Aloe chlorantha

Aloe chlorantha
Біологічна класифікація
Царство:	Рослини (Plantae)
Клада:	Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада:	Покритонасінні (Angiosperms)
Клада:	Однодольні (Monocotyledon)
Порядок:	Холодкоцвіті (Asparagales)
Родина:	Асфоделові (Asphodelaceae)
Підродина:	Asphodeloideae
Рід:	Алое (Aloe)
Вид:	A. chlorantha
Біноміальна назва
	Aloe chlorantha; Lavranos, 1973

Aloe chlorantha (укр. Алое хлоранта, алое зеленоквіткове^[1]) — сукулентна рослина роду алое.

Етимологія

Видовий епітет chlorantha, chloros — зелений, anthus — квітка, належить до унікальних квітів зеленого кольору^[2].

Опис

Рослини одиночні, іноді утворюють невеликі групи, з коротким прямостоячим стеблом до 100 см заввишки покриті спідницею з сухого листя. Листя в щільних апікальних розетках до 400×80 мм, висхідниі, ланцетні, загострені, вершини часто злегка увігнуті, поверхня мутно-зеленого, до пурпурно-зеленого кольору, помітно блідніші на нижній поверхні, краї з червонувато-коричневими трикутними зубцями. Суцвіття поодинокі прямі, до 160 см заввишки, мають великі м'ясисті прицвітники, і китицю 35-60 см в довжину. Квіти (оцвітина) невеликі, характерного зеленувато-жовтого кольору, до 12 мм у довжину. Плоди — капсули довжиною 17 мм. Насіння 4,5×2 мм. Час цвітіння з вересня по листопад.

Природоохоронний статус

Aloe chlorantha не часто зустрічається у віддалених частинах Кару. Рослини здорові без будь-яких загроз. Тим не менш, вони класифікуються як вразливі види (VUD2) в Червоній книзі південноафриканських рослин (Victor 2009).

Природне середовище

Цей вид є ендеміком південної частини Північної Капської провінції, обмежується вершинами декількох хребтів у верхньому Кару, де він зазвичай вклинюється між долоритових валунів. Його середовище проживання — скелясті пагорби і невеликі гори на відкритій сонячній місцевості на висоті 1 400 м над рівнем моря. Пов'язані види включають в себе різні чагарники і сукуленти, такі як Bulbine abyssinica, Sarcocaulon salmoniflorum, Euphorbia stellispina, Euphorbia hypogaea і Crassula nudicaulis. Опади в основному відбуваються в зимовий період і влітку (зливи), і коливаються від 150 до 200 мм на рік. Літо спекотне, щоденна середня температура близько 27 °C. Середня температура взимку становить 10,6 ºС, бувають сильні морози.

Екологія

Рослини запилюються бджолами та іншими комахами. Міцний квітконіс, як правило, вказує на адаптацію до запилення птахами. Росте на відкритих північних і західних схилах, зелене листя стають пурпурними в посушливі періоди.

Вирощування

Маючи невеликі зеленувато-жовті квіти Aloe chlorantha не настільки привабливі, як його близькі родичі. Тим не менш, його вирощують у Південній Африці в садах. У цьому регіоні краще вирощувати на відкритому сонці. За межами свого середовища проживання краще всього вирощують в контейнерах в теплиці в контрольованих умовах. Розмножується легко з насіння. Насіння проростають протягом 3 тижнів, рослини цвітуть на четвертий рік.

Див. також

Список видів роду алое

Примітки

↑ Українська назва є транскрибуванням та/або перекладом латинської назви авторами статті і в авторитетних україномовних джерелах не знайдена.
↑ Estrela Figueiredo and Gideon F. Smith. What's in a name: epithets in Aloe L. (Asphodelaceae) and what to call the next new species. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 3 травня 2022. Estrela Figueiredo and Gideon F. Smith. What's in a name: epithets in Aloe L. (Asphodelaceae) and what to call the next new species (англ.)

Бібліографія

Carter, S., Lavranos, J. J., Newton, L. E. & Walker, C. C. (2011). Aloes. The definitive guide: 1-720. Kew Publishing, Royal Botanic Gardens, Kew. (англ.)
Germishuizen, G. & Meyer, N. L. (eds.) (2003). Plants of Southern Africa: an annotated checklist. Strelitzia 14.: I-VI, 1-1231. National Botanical Institute, Pretoria. (англ.)
Govaerts, R. (1995). World Checklist of Seed Plants 1 (1, 2): 1-483, 1-529. MIM, Deurne. (англ.)