Перейти до вмісту

82 Алкмена

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
82 Алкмена
Відкриття
ВідкривачРоберт Лютер
Місце відкриттяДюссельдорф
Дата відкриття27 листопада 1864
Позначення
Позначення82 Alkmene
Названа на честьАлкмена
Тимчасові позначення1952 BB,
1963 OA,
1973 GO
Категорія малої планетиАстероїд головного поясу
Орбітальні характеристики[1]
Епоха 4 листопада 2013 (2 456 600,5 JD)
Велика піввісь2,765396840065 а. о.
Перигелій2,161085490378 а. о.
Афелій3,369708189752 а. о.
Ексцентриситет0,218526086719
Орбітальний період1679,711208630 д
Середня орбітальна швидкість0,214322556252 °/д
Середня аномалія106,9295526767°
Нахил орбіти2,828720972147°
Довгота висхідного вузла25,52517324187°
Аргумент перицентру111,2007192263°
Фізичні характеристики
Розміри60,96 км
Маса2,4× 1017 кг
Прискорення вільного падіння на поверхні0,0170 м/с²
Друга космічна швидкість0,0322 км/с
Період обертання12,999 год
Альбедо0,2075
Температура~168 K
Спектральний типS (Толен)
Sq (SMASS)
Стандартна зоряна величина8,40
CMNS: 82 Алкмена у Вікісховищі

82 Алкме́на (82 Alkmene) — астероїд головного поясу, відкритий 27 листопада 1864 року німецьким астрономом Робертом Лютером в Дюссельдорфі, Німеччина. Астероїд названий на честь Алкмени, дочки мікенського царя Електріона у давньогрецькій міфології[2].

Період обертання астероїда був визначений у 1984 році[3]. За результатами аналізу зміни кривої блиску, опублікованими в 1985 році, у астероїда було припущено наявність супутника[4]. Проте, наступні спостереження поки це не підтвердили[5].

Алкмена належить до спектрального типу S не перетинає орбіту Землі й обертається навколо Сонця за 4,59 юліанського року.

Тіссеранів параметр щодо Юпітера — 3,301.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. База даних малих космічних тіл JPL: 82 Алкмена (англ.) . Процитовано 2013.12.26. Останнє спостереження 2013.06.17.
  2. Lutz D. Schmadel. (2003). Dictionary of minor planet names. Springer. ISBN 978-3-540-00238-3. (англ.)
  3. Harris, A. W.; Young, J. W.; Scaltriti, F.; Zappala, V. (1984). Lightcurves and phase relations of the asteroids 82 Alkmene and 444 Gyptis. Icarus. 57: 251—258.
  4. Cellino, A., Pannunzio, R., Zappala, V., Farinella, P., & Paolicchi, P. (1985). Do we observe light curves of binary asteroids?. Astronomy and Astrophysics. 144: 355—362.
  5. Asteroids with Satellites by Wm. Robert Johnston. Архів оригіналу за 19 березня 2012. Процитовано 30 вересня 2009.

Див. також

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]