Anomalocaris
| Anomalocaris | |
|---|---|
| |
| ROMIP 51212, майже повний зразок Anomalocaris canadensis | |
| |
| Художня реконструкція Anomalocaris canadensis | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Членистоногі (Arthropoda) |
| Ряд: | †Radiodonta |
| Родина: | †Anomalocarididae |
| Рід: | †Anomalocaris Whiteaves, 1892 |
| Види | |
(ще 8 неназваних видів[2]) | |
 Вікісховище: Anomalocaris
| |
Аномалокарис (аномалокар, лат. Anomalocaris, від дав.-гр. ἀνώμαλη κᾱρίς — «незвичайна креветка») — викопний рід радіодонтів, ряду стовбурових морських членистоногих, що рано дивергували. Найбільш відомий за типовим видом A. canadensis, знайденим у сланцях Берджес (Британська Колумбія, Канада) що датуються 520—499 млн років. Інший названий вид A. daleyae відомий з дещо старіших сланців затоки Ему в Австралії. Інші безіменні види Anomalocaris відомі з Китаю та Сполучених Штатів.
Як і інші радіодонти, аномалокар мав плавальні щитки, що йшли вздовж тіла, великі фасеткові очі та одну пару сегментованих фронтальних придатків, які в аномалокара використовувалися для схоплення здобичі. Anomalocaris сягав 34,2—37,8 см завдовжки без фронтальних придатків і хвостового віяла[3], будучи однією з найбільших тварин кембрію. Рід вважається одним з найдавніших прикладів найвищого хижака[4][5], хоча в давніших кембрійських лагерштетт-відкладеннях були знайдені й інші види.
Рештки аномалокариса тривалий час не могли ідентифікувати. Уперше виявивши його останки, вчені не могли зрозуміти, як же виглядав їхній власник. Коли в 1892 р. було знайдено його довгі ротові придатки, палеонтологи вирішили, що вони належали якомусь примітивному представнику ракоподібних. А виявлені в 1911 р. частини кільцеподібного рота вони визнали за рештки древньої медузи. І тільки в 1980-х роках стало ясно, що ротові придатки та пластини рота належали одній тварині.
Скам'янілості аномалокариса вперше були знайдені в XIX ст. в сланцях Берджес в Канаді. З того часу в різних частинах світу (особливо в Китаї та Австралії) вчені вилучили з гірських порід кілька повних скам'янілостей цієї тварини.
Було показано, що стародавні аномалокариси мали відмінний зір, який забезпечувала пара фасеткових очей. Зіркість аномалокарисів забезпечена щонайменше 16 тисячами гексагональних лінз. Наявність настільки складних очей в аномалокариса дає підставу твердити, що фасетковий зір почав розвиватися у членистоногих набагато раніше, ніж вважали досі. Цілком імовірно, що за гостротою зору древній аномалокарис перевершував багатьох своїх сучасних родичів. Так, для порівняння, кількість лінз в оці мухи — близько 4000, а в оці мурашки — близько 100[6]. Нові результати досліджень радше викличуть суперечки про еволюцію екзоскелета, зокрема про те, як ця еволюція співвідноситься з еволюцією самих очей[7].
Для того часу, в якому він жив, аномалокарис був гігантським. Повний зразок A. canadensis, ROMIP 51211, сягає 20,5 см завдовжки[8][9] (17,4 см, якщо не враховувати фронтальні придатки та хвостове віяло[3]). Найбільший фронтальний відросток у витягнутому стані сягав 18 см[10], і цей екземпляр A. canadensis міг досягати 34,2—37,8 см у довжину, якщо не враховувати фронтальні придатки та хвостове віяло[3][11]. Попередня оцінка довжини тіла до 1 м[12] є малоймовірною, виходячи зі співвідношення частин тіла[10] (довжина тіла лише приблизно вдвічі більша за довжину ротового придатка в A. canadensis[3]) та розміру найбільшого придатка[10].
A. daleyae (раніше A. cf. canadensis або A. aff. canadensis) зі сланців затоки Ему в Австралії більший за A. canadensis, з найбільшим відомим придатком довжиною до 18,3 см, який міг належати особині довжиною 34,8—51,2 см[1].
Аномалокарис рухався у воді, хвилеподібно змахуючи гнучкими стулками з боків свого тіла[13]. Кожна лопать нахилялася нижче за попередню[14], і це перекриття дозволяло лопатям з обох боків тіла діяти як єдиний «плавник», максимізуючи ефективність плавання[13]. Створена дистанційно керована модель показала, що такий спосіб плавання є цілком стабільним[15], що свідчить про те, що аномалокарис не потребував би складного мозку для керування рівновагою під час плавання. Тіло було найширшим між третьою і п'ятою лопатями та звужувалося до хвоста, з додатковими трьома парами маленьких стулок на звуженій ділянці шиї[8][10]. Лопаті біля хвоста на скам'янілостях важко розрізнити, що ускладнює точний підрахунок[14]. A. canadensis мали 13 основних пар стулок тулуба[10].
-
-
Рухливість придатків тулуба радіодонта (як в Anomalocaris) -
Склерити голови Anomalocaris
Аномалокарис мав незвичайний дископодібний рот, відомий як ротовий конус. Ротовий конус складався з декількох пластинок, розташованих трирадіально. Три з них були досить великими. Між кожною великою пластинкою можна було знайти три-чотири пластинки середнього розміру, а між ними — кілька маленьких пластинок. Більшість пластинок зморщені й мали лускоподібні бугорки біля ротового отвору[16][17]. Такий ротовий конус дуже відрізнявся від типового для хурдієвих радіодонтів, таких як Peytoia та Hurdia, які були гладкими та тетрарадіальними[16][18]. Anomalocaris також мав три склерити зверху та з боків голови — це спільна характеристика для всіх радіодонтів[18]. Верхній, відомий як головний щит або дорсальний панцир, мав форму витягнутого збоку овалу[19], з виразним обідком на зовнішньому краї[10]. Решта два бічні склерити також мали яйцеподібну форму, але були з'єднані брусоподібним виростом[18]. Раніше його бічні склерити помилково трактували як два величезних складних ока[10][18].
Знахідки в лагерштетті Сиріус Пасет в Гренландіі дали змогу зрозуміти, як жили та чим живилися близькі родичі хижака аномалокариса — Tamisiocaris borealis. На їхніх кінцівках вдалося розгледіти довгі шипи з тонкою фільтрувальною гребінкою. Це свідчить про те, що вони перейшли до іншого типу живлення — сестонофагії, тобто відфільтровування дрібної живності з товщі води. Отже, уже в ранньому кембрії товща морської води була населена і в ній сформувався повний харчовий ланцюжок від фітопланктону до хижаків і сестонофагів.
-
Anomalocaris saron, що полює на трилобітів Yunnanocephalus yunnanensis -
Anomalocaris
- Берджес-Шейл
- Кембрійський вибух — велика біодиверсифікаційна подія, що відбулася в кембрійському періоді.
- Хронологія еволюції
- Опабінія — рід химерних стовбурових членистоногих, віддалено споріднених з радіодонтами.
- Віваксія — можливий рід молюска, який мав велику кількість вуглецевих лусочок і жив одночасно з аномалокарисом.
- Aegirocassis — гігантський радіодонт-фільтратор з ордовика Марокко.
- Schinderhannes bartelsi
- ↑ а б Paterson, John R.; García-Bellido, Diego C.; Edgecombe, Gregory D. (2023-01). The early Cambrian Emu Bay Shale radiodonts revisited: morphology and systematics. Journal of Systematic Palaeontology (англ.). 21 (1). doi:10.1080/14772019.2023.2225066. ISSN 1477-2019.
- ↑ Wu, Yu; Ma, Jiaxin; Lin, Weiliang; Sun, Ao; Zhang, Xingliang; Fu, Dongjing (2021-05). New anomalocaridids (Panarthropoda: Radiodonta) from the lower Cambrian Chengjiang Lagerstätte: Biostratigraphic and paleobiogeographic implications. Palaeogeography, Palaeoclimatology, Palaeoecology (англ.). 569: 110333. doi:10.1016/j.palaeo.2021.110333.
- ↑ а б в г Lerosey-Aubril, Rudy; Pates, Stephen (14 вересня 2018). New suspension-feeding radiodont suggests evolution of microplanktivory in Cambrian macronekton. Nature Communications (англ.). 9 (1). doi:10.1038/s41467-018-06229-7. ISSN 2041-1723. PMC 6138677. PMID 30218075.
- ↑ De Vivo, Giacinto; Lautenschlager, Stephan; Vinther, Jakob (28 липня 2021). Three-dimensional modelling, disparity and ecology of the first Cambrian apex predators. Proceedings of the Royal Society B: Biological Sciences (англ.). 288 (1955): 20211176. doi:10.1098/rspb.2021.1176. ISSN 0962-8452. PMC 8292756. PMID 34284622.
- ↑ Bicknell, Russell D. C.; Schmidt, Michel; Rahman, Imran A.; Edgecombe, Gregory D.; Gutarra, Susana; Daley, Allison C.; Melzer, Roland R.; Wroe, Stephen; Paterson, John R. (12 липня 2023). Raptorial appendages of the Cambrian apex predator Anomalocaris canadensis are built for soft prey and speed. Proceedings of the Royal Society B: Biological Sciences (англ.). 290 (2002). doi:10.1098/rspb.2023.0638. ISSN 0962-8452. PMC 10320336. PMID 37403497.
- ↑ [1] [Архівовано 2012-03-10 у Wayback Machine.] Matt Kaplan. An eye-opening fossil // 07.12.2011 Nature News [Архівовано 2022-06-06 у Wayback Machine.][
- ↑ Paterson, John R.; García-Bellido, Diego C.; Lee, Michael S. Y.; Brock, Glenn A.; Jago, James B.; Edgecombe, Gregory D. (2011-12). Acute vision in the giant Cambrian predator Anomalocaris and the origin of compound eyes. Nature (англ.). 480 (7376): 237—240. doi:10.1038/nature10689. ISSN 0028-0836.
- ↑ а б Collins, Desmond (1996-03). The “evolution” of Anomalocaris and its classification in the arthropod class Dinocarida (nov.) and order Radiodonta (nov.). Journal of Paleontology (англ.). 70 (2): 280—293. doi:10.1017/S0022336000023362. ISSN 0022-3360.
- ↑ Sheppard, K A; Rival, D E; Caron, J -B (1 жовтня 2018). On the Hydrodynamics of Anomalocaris Tail Fins. Integrative and Comparative Biology (англ.). 58 (4): 703—711. doi:10.1093/icb/icy014. ISSN 1540-7063.
- ↑ а б в г д е ж Daley, Allison C.; Edgecombe, Gregory D. (2014-01). Morphology of Anomalocaris canadensis from the Burgess Shale. Journal of Paleontology (англ.). 88 (1): 68—91. doi:10.1666/13-067. ISSN 0022-3360.
- ↑ Zeng, Han; Zhao, Fangchen; Zhu, Maoyan (6 січня 2023). Innovatiocaris, a complete radiodont from the early Cambrian Chengjiang Lagerstätte and its implications for the phylogeny of Radiodonta. Journal of the Geological Society (англ.). 180 (1). doi:10.1144/jgs2021-164. ISSN 0016-7649.
- ↑ Briggs D.E. (1979). Anomalocaris, the largest known Cambrian arthropod (PDF). Palaeontology. 22 (3): 631—664. S2CID 134499952.
- ↑ а б Usami, Yoshiyuki (2006-01). Theoretical study on the body form and swimming pattern of Anomalocaris based on hydrodynamic simulation. Journal of Theoretical Biology (англ.). 238 (1): 11—17. doi:10.1016/j.jtbi.2005.05.008.
- ↑ а б The largest Cambrian animal, Anomalocaris, Burgess Shale, British-Columbia. Philosophical Transactions of the Royal Society of London. B, Biological Sciences (англ.). 309 (1141): 569—609. 14 травня 1985. doi:10.1098/rstb.1985.0096. ISSN 0080-4622.
- ↑ Briggs, Derek E. G. (27 травня 1994). Giant Predators from the Cambrian of China. Science (англ.). 264 (5163): 1283—1284. doi:10.1126/science.264.5163.1283. ISSN 0036-8075.
- ↑ а б Daley, Allison C.; Bergström, Jan (2012-06). The oral cone of Anomalocaris is not a classic ‘‘peytoia’’. Naturwissenschaften (англ.). 99 (6): 501—504. doi:10.1007/s00114-012-0910-8. ISSN 0028-1042.
- ↑ Daley, Allison C.; Paterson, John R.; Edgecombe, Gregory D.; García‐Bellido, Diego C.; Jago, James B. (2013-09). Donoghue, Philip (ред.). New anatomical information on A. nomalocaris from the C ambrian E mu B ay S hale of S outh A ustralia and a reassessment of its inferred predatory habits. Palaeontology (англ.). 56 (5): 971—990. doi:10.1111/pala.12029. ISSN 0031-0239.
- ↑ а б в г Moysiuk, J.; Caron, J.-B. (14 серпня 2019). A new hurdiid radiodont from the Burgess Shale evinces the exploitation of Cambrian infaunal food sources. Proceedings of the Royal Society B: Biological Sciences (англ.). 286 (1908): 20191079. doi:10.1098/rspb.2019.1079. ISSN 0962-8452. PMC 6710600. PMID 31362637.
- ↑ Zeng, Han; Zhao, Fangchen; Yin, Zongjun; Zhu, Maoyan (2 січня 2018). Morphology of diverse radiodontan head sclerites from the early Cambrian Chengjiang Lagerstätte, south-west China. Journal of Systematic Palaeontology (англ.). 16 (1): 1—37. doi:10.1080/14772019.2016.1263685. ISSN 1477-2019.
- Тим Хейнз, Пол Чеймберз, переклад с англ. Свєчнікова В. В. Динозаври: ілюстрована енциклопедія. — Москва: Росмен, 2008. 16-17 с.
- Анімація плавання Anomalocaris. The Burgess Shale. Архів оригіналу за 6 грудня 2020. Процитовано 28 січня 2025.
- Anomalocaris 'homepage' with swimming animation [Архівовано 2 березня 2009 у Wayback Machine.](англ.)
- Burgess Shale: Anomalocaris canadensis (proto-arthropod), Smithsonian.(англ.)
