Перейти до вмісту

Ярослав Валенса

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ярослав Валенса
пол. Jarosław Wałęsa
Народився13 вересня 1976(1976-09-13)[1] (48 років)
Гданськ, Польська Народна Республіка[1]
Країна Республіка Польща
Діяльністьполітик
Alma materКоледж Святого Хрестаd
Знання мовпольська
ПосадаДепутат Європейського парламенту[2], Депутат Європейського парламенту[2] і член Сейму Польщі[d][3]
ПартіяГромадянська платформа
БатькоЛех Валенса
МатиДанута Валенса
Сайтjaroslawwalesa.pl

Ярослав Лешек Валенса (13 вересня 1976(1976-09-13), Гданськ) — польський політик, член Сейму Республіки Польща 5, 6 і 9 скликань, член Європейського парламенту 7 і 8 скликань. Син Леха Валенси, президента Польщі у 1990-1995 роках.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Сім'я та освіта

[ред. | ред. код]

Є четвертим із вісьмох дітей Данути та Леха Валенси. Його батько був головою профспілки «Солідарність» і президентом Республіки Польща у 1990–1995 роках.

У 1997–2000 роках вивчав політологію в Католицькому коледжі Святого Хреста у Вустері, США, після отримання ступеня бакалавра два роки пропрацював у штатах.[4] 2002 року повернувся до Польщі. У 2003–2005 роках працював в Офісі президента Леха Валенси архіварем,[4] фактично був найближчим політичним радником свого батька.[4] У 2014 році закінчив Гданський університет зі ступенем магістра.

Політична діяльність

[ред. | ред. код]

Дебютував у політиці як кандидат до Європарламенту на виборах 2004 року від імені Національної виборчої комісії виборців (набрав 6791 голос і не був обраний). 2005 року підтримав створення Демократичної партії.[5]

На парламентських виборах 2005 року балотувався у Гданському окрузі за списком Громадянської платформи. Він отримав депутатський мандат, посівши 14 місце зі 709 голосами. У часи 5 скликання Сейму Валенса засідав у Комітеті у справах Європейського Союзу та Комітеті із закордонних справ. Невдовзі після виборів приєднався до Громадянської платформи. На парламентських виборах 2007 року вдруге став депутатом, отримавши 61 278 голосів. Він обійняв посаду віцеголови Парламентської групи з питань Тибету.[6] У листопаді 2008 року безуспішно балотувався на посаду голови Поморської обласної легкоатлетичного об'єднання.[7] 11 січня 2009 року обраний членом президії Польської легкоатлетичної асоціації (у 2010 році подав у відставку з посади віцепрезидента та члена президії).[8]

На виборах до Європейського парламенту 2009 року він став депутатом від Гданського округу, отримавши 73 968 голосів.[9] У 2014 році вдруге був обраний депутатом Європарламенту.[10] У червні 2015 року став директором аналітичного центру «Громадянський інститут – Громадянська платформа», змінивши на цій посаді Бартломея Сенкевича;[11] обіймав цю посаду до 2020 року.[12]

На місцевих виборах 2018 року став об'єднаним кандидатом у президенти Гданська від «Громадянської та сучасної платформи».[13] Під час жовтневого голосування він посів третє місце з 27,8% голосів, програвши в першому турі виборів чинному президенту Павлові Адамовичу та кандидату від «Права і справедливости».

На виборах до Європарламенту 2019 року він без успіху подав заявку на переобрання від імені Європейської коаліції, одержав підтримку 80 906 виборців.[14] На парламентських виборах того ж року Валенса став депутатом 9 скликання від Гданського округу. Був другим номерм у списку Громадянської коаліції та отримав 61 805 голосів.[15]

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Одружений з Евеліною Яхимек. Має сина Віктора та дочку Лею.[16]

2 вересня 2011 року отримав важкі травми внаслідок ДТП у Стропкові поблизу Серпця. Під час інциденту мотоцикл, яким керував депутат Європарламенту, зіткнувся з іншим транспортним засобом,[17] водій котрого виїжджав на дорогу з узбіччя. У скоєнні ДТП звинуватили водія легковика (його визнали винним і засудили вироком районного суду Серпця 2012 року), а Ярослава Валенсу притягнули до відповідальности за порушення дорожнього руху (за перевищення швидкости близько 25 км/год).[18] За клопотанням Генерального прокурора у вересні 2012 року Європейський парламент зняв з нього імунітет у цій справі,[19] а згодом провадження було припинено через позовну давність судимости.[20]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б https://katalog.bip.ipn.gov.pl/informacje/13631
  2. ↑ а б Members of the European Parliament, Членове на Европейския парламент, Diputados al Parlamento Europeo, Poslanci Evropského parlamentu, Medlemmer af Europa-Parlamentet, Mitglieder des Europäischen Parlaments, Euroopa Parlamendi liikmed, Βουλευτές του Ευρωπαϊκού Κοινοβουλίου, Députés au Parlement européen, Feisirí Pharlaimint na hEorpa, Zastupnici u Europskom parlamentu, Deputati al Parlamento europeo, Eiropas Parlamenta deputāti, Europos Parlamento nariai, Az Európai Parlament képviselői, Il-Membri tal-Parlament Ewropew, Leden van het Europees Parlement, Posłowie do Parlamentu Europejskiego, Deputados ao Parlamento Europeu, Deputații în Parlamentul European, Poslanci Európskeho parlamentu, Poslanci Evropskega parlamenta, Euroopan parlamentin jäsenet, Europaparlamentets ledamöter
  3. ↑ Wszyscy posłowie
  4. ↑ а б в Młody Wałęsa wchodzi do centrum. 45 (4761). Warszawa: Agora. 23 лютого 2005: 5. ISSN 0860-908X.
  5. ↑ Inicjatywę poparli. Архів оригіналу за 1 березня 2005. Процитовано 17 лютого 2022.
  6. ↑ Współpraca Międzynarodowa Sejmu. Grupy bilateralne. Parlamentarny Zespół na rzecz Tybetu (VI kadencja). Архів оригіналу за 17 лютого 2022. Процитовано 17 лютого 2022.
  7. ↑ Wałęsa nie został prezesem lekkoatletów. Syn byłego prezydenta przegrał wybory. 24 листопада 2008. Архів оригіналу за 17 лютого 2022. Процитовано 17 лютого 2022.
  8. ↑ Posiedzenie Zarządu, Warszawie, 25.11.2010. 3 грудня 2010. Архів оригіналу за 17 лютого 2022. Процитовано 17 лютого 2022.
  9. ↑ Serwis PKW – Wybory 2009. Архів оригіналу за 14 червня 2009. Процитовано 17 лютого 2022.
  10. ↑ Serwis PKW – Wybory 2014. Архів оригіналу за 14 травня 2021. Процитовано 17 лютого 2022.
  11. ↑ Wałęsa za Sienkiewicza. Nowy szef Instytutu Obywatelskiego. 16 червня 2015. Архів оригіналу за 24 червня 2018. Процитовано 17 лютого 2022.
  12. ↑ Jarosław Makowski dyrektorem wykonawczym Instytutu Obywatelskiego, ale Katowic nie opuszcza. 8 września 2020. Архів оригіналу за 17 лютого 2022. Процитовано 17 лютого 2022.
  13. ↑ Jarosław Wałęsa kandydatem PO i Nowoczesnej na prezydenta Gdańska. Adamowicz osamotniony. 23 червня 2018. Архів оригіналу за 17 лютого 2022. Процитовано 17 лютого 2022.
  14. ↑ Serwis PKW – Wybory 2019. Архів оригіналу за 17 лютого 2022. Процитовано 17 лютого 2022.
  15. ↑ Serwis PKW – Wybory 2019. Архів оригіналу за 9 липня 2020. Процитовано 17 лютого 2022.
  16. ↑ Wałęsa został po raz 11. dziadkiem!. 17 червня 2018. Архів оригіналу за 17 лютого 2022. Процитовано 17 лютого 2022.
  17. ↑ Jarosław Wałęsa miał wypadek. Jest w stanie ciężkim. 2 вересня 2011. Архів оригіналу за 17 лютого 2022. Процитовано 17 лютого 2022.
  18. ↑ Wypadek Jarosława Wałęsy. Kierowca toyoty uznany za winnego. 5 листопада 2012. Архів оригіналу за 17 квітня 2017. Процитовано 17 лютого 2022.
  19. ↑ PE uchylił immunitet europosła Jarosława Wałęsy. 11 вересня 2012. Архів оригіналу за 30 червня 2016. Процитовано 17 лютого 2022.
  20. ↑ Sprawa wykroczenia drogowego Jarosława Wałęsy została umorzona. Powód: przedawnienie. 14 вересня 2012. Архів оригіналу за 18 вересня 2013. Процитовано 17 лютого 2022.

Література

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ярослав_Валенса&oldid=42979872