29 Великого Пса
  Розташування UW CMa (окреслене) | |
| Дані спостереження Епоха J2000.0 | |
|---|---|
| Сузір’я | Великий Пес |
| Пряме піднесення | 07г 18х 40.37940с[1] |
| Схилення | 24° 33′ 31.3206″[1] |
| Видима зоряна величина (V) | 4.95[2] (4.82 – 5.33[3]) |
| Характеристики | |
| Спектральний клас | O7.5Iabf + O9.7Ib[4] |
| Показник кольору (B−V) | −0,15[2] |
| Показник кольору (U−B) | −1,00[2] |
| Тип змінності | типу β Ліри[3] |
| Астрометрія | |
| Променева швидкість (Rv) | 20[5] км/c |
| Власний рух (μ) | Пр.сх.: −2,21[1] мас/р Схил.: 3,16[1] мас/р |
| Паралакс (π) | 1,71 ± 0,27 мас[1] |
| Відстань | 5 тис. св. р. (1,5тис.[6] пк) |
| Абсолютна зоряна величина (MV) |
-6,1[6] |
| Орбіта[7] | |
| Головний | UW CMa A |
| Супутник | UW CMa B |
| Період (P) | 4,39 днів |
| Велика піввісь (a) | 34-48 R☉ |
| Ексцентриситет (e) | 0 |
| Нахил (i) | 71.0-71.6° |
| Вузол (Ω) | 3.3-4.5° |
| Фізичні характеристики | |
| Маса | 11-44[7] M☉ |
| Радіус | 12-20[7] R☉ |
| Світність | 170,000-450,000[7] L☉ |
| Ефективна температура | 33,750[7] K |
| Інші позначення | |
| Посилання | |
| SIMBAD | дані для UW+CMa |
29 Великого Пса (29 CMa, UW CMa) — зоря у сузір'ї Великого Пса. Класифікована як зоря типу β Ліри (затемнювана контактна подвійна система) та має відповідне позначення (UW Великого Пса). Її видима зоряна величина змінюється від +4,84m до +5,33m з періодом 4,39 днів[8]. Боде спочатку дав їй позначення τ2 Великого Пса, але від нього відмовився Гулд та наступні автори[9].
Головний компонент UW CMa A — рідкісний блакитний надгігант спектрального класу O7.5-8 Iab.
Точні характеристики зоряної системи досі не відомі, зокрема тому, що спектр другого компонента дуже важко відділити від спектру головного компонента й оточуючої оболонки зоряного вітру. Гіс із колегами виконав спектральне дослідження й визначив діаметр головного компонента на рівні 13 діаметрів Сонця. Зоря-супутник - UW CMa B - дещо холодніший, менш розвинений та тьмяніший надгігант спектрального типу O9.7Ib з діаметром 10 діаметрів Сонця. Яскравість головної зорі оцінено у 200 000 світностей Сонця, а другої — у 63 000 світностей Сонця. А от маса більша у другої зорі — 19 мас Сонця проти 16 у головної[4]. Однак пізніший фотометричний аналіз виявив декілька комбінацій маси та світності, які відповідають спостережуваним даним, тому питання про розміри та маси зір залишається відкритим[7].
Виміри паралаксу дали відстань до зоряної системи у ~3000 св.р. від Землі, але це неочікувано близько для зір такого спектрального типу, враховуючи її видиму зоряну величину. Пізніші уточнені дані Гіппаркоса дали навіть ближчу відстань — ~2000 св.р. З іншого боку, зоря вважається віддаленим членом NGC 2362, що дає відстань до неї ~5000 св.р. і точніше відповідає очікуваній світності. Причини розбіжності в оцінках відстані є предметом подальшого дослідження[6].
- ↑ а б в г д Van Leeuwen, F. (2007). Validation of the new Hipparcos reduction. Astronomy and Astrophysics. 474 (2): 653. arXiv:0708.1752. Bibcode:2007A&A...474..653V. doi:10.1051/0004-6361:20078357.
- ↑ а б в Ducati, J. R. (2002). VizieR Online Data Catalog: Catalogue of Stellar Photometry in Johnson's 11-color system. CDS/ADC Collection of Electronic Catalogues. 2237. Bibcode:2002yCat.2237....0D.
- ↑ а б Samus, N. N.; Durlevich, O. V. та ін. (2009). VizieR Online Data Catalog: General Catalogue of Variable Stars (Samus+ 2007–2013). VizieR On-line Data Catalog: B/gcvs. Originally published in: 2009yCat....102025S. 1. Bibcode:2009yCat....102025S.
- ↑ а б Bagnuolo, William G. , Jr.; Gies, Douglas R.; Hahula, Michael E.; Wiemker, Rafael; Wiggs, Michael S. (1994). Tomographic Separation of Composite Spectra. 2: The Components of 29 UW Canis Majoris. The Astrophysical Journal. 423: 446—55. Bibcode:1994ApJ...423..446B. doi:10.1086/173822.
- ↑ Pourbaix, D.; Tokovinin, A. A.; Batten, A. H.; Fekel, F. C.; Hartkopf, W. I.; Levato, H.; Morrell, N. I.; Torres, G.; Udry, S. (2004). SB9: The ninth catalogue of spectroscopic binary orbits. Astronomy and Astrophysics. 424 (2): 727. arXiv:astro-ph/0406573. Bibcode:2004A&A...424..727P. doi:10.1051/0004-6361:20041213.
- ↑ а б в Kaltcheva, N. T.; Hilditch, R. W. (2000). The distribution of bright OB stars in the Canis Major-Puppis-Vela region of the Milky Way. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society. 312 (4): 753. Bibcode:2000MNRAS.312..753K. doi:10.1046/j.1365-8711.2000.03170.x.
{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання) - ↑ а б в г д е Antokhina, E. A.; Srinivasa Rao, M.; Parthasarathy, M. (2011). Light curve analysis of Hipparcos data for the massive O-type eclipsing binary UW CMa. New Astronomy. 16 (3): 177. arXiv:1011.1739. Bibcode:2011NewA...16..177A. doi:10.1016/j.newast.2010.09.008.
- ↑ Hutchings, J.B. (1977). The Massive Hot Binary 29 Canis Majoris. Publications of the Astronomical Society of the Pacific. 89 (531): 668—74. Bibcode:1977PASP...89..668H. doi:10.1086/130206. JSTOR 40677088.
- ↑ Wagman, Morton (2003). Lost Stars: Lost, Missing and Troublesome Stars from the Catalogues of Johannes Bayer, Nicholas Louis de Lacaille, John Flamsteed, and Sundry Others. Blacksburg, Virginia: The McDonald & Woodward Publishing Company. с. 74. ISBN 978-0-939923-78-6.