13-та зенітна дивізія (Третій Рейх)
| 13-та зенітна дивізія (Третій Рейх) 13. FlaK-Division | |
|---|---|
 Прапор командира дивізії Люфтваффе | |
| На службі | 16 січня 1942 — 8 травня 1945 |
| Країна | .svg){kind=small} Третій Рейх |
| Належність | .svg){kind=small} Вермахт |
| Вид |  Люфтваффе |
| Роль | Війська протиповітряної оборони |
| Чисельність | зенітна дивізія |
| У складі | Див. Командування |
| Гарнізон/Штаб | Кан |
| Війни/битви | Друга світова війна |
| Командування | |
| Визначні командувачі | Макс Шаллер |
13-та зенітна дивізія (Третій Рейх) (нім. 13. FlaK-Division) — зенітна дивізія Вермахту, що діяла протягом Другої світової війни у складі Повітряних сил Третього Рейху.
13-та зенітна дивізія була створена 16 січня 1942 року під керівництвом генерал-майора Гастона фон Хаулін-Егерсберга в місті Борегар поблизу Кана на території окупованої Франції. На початку 1943 року, тепер під керівництвом Теодора Шпіса, 13-й зенітній дивізії була підпорядкована 5-та зенітна бригада (Ренн) і 12-та зенітна бригада (Сент). Основним завданням бригад була охорона тамтешніх центрів озброєння та прикриття від ударів з повітря об'єктів інфраструктури Люфтваффе.
1 липня 1944 року 13-та зенітна дивізія була підпорядкована командуванню Люфтваффе «Захід», маючи у своєму складі наступні частини:
- 15-й зенітний полк (Ренн)
- 30-й зенітний полк (Шербур)
- 100-й зенітний полк (Гавр)
- управління ППО на Ла-Манші (на Гернсі)
Після висадки союзників у Нормандії та бої, що відбулися за цим, війська вермахту почали поступовий відхід з території окупованої Франції. Наприкінці серпня 1944 року 13-та зенітна дивізія перемістилася на свій новий командний пункт поблизу Страсбурга. До того часу дивізія збила свій 1000-й літак противника і 26 серпня 1944 року була відзначена у Вермахтберіхті.
З жовтня 1944 року дивізія забезпечувала протиповітряне прикриття значної ділянки території від швейцарського кордону до північного Ельзасу. Станом на 1 листопада 1944 р. дивізії підпорядковувалися:
- 1-й зенітний полк FAS I
- 18-й зенітний полк
- 85-й зенітний полк
- 89-й зенітний полк
До грудня 1944 року командний пункт дивізії тричі передислокувався: 8 листопада до Генфельда, 22 листопада до Селести і нарешті до Бісайму. Наприкінці грудня дивізія мала у своєму складі 25 важких, 20 середніх та легких зенітних батарей, а також роту димових завіс. До 20 березня 1945 року зенітна дивізія складалася з 88-го зенітного полку та 130-го зенітного полку. Відтоді вищезазначені полки були відокремлені. 21 квітня 1945 року, дивізія з двома полками перебувала в районі 7-ї армії. Ситуація в останні дні війни стала ще більш неясною, коли 27 квітня командний пункт дивізії був або в Пльзені, або в Вельхау.
- генерал-лейтенант Гастон фон Хаулін-Егерсберг (1 лютого — 1 липня 1942);
- генерал-лейтенант Теодор Шпісс (1 липня 1942 — 1 березня 1944);
генерал-майор Макс Шаллер (1 березня — 1 жовтня 1944);- генерал-майор Адольф Вольфф (нім. Adolf Wolff) (2 жовтня 1944 — 8 травня 1945).
| Час | Корпус | Командування/Флот | Штаб | |
|---|---|---|---|---|
| 1942 | ||||
| 16 січня | Люфтгау «Західна Франція» | Північно-Західна Франція | ||
| 1943 | ||||
| 1 січня | Люфтгау «Західна Франція» | Північно-Західна Франція | ||
| 1944 | ||||
| 1 січня | Люфтгау «Західна Франція» | Північно-Західна Франція | ||
| 30 серпня | IV корпус ППО | Командування Люфтваффе «Захід» | Ельзас-Лотарингія | |
| 1945 | ||||
| 1 січня | IV корпус ППО | Командування Люфтваффе «Захід» | Фрайбург | |
- Стратегічні бомбардування під час Другої світової війни
- 947-й зенітний артилерійський полк (СРСР)
- 88-мм зенітна гармата SK L/45
- Зенітний дивізіон
- 31-ша дивізія протиповітряної оборони (РФ)
- Західний фронт ППО
- Виноски
- Джерела
- 13. Flak-Division. на lexikon-der-wehrmacht.de. (нім.)
- 13. Flak-Division. на ww2.dk. (англ.)
- 13. Flak-Division. на axishistory.com. (англ.)
- Karl-Heinz Hummel: Die deutsche Flakartillerie 1935—1945. Ihre Großverbände und Regimenter. VDM, Zweibrücken 2010, ISBN 978-3-86619-048-1, S. 57, 58.(нім.)
- Horst-Adalbert Koch, Heinz Schindler, Georg Tessin: FLAK. Die Geschichte der Deutschen Flakartillerie und der Einsatz der Luftwaffenhelfer. Podzun Verlag, 2. Auflage, Bad Nauheim 1965, S. 449.
