94-мм зенітна гармата QF 3.7

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
94-мм зенітна гармата QF 3.7
QF 3.7-inch AA gun

Обслуга 94-мм зенітної гармати QF 3.7 у ході тренування в Гайд-парку. 1939
Тип зенітна гармата
Походження Велика Британія Велика Британія
Історія використання
На озброєнні 1937-1957
Оператори Див. Країни-експлуатанти
Війни Друга світова війна
Індо-пакистанський конфлікт
* Перша індо-пакистанська війна
Історія виробництва
Розробник Vickers
Розроблено 19371945
Виробник Vickers
Виготовлення 19371945
Варіанти Див. Варіанти
Характеристики
Вага 9317 кг
Довжина 8600 мм
Довжина ствола 4700 мм
Ширина 2400 мм
Висота 2500 мм
Обслуга 7

Снаряд 94×675 mm R
Вага снаряду 13 кг
Калібр 94 мм
Відбій гідропневматичний противідкотний пристрій
Лафет мобільна та стаціонарна версії
Підвищення −5 ° / +80 °
Траверс 360°
Темп вогню 10-20 постр./хв.
Дульна швидкість Mk I—III: 792—814 м/с
Mk VI: 1044 м/с
Дальність вогню
Максимальна Mk I—III: 9 км
Mk VI: 13,7 км
Приціл відкритий

94-мм зенітна гармата QF 3.7 у Вікісховищі

94-мм зенітна гармата QF 3.7 (англ. QF 3.7-inch AA gun) — британська важка зенітна гармата часів Другої світової війни. Виробництво гармати почалося в 1937 році і здобуло широкого застосування практично в усіх битвах Другої світової, особливо під час битви за Британію.

Історія служби[ред. | ред. код]

Під час Першої світової війни швидко розвивалася авіація і відповідно засоби боротьби з ними, в першу чергу зенітні гармати. Британська армія прийняла на озброєння 76-мм зенітну гармату QF 3-inch 20 cwt, яка стала найбільш розповсюдженим видом зенітної артилерії. Незадовго до кінця війни, на озброєння мала була надійти досконаліша 90-мм зенітна гармата, але через завершення війни новітня зброя не була запущена у виробництво. Після війни всі зенітні гармати, окрім трьохдюймових, були утилізовані.

Однак війна наочно продемонструвала можливості військової авіації та загрозу ударів з повітря, отже уроки були вивчені. У 1922 році британці відновили формування зенітної артилерії, які розпочали діяти, використовуючи здобутий багатий досвід попередньої війни. У 1925 році Королівські ПС заснували нове Командування ППО Великої Британії, й усі зенітні підрозділи Королівської артилерії були передані під його командування.

У 1928 році були затверджені тактико-технічні вимоги до нової гармати калібру 94-мм, що повинна була вести вогонь по повітряних цілях 11-кг снарядами зі стелею в 8500 м. Однак, через фінансові труднощі проєкт гальмувався декілька років, а згодом вимоги були підвищені. Наразі гармата мала стріляти 13-кг снарядами з початковою дуловою швидкістю 910 м/с, на висоту польоту цілей до 11000 м, пересуватися на дорогах зі швидкістю 40 км/год і час приведення у бойову готовність не мав перевищувати 15 хвилин.

У 1934 році Vickers-Armstrongs розробила прототип зенітної гармати, який був відібраний конкурсною комісію фахівців ППО і в 1936 році пройшов приймальні випробування. Однак, система не повною мірою відповідали вихідним вимогам: вага перевищувала визначену норму, дулова швидкість не була досягнута, отже було витрачено ще кілька років доробок доки гармату не запустили до виробництва. Лише 1937 році гармату QF 3.7 запустили у серійне виробництво.

За станом на 1 січня 1938 року британські ППО мали лишень 180 зенітних гармат калібром більше 50 мм, і більшість з них були застарілими 3-дюймовими гарматами. До Мюнхенської кризи у вересні 1938 року їхня кількість зросла до 341, а до оголошення Британією війни нацистській Німеччині у вересні 1939 року до 540 (оголошення війни) та до 1140 під час битви за Британію. Виробництво тривало до 1945 року, в середньому 228 гармат щомісяця. Гармати також виготовлялися в Австралії.

Країни-експлуатанти[ред. | ред. код]

Аналоги того часу[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Hogg, Ian V. 1998. «Allied Artillery of World War One» Malborough: The Crowood Press ISBN 1-86126-104-7
  • Routledge, Brigadier NW. 1994. «History of the Royal Regiment of Artillery — Anti-Aircraft Artillery 1914–55». London: Brassey's ISBN 1-85753-099-3

Примітки[ред. | ред. код]