Портал:Біологія океану
Біологія океану Біоло́гія океа́ну (морська біологія, біологічна океанологія, біологічна океанографія) — наука, розділ біології і океанології, що вивчає життя морських організмів (біоти) і їх екологічні взаємодії. Біологія океану — частина гідробіології. Біологією океану також називають саму сукупність живих організмів, що мешкають в Світовому океані або пов'язаних з океаном. Життя знаходиться в океані від поверхні до найбільших глибин. По типах місцепроживань розрізняють пелагічні організми, що населяють товщу води (планктон і нектон), і організми, що населяють дно океану (бентос). У океані мешкають представники майже всіх класів тварин, а багато класів відомо тільки в океані..::::::::::::::::читати далі |
 Вибрана стаття Навколосві́тня по́дорож Ча́рлза Да́рвіна — подорож Чарлза Роберта Дарвіна на кораблі «Бігль» у 1831—1836 роках, завдяки якій учений започаткував еволюційне вчення, поставивши біологію на досить міцну наукову основу. Поряд із відомими науковими експедиціями XIX століття ця мандрівка під командуванням капітана Роберта Фіцроя займає одне з видних місць. В історії географічних відкриттів особливе значення подорожі надають роботи зі зйомки місцевості для нанесення на мапу точних берегових обрисів південної частини Південної Америки та течії річки Санта-Крус. Однак всесвітню славу «Бігля» пов'язують саме з Чарлзом Дарвіном. .::::::::::::::::читати далі |
 Вибране зображення |
Біолого-океанологічна термінологія  Абіса́ль (грец. άβυσσος — безодня) — зона чи простір морського дна, частина бенталі, яка відповідає ложу океану (з глибинами понад 2000 м) з відносно малою рухомістю води, постійною температурою (нижче 2 °C) та характерною відсутністю світла. Абісаль займає ~75 % площі дна океанів і вважається однією з найбільших екологічних одиниць. Життя представлене мікроорганізмами-хемотрофами та тваринами. Нерідко виділяють ультраабісаль — зона на глибинах понад 6000 м. Характеризується відсутністю сонячного світла, слабкою рухливістю водних мас, постійно низькою температурою, обмеженістю джерел харчування, бідністю тваринного світу..::::::::::::::::читати далі |
 Обраний життєпис океанології. Зоологи та Зоогеографи океану О́тто Фрі́дріх Мю́ллер (дан. Otto Frederik (Friedrich, Friderich, Fridrich) Müller, 11 березня 1730 — 26 грудня 1784) — данський натураліст, зоолог, ентомолог і ботанік, основоположник систематики одноклітинних та ракоподібних, а також польових методів дослідження природи. Був членом Королівської Академії Леопольдина (Academia Caesarea Leopoldina), Королівської Скандинавської Академії Наук (англ. Royal Scandinavian Academy of Sciences), Паризької Академії Наук (англ. Paris Academy of Sciences), Берлінського товариства друзів природничих наук (англ. Berlin Society of Friends of Natural Science)..::::::::::::::::читати далі |
| Обраний життєпис біології океану. Ботаніки та геоботаніки океану Жозіас Бра́ун-Бланке́ (фр. Josias Braun-Blanquet; *3 серпня 1884, Кур, Швейцарія — †20 вересня 1980, Монпельє, Франція) — геоботанік XX століття, засновник і керівник франко-швейцарської (середньоєвропейської) школи геоботаніки. Створив систему класифікації рослинності, котра на сьогодні є домінуючою. 1930–1980 — директор Міжнародної станції альпійської та середземноморської геоботаніки (англ. International Station for Alpine and Mediterranean Geobotany, SIGMA) у Монпельє, де здійснює геоботанічні дослідження. 1948 — засновує і стає першим редактором журналу «Vegetatio» (сучасна назва — «Plant Ecology») — провідного періодичного видання у галузі фітоценології та екології рослин. Браун-Бланке здійснив вагомий внесок у розвиток методів геоботанічних досліджень, сформулював цілісне уявлення про організацію рослинного покриву, сформулював принципи класифікації рослинного покриву та створив систему класифікації (еколого-флористична класифікація). У подальшому до системи Браун-Бланке приєднались чисельні наукові центри, котрі до цього використовували інші принципи класифікації, внаслідок чого система Браун-Бланке зайняла провідні позиції в геоботанічній науці. .::::::::::::::::читати далі |
Обраний життєпис біології океану. Біогеоценологи та екологи океану Джеймс Френсіс Кемерон (англ. James Francis Cameron; нар. 16 серпня 1954, м. Капускейсінг, провінція Онтаріо, Канада) — американський кінорежисер канадського походження. Один з найуспішніших режисерів світу: 7 його картин зібрали понад 5,6 млрд доларів США. Він зняв два найкасовіші фільми в історії кінематографу: Титанік (1997), котрий отримав 11 премій Оскар, (в тому числі найкращий режисер, продюсер і монтажник отримав Кемерон) і Аватар (2010), котрий отримав 3 премії Оскар і зібрав в світовому прокаті понад 2,7 млрд доларів. Він також є автором інших культових стрічок Термінатор (1984), Чужі (1986), Безодня (1989) та Термінатор 2 (1991) — і творцем образу Термінатора. У жовтні 2013 року новий вид жаб Pristimantis jamescameroni з Венесуели був названий на його честь, в знак визнання його залуг в захисті довкілля, на додаток до його публічної промоції веганізму.[1][2][3]. ...26 березня 2012 року Джеймс Кемерон здійснив занурення на дно Маріанського жолоба на одномісному батискафі Deepsea Challenger, що був розроблений і побудований на його замовлення. Він став третьою людиною, яка туди добралася. В ході занурення він досягнув дна на глибині в 10 тис. 898 метрів. Кемерон взяв зразки порід і живих організмів і провів кінозйомку, використовуючи 3D камери.::::::::::::::::читати далі |
Обрані водорості Світового океану  Dunaliella salina — вид одноклітинних зелених водоростей, що росповсюджені переважно в солоних морях. Відомі своїми антиоксидантними властивостями, завдяки здатності до вироблення каротину у великих кількостях, який широко використовується у виробництві косметики і БАД. Один з небагатьох організмів, здатних виживати в таких засолених умовах, як солоні ставки, що висихають. Виживати в таких умовах їм дозволяє висока концентрація β-каротину, захищаючи водорості від інтенсивного світлового випромінювання і висока концентрація гліцерину, захищаючи від осмотичного тиску. Ці якості дозволять вирощувати водорості в комерційних цілях. Вперше культивування Dunaliella для отримання β-каротину було налагоджено в СРСР в 1966 р. Комерційне культивування Dunaliella для виробництва β-каротину у всьому світі — безсумнівний успіх галофітної біотехнології. При цьому використовуються різні технології — від примітивного екстенсивного вирощування водоростей в лагунах до інтенсивного розведення культур високої щільності в ретельно контрольованих умовах. Незважаючи на те, що Dunaliella salina виробляє велику кількість β-каротину в середовищі, яке дуже засолене, за забарвлення солоних озер в рожевий і червоний колір відповідальні археї, такі, наприклад, як Halobacterium, а не Dunaliella[4]. Лише іноді колонії Dunaliella можуть додавати помаранчеві плями.::::::::::::::::читати далі |
Обрані квіткові Світового океану  Лата́ття (Nymphaéa) — рід водяних рослин родини Лататтєві (Nymphaeaceae). Листки з плівчастими ланцетними прилистками. Чашечка чотирилиста. Пелюстки численні, звичайно трохи довші за чашолистки, білі. Поверхня плода вкрита рубцями. Насіння і міцні кореневища цього роду у вареному вигляді їстівні. Насіння у сухому стані містить до 47% крохмалю. Підсушені кореневища містить до 20% крохмалю, 5-6% глюкози, багато дубильних кислот. В Індії лотос теж вважався священним. Стародавні індуси представляли землю у вигляді квітки лотоса. Бог індусів Брама, як і єгипетський бог Озіріс, зображується лежачим на листі лотоса; храми, присвячені їм, також прикрашаються лотосами. У міфі індусів богиня родючості Лакшмі перепливає океан на квітці лотоса. «Квіти лотоса — корабель, на якому потопаючий серед океану життя може знайти порятунок». Лотос розводять в Індії та Китаї, висіваючи насіння в мул ставків і каналів. Один з видів (Nelumbo nucifera) священного лотоса Єгипту та Індії зростає не тільки в цих країнах. Листя ціього лотоса, що мають вид перекинутих ковпачків на довгих черешках, що стирчать з води, і його великі рожеві і пурпурні квітки можна побачити в гирлі Волги, у районі Астрахані, в дрібних затонах Каспійського моря, в гирлах річок Кури й Тереку в Закавказзі. Лотос росте і на Далекому Сході. ::::::::::::::::читати далі |
Обрані трави Світового океану  Елодея (Elodea) — рід багаторічних водних рослин водокрасові (Hydrocharitaceae). Елодея канадська в XIX столітті була занесена до Європи (вперше з'явилася в 1836 році в Ірландії), де швидко і широко розселилася (звідси назва «водяна чума»). Під Петербургом вона з'явилося в 1882 й поширилася на схід до озера Байкал.::::::::::::::::читати далі |
Обрані мангрові дерева та чагарники Світового океану  Різофора (Rhizophora) — невеликий рід мангрових дерев і чагарників родини різофорових, що складається з 6 різних видів. Назва походить з двох грецьких слів, що визначають основну характеристику рослин даного роду: ῥιζο, rhizo — «корінь», і φορός, phorós — «основа». Насправді, як і у інших мангрів, у різофори коріння частково повітряне, що дозволяє їм утримувати стійке положення на мілководді в умовах солоної води, частих приливів і хиткого ґрунту. Дерева і чагарники, що виростають на літоралі (приливно-відливной зоні) узбережжя тропічного і субтропічного поясу Землі..::::::::::::::::читати далі |
Одиниці біогеографічного районування Світового океану  Індо-Тихоокеанська область — біогеографічна область тропічного регіону, що включає в себе території Індійського і Тихого океанів між 40° пн.ш. і 40° пд.ш., біля західного узбережжя Південної Америки її кордон різко зрушено на північ під впливом холодної Перуанської течії. Термін застосовується в біогеографії, біології океану та іхтіології, адже моря цієї області, від Мадагаскару до Японії, є ареалом для багатьох видів тварин. Місцеві відмінності у фауні дозволяють виділити дві підобласті: Індійсько-Западнопацифічна підобласть і Східнопацифічна підобласть. Сприятливі температурні умови, зумовлені великою площею мілководь, і стабільність середовища протягом багатьох геологічних періодів призвели до розвитку тут виключно багатої фауни. Деякі представники фауни:
|
 Категорії |
 Біолого-океанологічна література
|
Добра стаття
У порівнянні з іншими групами птахів, морські птахи, як правило, живуть довше.::::::::::::::::читати далі |
Обрана ілюстрація  |
Обрані риби Світового океану .jpg)  Ставрида середземноморська (Trachurus mediterraneus) — вид ставрид (Trachurus), родина Ставридові (Carangidae).[5] Невеликих розмірів морські риби, що тримаються зграйками. Важливий об'єкт рибного промислу..::::::::::::::::читати далі |
Обрані ссавці Світового океану
Морська корова або стеллерова корова (Hydrodamalis gigas) — вимерла морська тварина з родини дюгоневих ряду сирен. Була єдиним видом цього ряду який мешкав у холодних водах. Морська корова була завдовжки 8 — 10 м і вагою до 3,5 тонн. Мешкали поблизу Командорських островів у Тихому океані. Вони майже не пірнали й плавали на мілководді, харчуючись здебільшого морською капустою. Морські корови жили стадами. Зазвичай, самець і самиця трималися поруч, дитинчат вони тримали перед собою. Спина морських корів перебували постійно над водою. Їхнім єдиним заняттям був пошук їжі. Під час живлення морські корови .::::::::::::::::читати далі |
Обрані птахи Світового океану  Гагарка (Alca torda) — вид морських птахів родини алькових (Alcidae). Після зникнення безкрилої гагарки в 19 столітті цей вид залишився єдиним у роді Alca. Дорослі особини досягають довжини від 38 до 43 см і розмаху крил від 60 до 69 см. Спина й голова забарвлені в чорний колір, а живіт і нижня сторона крил — білі. Взимку білого забарвлення набуває і обличчя. Гагарки гніздяться на скелястих островах північного Атлантичного океану. Найбільш південні популяції зустрічаються на узбережжі північної Франції і в американському штаті Мен..::::::::::::::::читати далі |
Обрані рептилії та амфібії Світового океану  Бі́сса, справжня каретта (Eretmochelys imbricata, Chelonia imbricata) — черепаха родини морських черепах. Інша назва «черепаха Хоксбіла». Довжина панцира до 75, як виняток — до 85 см. Верхня щелепа дзьобоподібно загнута, пластинки спинного панцира розташовані черепицеподібно. Поширена в усіх тропічних і субтропічних морях. На сушу виходить лише для відкладання яєць, яких самиця за сезон відкладає до 100 шт. Живиться бісса переважно молюсками й рибою. До винайдення пластмас рогові пластинки панцира бісси високо цінились як матеріал для виготовлення галантерейних виробів, що спричинилося до інтенсивного її винищення. .::::::::::::::::читати далі |
Обрані членистоногі Світового океану .jpg) Шримс звичайний[6], відомий також як креветка піщана (Crangon crangon) — вид креветок родини Шримсові (Crangonidae). Має високе промислове значення, відловлюється переважно у південній частині Північного моря, також у Ірландському, Балтійському, Середземному і Чорному морях, і атлантичному прибережжі Скандинавії і частини Марокко.[7].::::::::::::::::читати далі |
Обрані Обрані кішечнопорожнинні Світового океану  Stauromedusae — ряд сцифоїдних медуз, що складається приблизно з 36 видів, які розподілені по трьом родинам, 6 підродинам та 15 родам. Цей ряд об'єднує сидячих медуз, що прикріплюються до субстрату стебловидним виростом на завнішній поверхні купола; завдяки такому способу життя ці медізи є найбільш незвичайними представниками класу Scyphozoa. Деякі дослідники, ґрунтуючись на такій особливості їхнього життєвого циклу, вважають їх неотенічними організмами, що вдаються до статевого розмноження, не не дійшовши до кінця трансформації у дорослу особину. Також для цього ряду характерна наявність помітної кількості примітивних анатомічних деталей, схожих на такі у медузоїдних стадії кишковопорожнинних класу Гідроїдних; це дозволяє припустити, що ряд Stauromedusae еволюційно походить від форм, близьких до класу Hydrozoa, або навіть від спільного з цим класом предка. Найзвичайнішими представниками класу є види з родів Lucernaria та Haliclystus, що мешкають переважно в холодних та помірних водах.::::::::::::::::читати далі |
Обрані молюски Світового океану  Клас Панцирні або Хітони (Polyplacophora або Loricata) — виключно морські молюски, які живуть переважно на літоралі.  .JPG) |
Обрані коралові поліпи Світового океану Tabulata — підклас або ряд вимерлих коралових поліпів, що існували з ордовика по пермський період. Налічував біля 300 видів. Це майже завжди колоніальні корали, що мали шестипроменеву симетрію. Колонії зазвичай щільні, шароподібні або плоскі. Коралові поліпи мали розміри від 0,5 до 20 мм, середній діаметр біля 5 мм. Навколо себе поліп будував міцну трубку з кальциту, яка знизу мала дно, колонія табулят вільно лежала на ґрунті. Будуючи трубку вгору поліп час від часу робив горизонтальну перетинку, яка ставала опорою для нього. Саме за ці перетинки корали й отримали назву Tabulata. Горизонтальна перетинка могла бути повною або неповною, рівною чи зігнутою.::::::::::::::::читати далі |
| Телепрограми та кіно про органічний світ океану
Телесеріал вийшов разом з виданням одноіменної книги геолога Дугала Діксона, автора кількох книг в жанрі спекулятивної біології (як «Після людини: Зоологія майбутнього», «Людина після людини» та «Нові динозаври»), у співавторстві з Джоном Адамсом..::::::::::::::::читати далі |
Біологічні списки Світового океану |
 Корисні шаблони
|
 Нові статті
|
 Вікіпроєкти |
 Братні портали |
|
- ↑ Sergio Prostak (4 November 2013). Two New Frog Species Discovered in Venezuela, One Named after James Cameron. Sci-News.com. Процитовано 5 November 2013.
- ↑ Kok, Philippe J.R. (2013). Two new charismatic Pristimantis species (Anura: Craugastoridae) from the tepuis of the "Lost World" (Pantepui region, South America). European Journal of Taxonomy (60). doi:10.5852/ejt.2013.60.
- ↑ Michael Destries (12 April 2014). Director James Cameron on Vegan Diet: Like I’ve Set the Clock Back 15 Years. Ecorazzi.com. Процитовано 12 April 2014.
- ↑ Oren, Aharon 2005 A hundred years of Dunaliella research: 1905–2005 Saline Systems 1(2). Published online 2005 July 4. DOI:10.1186/1746-1448-1-2.. Reports on Dunaliella Prior to 1905
- ↑ Smith-Vaniz, W.F., 1986. Carangidae. p. 815–844. In P.J.P. Whitehead, M.-L. Bauchot, J.-C. Hureau, J. Nielsen and E. Tortonese (eds.) Fishes of the north-eastern Atlantic and the Mediterranean. UNESCO, Paris. vol. 2.
- ↑ Маркевич О. П., Татарко К. І. Російсько-українсько-латинський зоологічний словник. — Київ: Наук. думка, 1983. — 411 с.
- ↑ Crangon crangon (Linnaeus, 1758). Species Fact Sheets. Food and Agriculture Organization. Процитовано 24 червня 2011.