Хрущ волохатий
| Anoxia pilosa | ||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Самиця хруща волохатого (Україна)
| ||||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||
| Anoxia pilosa | ||||||||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||||||||
| Anoxia bicolor Endrödi[hu], 1955 Anoxia cinerea Motschulsky[en], 1860 Melolontha villosa Herbst, 1790 Melolontha deserti Lepechin, 1774 | ||||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||||
|
Хрущ волохатий (Anoxia pilosa) — вид хрущів середнього розміру, поширений у Центральній і Східній Європі. Личинка хруща волохатого пошкоджує корені рослинних культур.
Брунатно-чорний жук, 1,7-2,6 см у довжину. Надкрила чорні. Тіло вкрито довгими сірими волосками, пронотум у білуватих волосках. Булава антен у самців має 5 лопатей, у самиць — 4 лопаті. Пігідій з невеликою ямкою. Самці дрібніші.[1]
Личинка біла або жовтувато-біла, голова жовтого кольору, на нижній поверхні кінця черевця має невпорядковано розташовані гачкуваті щетинки. Досягає 4,5-5,5 см у довжину. Лялечка світло-жовта, 1,8-2,7 см довжиною.[2]
Зустрічається в степу та лісостепу, переважно на піщаних ґрунтах. Самиця відкладає в ґрунт одну кладку, яка містить близько 20 яєць (за іншими даними — по одному або грудками по 6-7 яєць декілька разів[2]). Через 4-5 тижнів з яєць виходять личинки. Личинка розвивається впродовж 2-3 років, живиться спочатку перегноєм, пізніше коренями різних рослин.[3]
Зимують в ґрунті личинки 2-го і 3-го віку, а також імаго, на глибині 10-30 см (за іншими даними — до 1 м[2]). Дорослі особини літають з кінця травня до початку липня, личинки з'являються з кінця червня. Імаго не живляться.[3]
Хрущ волохатий зустрічається в Центральній, Східній та Південно-Східній Європі. Відомий з Італії, Австрії, Угорщини, Польщі, Румунії, Сербії, Чорногорії, України, півдня Європейської частини Росії.[4]
В Україні відомий з центральних, південних та східних областей[5].
Личинки в разі масового розмноження пошкоджують корені садово-плодових культур.[3][2]
- ↑ Е.Л. Гурьева, О.Л. Крыжановский (1965). Г.Я.Бей-Биенко (ред.). Определитель насекомых европейской части СССР в пяти томах. Определители по фауне СССР, издаваемые Зоологическим институтом АН СССР. Т. 2. Жесткокрылые и веерокрылые, № 89. Москва - Ленинград: Наука. с. 197. Архів оригіналу за 3 червня 2017. Процитовано 10 червня 2017.(рос.)
- ↑ а б в г Савковский, П. П. (1990). Атлас вредителей плодовых и ягодных культур (вид. 5). Киев: Урожай. с. 27. Архів оригіналу за 16 березня 2023. Процитовано 16 березня 2023. [Архівовано 2023-03-16 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ а б в С. О. Трибель, О. О. Стригун, О. М. Гаманова (March 2014). Найпоширеніші в Україні пластинчастовусі фітофаги і їх шкідливість. Захист і карантин рослин (60): 386—414.
- ↑ Anoxia (Anoxia) pilosa (Fabricius, 1792). Fauna Europaea(англ.)
- ↑ В. В. Мартынов. Контрольный список пластинчатоусых жуков (Coleoptera: Scarabaeoidea) фауны Украины // Известия Харьковского энтомологического общества. — 2012. — Т. 20, Вып. 2. — С. 11-44.(рос.)