Aloe arenicola

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Aloe arenicola
Aloe arenicola в Намакваленді
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Однодольні (Monocotyledon)
Порядок: Холодкоцвіті (Asparagales)
Родина: Асфоделові (Asphodelaceae)
Підродина: Asphodeloideae
Рід: Алое (Aloe)
Вид:
A. arenicola
Біноміальна назва
Aloe arenicola

Aloe arenicola (укр. Алое аренікола, Алое піщане)[1]  — сукулентна рослина роду алое.

Етимологія

[ред. | ред. код]

Видова назва походить від лат. arena — пісок і лат. cola — мешкати, що вказує на переважно піщані місця, де зростає цей вид алое[2]

Морфологічна характеристика

[ред. | ред. код]
Aloe arenicola

Одиночне або розгалужене стебло до 1 м у довжину і синьо-зеленим вузьким листям 18х5,5 см, які вкриті білими плямами на обох поверхнях, з білими зубціми по краях. У важких умовах листя приймають червоно-помаранчевий відтінок, а влітку з'являються кілька розгалужених китиць з густо розташованими блідо-оранжево-червоними квітками.

Він належить до групи повзучих алое, які включають Aloe distans, Aloe comptonii, Aloe mitriformis, а також більш чагарникове Aloe pearsonii і Aloe meyeri, що зростає на підвісних скелях.

Місця зростання

[ред. | ред. код]

Зростає у прибережних піщаних рівнинах уздовж західного узбережжя Північної Капської провінції Південно-Африканської Республіки, починаючи від затоки Ламбертс на півдні до гирла річки Оранжевої на кордоні з Намібією.

Умови зростання

[ред. | ред. код]

Рослини утримують на повному сонці в добре дренованому ґрунті при помірному поливі, особливо в літні місяці, так як це алое схильне до гниття при надлишку вологи.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Українська назва є транскрибуванням та/або перекладом латинської назви авторами статті і в авторитетних україномовних джерелах не знайдена.
  2. [Estrela Figueiredo and Gideon F. Smith. What's in a name: epithets in Aloe L. (Asphodelaceae) and what to call the next new species (англ.). Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 3 травня 2022. Estrela Figueiredo and Gideon F. Smith. What's in a name: epithets in Aloe L. (Asphodelaceae) and what to call the next new species (англ.)]

Посилання

[ред. | ред. код]
  • Gibbs Russell, G. E., W. G. Welman, E. Reitief, K. L. Immelman, G. Germishuizen, B. J. Pienaar, M. V. Wyk & A. Nicholas. 1987. List of species of southern African plants. Mem. Bot. Surv. S. Africa 2 (1-2): 1-152 (pt. 1), 1-270 (pt. 2).
  • Carter, S., Lavranos, J. J., Newton, L. E. & Walker, C. C. (2011). Aloes. The definitive guide: 1-720. Kew Publishing, Royal Botanic Gardens, Kew. (англ.)
  • Govaerts, R. (1995). World Checklist of Seed Plants 1 (1, 2): 1-483, 1-529. MIM, Deurne

Джерела

[ред. | ред. код]