Перейти до вмісту

Ґустав Шторм

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ґустав Шторм
норв. Gustav Storm Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився18 червня 1845(1845-06-18)[2][3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Рендаленd, Гедмарк, Норвегія Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер23 лютого 1903(1903-02-23)[2][3] (57 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Бюґдьой, Осло[d], Норвегія Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Швеція-Норвегія
Діяльністьісторик, письменник, філолог, викладач університету Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materКоролівський університет Фредеріка
ГалузьІсторик
ЗакладУніверситет Осло Редагувати інформацію у Вікіданих
Науковий ступіньДоктор[1]
ЧленствоНорвезька академія наук
Відомий завдяки:Один з видатних дослідників скандинавської історії та літератури Середньовіччя
БатькоOle Johan Stormd Редагувати інформацію у Вікіданих
Брати, сестриЙохан Шторм
Нагороди
Командор ордена Полярної зірки
Командор ордена Полярної зірки
Орден Святого Олафа (командор)
Орден Святого Олафа (командор)
Орден Ізабелли Католички (Іспанія)
Орден Ізабелли Католички (Іспанія)
CMNS: Ґустав Шторм у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Ґустав Шторм (норв. Gustav Storm; 18 червня 1845, Рендал[en] — 23 лютого 1903, Крістіанія) — норвезький історик, був професором Королівського університету Фредеріка в Крістіанії з 1877 р. до смерті. Він був рушійною силою в дослідженні скандинавської історії та літератури Середньовіччя.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Шторм народився в Рендалі, але в тому ж році його батько був призначений парафіяльним священником у Лардалі[en] у Вестфоллі, і сім'я переїхала туди. Коли через п'ять років помер батько, вдова переїхала з дітьми до Крістіанії, де Ґустав склав examen artium[en] у 1862 році. Також він мав брата Йохана, який згодом став професором філології і лінгвістом. Його кузен, Вільгельм Шторм, видатний зоолог, відомий дослідженнями морських тварин у Тронгеймсфйорді.

Кар'єра

[ред. | ред. код]

Свій шлях науковця він почав з вивчення філології в університеті. Він склав офіційний іспит з лінгвістичної історії (кандидат філології) у 1868 році. Після іспиту кілька років працював викладачем, але рано почав самостійну наукову роботу в галузі історії та філології.

У 1874 році він захистив докторську дисертацію за темою «Легенди про Карла Великого та Тідрека Бернського[en] з народом Північної Європи». У 1875 році він став університетським стипендіатом з історії, і в тому ж році подав заяву на посаду професора історії після Олуфа Рюга, але програв у конкуренції з Людвігом Людвігсеном Даа. У 1877 році його призначили на посаду професора, яка стала вакантною після нього.[4]

У наступні роки Шторм посідає центральне місце в університетському викладанні та в історичних дослідженнях. З 1886 р. і до самої смерті він був головою комісії по джерелах, а з 1899 р. — Норвезької історичної асоціації[5]. Він також відігравав роль в науковій спільноті у ширшому масштабі: він був членом і протягом багатьох років (1884—1903) генеральним секретарем Наукового товариства в Крістіанії (нині Норвезька академія наук).[4]

Ґустав Шторм був членом Det Kongelige Norske Videnskabers Selskab з 1883 року та кількох іноземних наукових товариств. У 1891 році він був призначений кавалером 1-го класу ордена Святого Олафа, згодом став також кавалером шведського ордена Полярної зірки та іспанського ордена Ізабелли Католички.[4]

Науковий доробок

[ред. | ред. код]
«Коло Земне» в перекладі Ґустава Шторма і Олександра Буґе, ілюстрації Ґерхарда Мюнте

Його історичний метод передусім полягав у проведенні критичного дослідження джерел згідно з фіксованими методологічними правилами. Тут на нього вплинули імпульси нових критично-наукових і сильно методологічно обізнаних течій у європейських історичних дослідженнях, так само як і трохи молодший данський історик Крістіан Ерслев. Шторм зазнав цього впливу під час свого візиту до Берлінського університету в 1875 році.[4]

У цей час проблеми епохи вікінгів були в центрі історичної дискусії, в якій Шторм відігравав провідну роль. Значна частина його внеску тут пов'язана з його опозицією до поглядів данських істориків. В ході протистоянь він критично опрацьовував великі об'єми історичних даних, наполягаючи на своїй точці зору.[4]

Центральний комплекс проблем в історії епохи саг стосувався становища аристократії. У своїй відправній точці він відкинув свідчення Сноррі про систему управління Гаральда Прекрасноволосого та розрахунки, які базувалися на цій основі. У своїх подальших дослідженнях він провів детальний перелік усіх лендманів, згаданих у джерелах у різний час, і прийшов до висновку, що кількість має бути досить суттєво скорочена в порівнянні з загальноприйнятими уявленнями. Він також припускав, що в колі великих людей існував постійно зростаючий соціальний поділ, «розділення між королівською і сільською аристократіями».[4]

Обрані праці

[ред. | ред. код]
  • Om den gamle norrøne literatur (1869)
  • Norges, Sveriges og Danmarks Historie for Gymnasierne (1872)
  • Snorre Sturlassons historieskrivning (1873)
  • Sagnkretsene om Karl den Store og Didrik af Bern hos de nordiske folk (1874)
  • Ragnar Lodbrok og Lodbrokssønnerne (1877)
  • Kritiske bidrag til vikingetidens historie (1878)
  • Vikingetidens tidligste udgangspunkter (1879)
  • Om Рeder Claussøn Friis og hans Skrifter (1881)
  • Maria Stuart (1891)
  • Christofer Columbus og Amerikas opdagelse (1892)
  • Olav den Hellige (1893)
  • Norges gamle Vaaben, Farver og Flag (1894)
  • Dronning Margretes valg i Norge (1900)

Інше

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Gemeinsame Normdatei
  2. ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #101199538 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  3. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. ↑ а б в г д е Norsk biografisk leksikon
  5. ↑ Сайт NIFO

Посилання

[ред. | ред. код]

Всі роботи авторства Ґустава Шторма на Internet Archive

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ґустав_Шторм&oldid=41324449