Ґабріель Война

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Война.
Габріель Война
Гаврило
Габріель Война
Габріель Война
Родовий герб Труби
секретар королівський
?
Монарх Стефан Баторій
референдар світський
1585 — 1589
Монарх Стефан Баторій, Сигізмунд III Ваза
Попередник Себастьян Суходольський[pl]
Наступник Богдан Хрептович[pl]
великий писар литовський
1585 — 1589
Монарх Стефан Баторій, Сигізмунд III Ваза
Попередник Лев Сапіга
Наступник Мацей Война[pl]
підканцлер литовський
1589 — 1615
Попередник Лев Сапіга
Наступник Явстах Волович
Народився невідомо[1]
Помер 1 січня 1615(1615-01-01)
Країна Велике князівство Литовське і Річ Посполита
Батько Война Матвійович Гричинаd
У шлюбі з Анна Куренецька
Діти Станіслав, Ян, Міхал, Стефан Зиґмунт, Ельжбета, Урсула, Анна Маґдалена
Брати Семен Война[be], Григорій Война[be], Сокол Война[be], Бенедикт Война, Лаврін Война[be], Анна Войнянка

Ґабріель, також Гаврило Война гербу Труби (? — 1 січня 1615) — державний діяч, дипломат Великого князівства Литовського та Речі Посполитої, секретар королівський, референдар світський i великий писар литовський (1585—1589), підканцлер литовський (1589—1615); староста мерецький, красносельський, пенянський, опеський.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Гаврило походив з пінського боярського роду Войнів-Гричиновичів, був сином підкоморія пінського та каштеляна мстиславського Войни Матвійовича Гричини[be]. Мав братів Семена[be], Григорія[be], Сокола[be], Бенедикта та Лавріна[be], а також, сестру Анну Войнянку, дружину воєводи полоцького Миколи Олехновича Монивида Дорогостайського[be].

Ґабріель Война брав участь у військових походах Стефана Баторія, відзначився при облозі Полоцька 1579 року[2]. Пізніше був королівським секретарем, з лютого 1585 року став писарем великим литовським[3] і референдарем світським[4]. 18 травня цього ж року засвідчив грамоту Стефана Баторія, за якою православні звільнялися від прийняття нового календаря та надана їм свобода будувати та відновлювати храми й училища[5].

Гаврило Война брав участь у написанні Литовського статуту 1588 року. Нижче можна побачити фрагмент статуту, написаний ним:

"А писаръ зԑмъский маєть по-рꙋскꙋ литерами и словы рꙋскими вси листы, выписы и позвы писати, а нԑ иншимъ єзыкомъ и словы; а присԑгнꙋти маєть на врѩдъ свои писарский тыми словы: «Я, н.[айме], присегаю панꙋ богꙋ":

З квітня 1589 року обійняв посаду підканцлера литовського[6]. Обирався послом на сейм 1590 року[2].

Разом із підляським воєводою Станіславом Радзімінським[pl] був великим послом короля та великого князя Сигізмунда III Вази до Московського царства у 1590—1591 роках[7]. Посли 1 січня 1591 року уклали перемир'я на 12 років, виїхали назад 23 січня[8][9].

Влітку 1591 року підканцлер Война виїжджав до Ченстохови, ймовірно, у зв'язку з урочистостями з нагоди Успіння Пресвятої Богородиці[10]. На той момент, очевидно, він уже перейшов до католицтва.

1601 року на чолі полку Война воював із шведами в Лівонії[11]. Долучився до укладення миру зі Швецією. На початку XVII століття, натхненний попереднім успіхом, збудував у Меречі костел і фундував домініканський кляштор[12].

Помер Ґабріель Война 1 січня 1615 року[13].

Сім'я

[ред. | ред. код]

Був одружений із Анною Куренецькою, мали 4 синів: Станіслава — був єзуїтом у Римі, Яна — був старостою опеським, Міхала — був старостою пенянським, і Стефана Зиґмунта; і 5 доньок: Ельжбету й Урсулу — монахинь, Анну Маґдалену — дружину лідcького маршалка Александра Халецького, четверту невідомого імені — дружину старости больніцького Пйотра П'ясецького, про п'яту інформація відсутня[12].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ zespół autorów Інтернет-енциклопедія PWN
  2. ↑ а б Баравы Р. Б., Насевіч В. Л., Чарняўская Л. Л. Войны-Грычынавічы // Энцыклапедыя гісторыі Беларусі: Том 2. Бєліцк — Гімн / гал. рэд. Б. І. Сачанка. — Мінск: «Беларуская Энцыклапедыя» імя Петруся Броўкі, 1994. — с. 348.
  3. ↑ Urzędnicy Dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku, Spisy, t. XI, Urzędnicy centralni i dostojnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego XIV—XVIII wieku: Spisy, Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1994, s. 134.
  4. ↑ Urzędnicy Dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku, Spisy, t. XI, Urzędnicy centralni i dostojnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego XIV—XVIII wieku: Spisy, Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1994, s. 173.
  5. ↑ Бѣларусскій архивъ древнихъ грамотъ. — Часть I. — М., 1824. — с. 42.
  6. ↑ Urzędnicy Dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku, Spisy, t. XI, Urzędnicy centralni i dostojnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego XIV—XVIII wieku: Spisy, Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1994, s. 147.
  7. ↑ Henryk Wisner, Wielkie Księstwo Litewskie a Moskwa: okres Smuty, [w:] Napis. Pismo poświęcone literaturze okolicznościowej i użytkowej 12, 2006, s. 101.
  8. ↑ Толстой Ю. Сказанія англичанина Горсея о Россіи въ исходѣ XVI столѣтія // Отечественныя записки. Журналъ учено-литературный и политическій. — Томъ CXXVI. — С-Пб., 1859. — с. 155.
  9. ↑ Карамзин Н. М. История государства Российского. — В 4 т. — Т. 4: От царствования Федора Иоанновича до конца смутного времени. — М.: DeLibri, 2014. — с. 122—123.
  10. ↑ Henryk Wisner, Rzeczpospolita Wazów: Czasy Zygmunta III i Władysława IV, Warszawa, Wydawnictwo Neriton, Instytut Historii PAN, 2002, s. 108.
  11. ↑ Pamiętniki Samuela i Bogusława Kazimierza Maskiewiczów, Wrocław, 1961, s. 2.
  12. ↑ а б Herbarz polski Kaspra Niesieckiego S. J.: powiększony dodatkami z późniejszych autorów, rękopismów, dowodów urzędowych i wydany przez Jana Nepomucena Bobrowicza, T. 9, Lipsk, nakł. i dr. Breitkopfa i Hærtela, 1842, s. 435.
  13. ↑ Karol Żojdź, Stronnictwo Zygmunta III Wazy w Wielkim Księstwie Litewskim w latach 1603—1621, Warszawa 2018, s. 327.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Баравы Р. Б., Насевіч В. Л., Чарняўская Л. Л. Войны-Грычынавічы // Энцыклапедыя гісторыі Беларусі: Том 2. Бєліцк — Гімн / гал. рэд. Б. І. Сачанка. — Мінск: «Беларуская Энцыклапедыя» імя Петруся Броўкі, 1994. — с. 348.
  • Пазднякоў В. Войны // Вялікае княства Літоўскае: Энцыклапедыя. У 3 т. / Рэдкал.: Г. П. Пашкоў (гал. рэд.) і інш.; маст. З. Э. Герасімовіч. — Мн.: Беларуская Энцыклапедыя, 2005. — Т. 1: Абаленскі — Кадэнцыя. — С. 461. — 688 с. — ISBN 985-11-0314-4 (т. 1), ISBN 985-11-0315-2.
Остафій Богданович Волович (1566–1579) • Христофор Перун Радзивілл (1579—1584) • Лев Сапіга (1585—1589) • Ґабріель Война (1589–1615) • Явстах Волович (1615–1618) • Ієронім Волович (1618–1619) • Альбрехт-Станіслав Радзивілл (1619–1623) • Павел Стефан Сапіга (1623–1635) • Стефан Пац (1635–1640) • Марціян Тризна (1641–1643) • Казимир Лев Сапіга (1645–1656) • Кшиштоф Зиґмунт Пац (1656–1658) • Александр Кшиштоф Нарушевич (1658–1668) • Міхал Казимир Радзивілл (1668–1680) • Домінік Миколай Радзивілл (1681–1690) • Кароль Станіслав Радзивілл (1690–1699) • Станіслав Антоній Щука (1699–1710) • Казимир Чорторийський (1712–1724) • Міхал Фридерик Чарторийський (1724–1752) • Міхал Антоній Сапіга (1752–1760) • Антоній Тадеуш Пшездзецький (1764–1772) • Йоахим Хрептович (1773–1793) • Казимир Константин Плятер (1793–1795)
Перегляд цього шаблону
  Генеалогія та некрополістика
Словники та енциклопедії
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ґабріель_Война&oldid=39560681