1-й Винокурний провулок (Житомир)
| 1-й Винокурний провулок Житомир | |
|---|---|
| Місцевість | Сурина гора, Хмільники, Кокоричанка, Каракулі |
| Район | Богунський |
| Загальні відомості | |
| Протяжність | 1,1 км |
| поштові індекси | 10003, 10020 |
| Транспорт | |
| Маршрутні таксі | 1 |
| Рух | двосторонній |
| Покриття | асфальт |
| Будівлі, пам'ятки, інфраструктура | |
| Забудова | садибна житлова, комерційна, промислова |
| Зовнішні посилання | |
| У проєкті OpenStreetMap | r10757439 |
| Мапа | |
1-й Винокурний провулок — провулок у Богунському районі міста Житомира.
Розташований в історичному районі Кокоричанка. Розпочинається з Метеорологічного провулка. Перетинає вулицю Маликова, Червоний провулок, вулиці Каракульну, Олександра Клосовського та завершується виходом на проспект Миру. Від провулка 1-го Винокурного розпочинаються Винокурний проїзд та 4-й Винокурний провулок. Провулок зі сходу огинає мікрорайон Хмільники (зокрема, історичну місцевість Сурину гору), а також проходить крізь історичну місцевість Каракулі (орієнтовно від провулку Червоного до свого завершення).
Забудова провулка формувалася наприкінці XIX ст. — упродовж XX ст. та являє собою переважно малоповерхові житлові будинки садибного типу. Наявні також дрібні виробництва, котельня та Старообрядницьке кладовище. Наприкінці провулка розташовуються Державна фітосанітарна інспекція у Житомирській області, а також торгівельний центр «Океан-Плаза».
На короткому відтинку провулка від вулиці Олександра Клосовського до проспекту Миру курсує маршрутне таксі № 1.
Назва провулка Винокурний (раніше — Винокуренний) є першопочатковою та обумовлена розташуванням у провулку винокурні, що діяла у будинку № 13 на початку XX ст. та належала купцеві Графману. На плані 1931 року провулок показаний під назвою провулок Винокурений завод[1].
Провулок здебільшого сформувався ще до Першої світової війни та революційних подій.[2][3] До Другої світової садибна забудова провулку сформувалася на його початку (орієнтовно до будинків № 13 та 10/2), а також на Каракулях (від провулку Червоного до провулків 4-го Винокурного та 3-го Каракульного, неподалік Старообрядницького кладовища)[4][5]. Також забудова була сформована на виході провулку до нинішнього проспекту Миру. Між вулицею Олександра Клосовського та проспектом Миру, провулок забудовувався садибними житловими будинками у 1960—1970 роках.
До кінця 1980-х років, провулок виходив на проспект Миру трохи східніше. Збудований у 1989 році багатоквартирний житловий будинок № 9 по проспекту Миру перекрив існуючу на той час трасу провулку. Для виходу провулку на проспект Миру збудовано новий його відтинок, що повертаючи оминає будинок № 9.
У провулку зберіглися житлові будинки з неординарним оздобленням фронтонів. Такі будинки зведені ще у XIX ст. мешканцями слобідки Каракулі, передусім старообрядцями.
- Офіційний геопортал Житомирської міської ради з використанням шару «Історичні плани», «Адресний реєстр». [Архівовано 23 грудня 2021 у Wayback Machine.].
- Житловий фонд Житомира представлено на карті – довіднику | Житомирська Міська Рада. www.zt-rada.gov.ua. Архів оригіналу за 13 липня 2021. Процитовано 14 лютого 2021.
- Мокрицький Г. П. Вулиці Житомира / Енциклопедія Житомира. — Кн. 1. — Житомир: Волинь, 2007. — 640 с. — 1000 прим. — ISBN 966-690-084-X.
- Борис Дубман. Кокоричанка [Архівовано 25 липня 2021 у Wayback Machine.].
- Vovik-zt Gerasymov. Провулок Винокурний 1-й (Житомир.UKR) 2018-весна [Архівовано 30 липня 2021 у Wayback Machine.].
- ↑ Мокрицький, Георгій (2007). Вулиці Житомира. Енциклопедія. Книга 1. Житомир: Волинь. с. 47.
- ↑ Карты двухверстовки квадрат 30-26. freemap.com.ua. Процитовано 24 серпня 2022.
- ↑ Polona. polona.pl. Процитовано 24 серпня 2022.
- ↑ Plan der Stadt Shitomir vom Juli 1941.
- ↑ Stadtplan Shitomir. M.: 1:10 000. 1942.