
ПохованняПарк-Лон
Діяльністьполітична діячка
Партія ОУН
У шлюбі зСтепан Бандера
ДітиНаталія, Андрій, Леся

Яросла́ва Бандера (уроджена — Опарівська; 14 вересня 1917, Сянік, Львівське воєводство, Польська Республіка — 17 серпня 1977, Торонто, Канада) — українська політична діячка, керівниця жіночої мережі і юнацтва ОУН. Дружина Провідника ОУН Степана Бандери. Член Асоціації українських студентських організацій у Польщі до 1939 р.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народилася у Сяноку.

Батько, о. Василь Опарівський (Опаровський) народився у с. Бонарівка, був греко-католицьким священиком, капеланом Української Галицької армії (УГА). Загинув у боях під час Польсько-української війни. Похований на військовому кладовищі у Підгайцях.

Мати, Юлія з Ганківських, була донькою шкільного інспектора, працювала вчителькою і 26 липня 1944 року була застрілена, ймовірно, бойовиками Армії Людової. Похована у с. Бонарівка.[1]

Брат Лев був розстріляний німцями в 1942 в Жовкві[2].

У 1936 закінчила жіночу гімназію ім. Емілії Платер у Сяноку, потім середню школу в Коломиї. У школі використовувала прізвище матері — Ярослава Ганковська. Вступила на вищі студії до Технічного університету Львова, де в 1936 році приєдналася до ОУН[2]

За участь у студентських маніфестаціях була арештована в квітні 1939 року у Львові. З майбутнім чоловіком, Степаном Бандерою, познайомилася 1940 року в Кракові. Шлюб узяли в краківській Церкві Воздвиження Хреста Господнього. Вінчання здійснив священник Степан Граб, свідками були Люба Лемик і молодший брат Степана Бандери Василь Бандера (загинув у 1942 році у нацистському таборі знищення Аушвіц). За свідченнями очевидців, весілля пройшло «скромно і без алкоголю». Через загрозу арешту німцями і після розколу в ОУН на бандерівців і мельниківців, Ярослава переїхала з чоловіком до Варшави, де вони жили під вигаданим гуцульським ім'ям в квартирі, знятої для них Миколою Лебедем. На початку 1941 року Степан і Ярослава Бандера повернулися до Кракова і відвідали її рідне місто Сянок[2]

Після закінчення Другої світової війни разом із донькою та сином опинилася в радянській зоні окупації Німеччини, де вони мешкали під псевдонімами. У 1948—1950 роках родина жила в Баварії в таборі для біженців, а з початку 1950-х років — в селі Брайтбрун (Breitbrunn, Баварія, американська зона). У 1954 р. Ярослава Бандера з дітьми переїхала до Мюнхена, де на той час уже жив Степан Бандера[2].

Після вбивства у 1959 р. Степана Бандери агентом КДБ Богданом Сташинським, Ярослава з дітьми восени 1960 р. переїхала з Мюнхена до Торонто, де працювала в різних українських організаціях. Померла і похована на цвинтарі Парк-Лон у Торонто[2].

Ярослава виховала трьох дітей:

  • Наталію (26 травня 1941, Сянік — 13 січня 1985, Мюнхен)
  • Андрія (16 травня 1946, Мюнхен — 19 липня 1984, Торонто)[3]
  • Лесю (27 серпня 1947, Регенсбург — 16 серпня 2011, Торонто)

Онук Ярослави, Степан Андрійович Бандера, прийняв 2010 року найвищу українську нагороду — Орден Держави, надану дідові разом із званням Героя України.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Jarosława Bandera [Архівовано 13 вересня 2014 у Wayback Machine.] (пол.)
  2. а б в г д Incognita, Газета День, День, всеукраїнська газета, історичний сайт, Ukraina Incognita, Україна. Ярослава Бандера - Україна Incognita. incognita.day.kiev.ua. Архів оригіналу за 10 липня 2017. Процитовано 27 липня 2017.
  3. Український тижневик «Свобода» (PDF). 24.07.1984. Архів оригіналу (PDF) за 7 квітня 2014. Процитовано 25 вересня 2021.

Література

[ред. | ред. код]
  • Життя і діяльність Степана Бандери: документи і матеріали. 2008.
  • Michaiło H. Marunchak. Biographical dictionary to the history of Ukrainian Canadians 1986. — P. 39.
  • Посівнич, Микола. Степан Бандера — життя, присвячене свободі. — Торонто — Львів: Літопис УПА, 2008. — Т. 3. — С. 66-67.
  • Життя і діяльність Степана Бандери: документи й матеріали / Редактор і упорядник Микола Посівнич. — Тернопіль: Астон, 2008. — С. 379—380
  • Ярослава Опарівська – дружина Степана Бандери (фото 1938 р.) // Іван Парнікоза, 10 жовтня 2020