17P/Голмса
 Комета Голмса в листопаді 2007 року | |
| Відкриття | |
|---|---|
| Першовідкривач: | Едвін Голмс |
| Дата відкриття: | 6 листопада 1892 |
| Альтернативні позначення: | 1892 V1; 1892 III; 1892f; 1899 L1; 1899 II; 1899d; 1906 III; 1906f; 1964 O1; 1964 X; 1964i; 1972 I; 1971b; 1979 IV; 1979f; 1986 V; 1986f; 1993 VII; 1993i |
| Характеристики орбіти | |
| Епоха: | 2454400,5 (27 жовтня 2007) |
| Афелій: | 5,183610 а. о. |
| Перигелій: | 2,053218 а. о. |
| Велика піввісь орбіти: | 3,618414 а. о. |
| Ексцентриситет орбіти: | 0,432564 |
| Період обертання: | 6,882994 a |
| Нахил орбіти: | 19,070359 ± 7,0E−6 °[1] |
| Останній перигелій: | 22 березня 2014 |
| Фізичні характеристики | |
Комета Голмса, офіційне позначення 17P/Голмса (17P/Holmes) — періодична комета в Сонячній системі, відкрита 6 листопада 1892 року британським астрономом-аматором Е. Голмсом. У жовтні 2007 року всього за 48 годин комета збільшила свою яскравість в 400 000 разів, внаслідок чого її видима зоряна величина змінилася з +17m до +2,5m. До теперішнього часу це найсильніший зафіксований спалах комети.
Комету було відкрито Е. Голмсом 6 листопада 1892 під час його регулярних спостережень галактики Андромеди (M31). Відкриття стало можливим завдяки спалаху, подібному до того, що мав місце у 2007 році. Внаслідок спалаху видима зоряна величина комети склала 4-5, після чого комета знизила яскравість настільки, що перестала бути видимою[2].
Мегавибух 2007 року 17P вважається найпотужнішою подією такого роду. Пиловий ореол комети при цьому, найімовірніше, утворився внаслідок кристалізації та вивільнення летючих речовин з внутрішнього аморфного льоду в підповерхневій порожнині; як тільки тиск у порожнині перевищив поверхневу міцність[3][4].
Відкриття комети було підтверджено Е. Маундером (Гринвіцька королівська обсерваторія, Англія), У. Моу (Англія) і Кіддом (Англія). Незалежно від Голмса комету виявили 8 листопада Т. Андерсен (Единбург, Шотландія) і 9 листопада Дж. Девідсон (Макай, Квінсленд, Австралія)[5].
Еліптичну орбіту комети було розраховано до 17 листопада незалежно один від одного Генріхом Крейцем (Кіль, Німеччина) і Джорджем Сірлом (США). Було відкинуто припущення, що комета Голмса є втраченою кометою Бієли, яка повернулася. Нові дослідження і розрахунки дозволили уточнити дату перигелію і період обертання комети.
Комета знову спостерігалася у 1899—1900 і 1906 роках, проте потім була втрачена. У 1963 році британський астроном Брайан Марсден за допомогою комп'ютерної моделі розрахував рух комети до 1975 року. Завдяки його розрахунками 16 липня 1964 комету Голмса було перевідкрито Елізабет Ремер (Станція Флагстафф військово-морської обсерваторії США).
- ↑ БД малих тіл Сонячної системи (JPL)
- ↑ Editors. «Comet Holmes Stays Bright, Enlarges in the Evening Sky [Архівовано 27 жовтня 2007 у Archive.is]», Sky & Telescope, 27 October 2007.
- ↑ Sekanina, Z. Exploding Comet 17P/Holmes // International Comet Quarterly. — 2008. — Вип. 30. — С. 3-28. (англ.)
- ↑ Reach, W. T., Vaubaillon, J., Lisse, C. M., Holloway, M., & Rho, J. Explosion of comet 17P/Holmes as revealed by the Spitzer space telescope // Icarus. — 2010. — Вип. 208. — № 1. — С. 276-292. — DOI:. (англ.)
- ↑ Davidson, J. E. «Comet e, 1889 [Архівовано 14 квітня 2020 у Wayback Machine.]», The Observatory, July 1890, Vol. 13, pp. 247.
|
Це незавершена стаття про комету. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
