Ґрантвілльський вісник III
| Ґрантвілльський вісник III | ||||
|---|---|---|---|---|
| англ. Grantville Gazette III | ||||
| Жанр | альтернативна історія | |||
| Мова | англійська | |||
| Опубліковано | червень 2008 | |||
| Країна |  США | |||
| Видавництво | Baen Books | |||
| Цикл | 1932 (серія) | |||
|
| ||||
«Ґрантвілльський вісник III» (англ. Grantville Gazette III) — третя спільна та четверта антологія в серії «1632», яку редагував творець серії Ерік Флінт.[1] У жовтні 2004 року вона була опублікована як електронна книга Baen Books. Збірник був випущений у твердій обкладинці в січні 2007 року, а в м'якій обкладинці — у червні 2008 року, причому обидва видання містили оповідання Флінта «Поштові витрати».
Юдіта обезголовлює Олоферна, художник Артемізія Джентілескі, (1612-21), полотно, олія
Ілюстрація на обкладинці електронної книги — «Юдіф, що вбиває Олоферна» (версія Неаполя) Артемізії Джентілескі (1593—1653), намальована приблизно в 1612—1613 роках. Джентілескі була найвидатнішою жінкою-художницею того періоду, про неї згадується в романі «1634: Справа Галілея», і вона з'являється раніше в загальній шкалі часу серіалу, коли вона відправляє свою доньку до Ґрантвіля в «Надзвичайних новинах» в антології «Ґрантвілльський вісник V». Біблійний епізод про вбивство Юдіф та її служниці ассирійського тирана Олоферна був надзвичайно популярною темою для художників і скульпторів Відродження та раннього Нового часу.
Цю історію цілком можна вважати продовженням серії Еріка Флінта, оскільки вона слідує тенденції, встановленій із самого початку в «Портретах» «Ґрантвілльського вісника I». Коли Стернз виношує планують зарахувати ще один непомітний переворот під екраном радара політичних опонентів, які перестали працювати, за їх добровільної співпраці, Енн Джефферсон виступає загальною моделлю для п'яти майстрів XVII століття. Як і у випадку з оприлюдненням через Джефферсон вказівок щодо виготовлення антибіотика (див. «Портрети» та кульмінацію сюжету в «1634 році: Балтійська війна»), політики, які виступають проти республіки Сполучених Штатів Європи та демократії держави Тюрінгія — Франконія не має концепції атаки, розв'язаної через народну психіку.
У цій третій частині амстердамської історії медсестри Джефферсон вдруге сидить за Пітера Пауля Рубенса — під час або невдовзі після візиту Стернза до «облоги Амстердама» — але також як частина схеми Стернза одночасно, для «невідомий» молодий майстер-майбутній художник Рембрандт і постійні голландські майстри портрета, брати Франс і Дірк Галс. Тим часом в сцені з'являється капітан спецпідрозділу Гаррі Леффертс, який натякає на підступність і підступні справи з конкретним посиланням на потребу Франса Галса в грошах і француза, який бажає перевершити інших у Нідерландах.
Історія закінчується тим, що кардинал Рішельє обирає художника і планує приєднатися до параду держав з новою службою, незважаючи на номінальні військові дії, що робить поштову службу типовим стернсіанським ударом по підвалинах старої Європи, з невимовними і несподіваними наслідками для лідерів, які прийняли нову концепцію.
Історія розповідає про доброго лютеранського пастора, який втікає з маленького села, ведучи жінок і дітей, у той час як більшість сільських чоловіків і хлопчиків гинуть, борючись із затримкою проти шалених найманців графа Тіллі. У Ґрантвілі його старшу доньку збиває з ніг красивий заробітчанин і через кілька днів виходить заміж без дозволу.
За допомогою грізної вдови пастор планує відповідну помсту та засновує п'яту колону, яка прагне не лише заманити придатних холостяків до шлюбу з придатними дочками своєї пастви без приданих, але й перетворити американських мерзотників на непохитних лютеран. Він ретельно обирає молодих американських чоловіків, відомих як «єретики» або занепалі у власних релігіях, і опосередковано ця схема має ефект реабілітації деяких з найбільш неуспішних і неосвічених американських селян на більш солідних громадян, здатних утримувати лютеранську сім'ю. Казка побудована за зразком «Семи дочок для семи синів», принаймні в цифрах, і кожна пара має свою історію, яка охоплює часовий проміжок від 1631 до початку 1635 року. Вона слугує експозицією ймовірного сценарію зіткнення культур, коли соціальна система старших поколінь стикається із впертим прихильником релігійно-центричного способу мислення, що переважав у перехідний період між суспільним устроєм середньовіччя та соціальною революцією, притаманною модерному мисленню, уособленому в уродженцях Ґрантвіля.
- Девід Карріко
«Звуки музики» Девіда Керріко розпочинають низку окремих послідовних історій (відомих як «історії Франца та Марли», які можна розглядати як серію), які продовжуються як «Музика важкого металу» або, альтернативно, «Революція в трьох квартирах» в антології «Ґрантвілльський вісник IV». У цих історіях розповідається про занедбаного музиканта, Франца Скільвестера, майстра- скрипаля, чия ліва рука була навмисно понівечена суперником, що призвело до втрати його посади в оркестрі архієпископства Майнца. Скалічений колишній скрипаль-маестро Франц Скільвестер живе, пишучи листи для неписьменних, і поступово прямує через західну Німеччину до Ґрантвіля. Тут він стикається з сучасним рок-н-ролом (який його жахає), а також із сучасними музичними знаннями від «майстера професора Венделла» (вчителя музики середньої школи), де він дізнається про широту та глибину сучасних музичних інструментів і систематизована музична теорія, доступна від цих дивних людей із майбутнього.
Сцилвестер подружився з симпатичною співачкою Марлою Ліндер, і вони обоє з'являються у низці історій (наступна починається з «Музика важкого металу» в антології «Ґрантвілльський вісник IV»), фактично серіалізуючи історії, розказані з точки зору Сцилвестера, і використовуючи симпатичного персонажа, досліджує взаємодію між музичним світом 1630-х років та інтригуючою змішаною американо-німецькою культурою, що зароджувалася в Центральній Європі. У цій історії музикант пише довгого листа, заохочуючи і благаючи різних колег з музичного істеблішменту Майнца поспішити до Ґрантвіля та його дивовиж.
- Горг Гафф
«Чужі гроші» продовжують пригоди підлітків-підприємців та їхніх сімей, розпочаті в «Гуртку шиття» у «Ґрантвілльському віснику I». Більше зосереджена на Девіді та Сарі (які підкрадаються на «творче побачення») на початку історії, як і швейний гурток, історія базується на та створює глибше передісторію економіки, яка розвивається навколо Ґрантвіля завдяки місту знання жителями промислових процесів і досягнень науки та техніки. Здається, що кожен, хто простоює, хоче отримати шматок американського підприємства, і знання та вміння продемонструвати зв'язок з тими, хто працює, може коштувати досить багато. У цій казці міститься застережлива моральна історія, яка розповідає про безрозсудну жадібність, швидке мовлення та самовпевненість, і представляє Карла Юнкерса, який відіграє неохоче (з необхідності, як зазначено в цій історії та невдовзі після неї в новій часовій лінії) роль у демонстрації способу поєднання німецького права та практики власності «даунтаймерів» з очікуваннями «ауттаймерів» щодо інших, більш звичних для них практик власності, як це докладно описано в «Пташиних оповіданнях» у «1634 року: Повстання барана» 1634 року. Далі в цьому оповіданні розповідається про три діючі газети, що висвітлюють події в регіоні безпосередньо навколо Ґрантвіля, а також детально описуються їхні стилі висвітлення подій та цільова аудиторія:
- The Street — прагне до стабільного фінансового висвітлення, подібного до Wall Street Journal;
- The Grantville Times — яка так само наслідує стриманий стиль New York Times;
- The Daily News, яку відрізняють від яскравої та необережної публікації, але її редакційна політика підтримує ідею про те, що смерть будь-якого працівника безперервної роботи є безповоротною та непробачною втратою, і що політика повинна бути спрямована на запобігання будь-яким від непотрібних ризиків.
Крім того, фінансова тема цієї історії розповідає про деякі інші технологічні досягнення в регіоні, лише частково пов'язані з основною історією: заснування в Баденбурзі ливарного заводу, здатного виробляти тигельну сталь і отримувати високовуглецеву сталь — обидва необхідні для підтримки або заміна оснащення, військові вимоги та розвиток іншої технології (підшипники, шарикопідшипники, пружинна сталь тощо); створення можливостей покриття в Баденбурзі — з явним зв'язком із дійною коровою виробництва столового посуду та інших більш стратегічних засобів захисту артефактів із заліза та сталі, знову активізуючи можливості місцевої технологічної бази.
- Єва Муш
Ця історія з особистими проблемами європейських біженців, які потрапляють у безпеку гегемонії Ґрантвіля, що розширюється. Чоловік шукає медичної допомоги в «Нових Сполучених Штатах» у зв'язку з очікуванням пологів своєї травмованої дружини. Її досвід настільки вразив її під час Тридцятилітньої війни, що вона психологічно не може витримати замкнутості в чотирьох стінах. Зрештою медсестри дізнаються, що колись вона була полоненою сумнозвісної графині крові.
- Френсіс Тернер
Історія, яка розгортається на підприємствах, школах, будинках і пабах Шекспірівської Англії, коли звістка про появу Ґрантвіля в далекій Тюрінгії досягає англійських академічних і торгових кіл. Розповідь добре служить для ілюстрації того, наскільки в цю епоху глибоко переплелися релігія та освіта. Значна частина історії стосується реальних історичних персонажів, а головне місце дії, паб The Pickerel, стверджує, що є найстарішим пабом у Кембриджі та досі працює.
За сюжетом, молодий син торговця, який прагне кар'єрного росту, береться за «читання як студент» у Кембриджі і незабаром несподівано заводить дружбу з привабливою дівчиною — молодою, кмітливою, жвавою донькою власника таверни Бесс Чепмен, — з якою він ділиться своїми знаннями, оскільки це єдиний спосіб проводити з нею час під пильним наглядом батька. Згодом його заняття з дівчинкою стають скандалом у Кембриджі та тогочасному суспільстві, яке вважає, що жінки не можуть бути освіченими, тоді як майстерність дівчинки спростовує це переконання.
Коли ця криза розгортається, міська верхівка, університетський та купецький класи зустрічаються і співпрацюють, щоб сформувати та профінансувати місію зі з'ясування фактів у Ґрантвіллі, щоб побачити, що вони можуть дізнатися, а що є лише дикими чутками.
- Вуд Г'юз
«Бійці пекла» зображують занепокоєння Римсько-католицької церкви щодо прибуття Ґрантвіля та його людей. Інформація про майбутнє, отримана через актуальні публікації, викликає занепокоєння серед бенедиктинців щодо ролі та виживання чернечих орденів у майбутньому. Відправивши брата Йоганна, німецького бібліотекаря з цього регіону, до Ґрантвіля, вони сподіваються виробити довгострокову стратегію виживання та розгледіти закономірність у двох розбіжних історіях. Це дозволить релігійній громаді вжити заходів, щоб змінити свій порядок, щоб забезпечити світську роль і користь для громад.
- Енріко Торо
«Евтерпа» продовжує стежити за Джакомо Каріссімі, музикантом, який відчуває потребу досліджувати Ґрантвіль та чутки про нові чудові інструменти та музику. Каріссімі розповідає про свій досвід у листах до рідної парафії в Італії. Цей епізод написано «в дорозі», де детально описано розширення партії такими ж мислителями та виробниками приладів у північній Італії та Швейцарії, а також детально описано створення компанії, у тому числі один член групи, який приєднався до місцевої гільдії (дорого коштує) для доступу до ревниво охоронюваних місцевих якісних лісів. Серійна історія перетинається в «Евтерпі, епізод 3» з розповідями Девіда Карріко «Фран і Марта» («Сюїта для чотирьох рук» в антології «Ґрантвілльському віснику V»).
- Даніта Юінг: (Другу частину серіалізованої історії в електронній книзі не в твердій та м'якій палітурці було об'єднано та надруковано як одне включення у друковану версію «Ґрантвілльський вісник ІІ»).
Ця важлива розповідь Даніти Юінг встановлює канон для серіалу, оскільки недостатньо укомплектовані медичні заклади Ґрантвіля намагаються створити заклади для навчання та підвищення кваліфікації, а також розпочати роботу з сусідніми громадами, які не працюють, у питаннях, що стосуються охорони здоров'я та медицини. Історія засновує нещодавно побудований медичний центр Lahey, кілька різних програм підготовки медичних працівників (технік невідкладної медичної допомоги та різноманітні програми для медсестер, програми для практикуючих медичних сестер) та програми інформаційно-пропагандистської роботи з громадської санітарії та громадських робіт. Значна частина історії зосереджена на культурних зіткненнях, у тому числі на контрпродуктивних шовіністичних інцидентах як із тих, хто працює, так і з тих, хто не працює, — під час спроби сформувати спільну програму для навчання лікарів Єнського університету, які відповідають стандартам роботи.
- Рік Боатрайт
Есе Ботрайта присвячене виробництву та використанню заліза в сучасному суспільстві.
- Карен Бергстрал
Нарис Бергстралха про природу німецьких ферм, економіку механізації та необхідну інфраструктуру для підтримки такої технології.
- Леонард Голлар, Боб Голлінгсворт, Том Ван Натта та Джон Зік
Невдовзі після виходу «1633» інтернет-голос про Baen's Bar продемонстрував велику концентрацію здивування та запитань, оскільки збройні сили Конфедеративних князівств Європи Густава, зображені в романі, отримали менш досконалу вогнепальну зброю, ніж передбачали читачі, — дульнозарядну гвинтівку SRG. Після того, як «Ґрантвілльський вісник» перейшов від задуманого експерименту до втіленого випробування, це есе — «Замок Флінта» членів круглого столу Grantville Firearms Леонарда Голлара, Боба Голлінгсворта, Тома Ван Натта та Джона Зіка — було замовлено Флінтом, щоб пояснити, «чому було обрано саме дульнозарядну кремінну гвинтівку, а не улюблену конструкцію кожного фаната, вимагає розгляду багатьох проблем, з якими зіткнулися ґрантвіллери, та їхнього розуміння цих проблем».[2]
У нарисі обговорюються такі основні питання:
- Ендрю Кларк
Посібник Ендрю Кларка «Алхімічна дистиляція» — короткий хімічний трактат про те, як процеси, знайомі алхімікам XVII століття, можуть бути використані для приготування ряду вишуканих і дуже корисних промислових і кінцевих продуктів XVII-ХХ століть, таких як анальгетики аспірин, очищена оцтова кислота (від «поганого вина», тобто оцет), різні види екстрактів деревної кори, як-от знайомий нам сосновий дьоготь XVII століття — які мають зовсім інші корисні властивості, перетворення соснової смоли в скипидар — основа кращого промислові консерванти — особливо кращі фарби, ацетат натрію, оцтовий ангідрид (потужний осушувач, який можна використовувати (з великою обережністю) як вибуховий або вибухонебезпечний ґрунт тощо. Есе написано так, ніби місцевий алхімік-неробочий написав текст, але включив багато сучасної англійської термінології на користь своєї аудиторії.
Марк Лардас у The Galveston County Daily News написав, що «Ґрантвілльський вісник III»: «утворює чудовий вступ до [серії]. Ті, хто знайомий із [серією], знайдуть „Ґрантвілльський вісник“ незамінним доповненням до своєї колекції. Якщо ви шанувальник альтернативних історії, ви захочете її прочитати».[3] Вільям Логорн у SFRevu назвав зібрані історії «хорошими», і особливо сподобався Hell Fighter's.[4] Роланд Грін з Booklist писав, що ця книга «може похвалитися тим самим поєднанням чарівності та інтелекту, що й її попередниці», і що "всесвіт Флінта "1632 «, здається, надихає цілу нову групу талановитих альтернативних істориків».
- ↑ Uchronia: The Assiti Shards (1632) Series. www.uchronia.net.
- ↑ Flint, et al., authors guide: «Grantville Firearms Roundtable»
- ↑ Lardas, Mark (28 січня 2007). Fiction has a wide range in anthology. Book review. The Galveston County Daily News. Архів оригіналу за 16 липня 2011. Процитовано 2 серпня 2009.
- ↑ Lawhorn, Willian (26 грудня 2006). Grantville Gazette III by Eric Flint. Book Review. SFRevu. Архів оригіналу за 10 листопада 2007. Процитовано 2 серпня 2009.
- Grantville Gazette III в Internet Speculative Fiction Database (англ.)
- Grantville Gazette III on LibraryThing
- Grantville Gazette III on Google Book Search
- Grantville Gazette III at Google Books
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль |