Barytherium
Barytherium | |
---|---|
корінний зуб B. grave в музеї Зенкенберг у Франкфурті | |
Біологічна класифікація | |
Царство: | Тварини (Animalia) |
Тип: | Хордові (Chordata) |
Клада: | Синапсиди (Synapsida) |
Клас: | Ссавці (Mammalia) |
Ряд: | Хоботні (Proboscidea) |
Родина: | †Barytheriidae |
Рід: | †Barytherium C.W. Andrews, 1901 |
Типовий вид | |
†Barytherium grave C.W. Andrews, 1901
| |
Види | |
| |
Вікісховище: Barytherium |
Barytherium — рід вимерлої родини Barytheriidae примітивних хоботних, що жили в пізньому еоцені та на початку олігоцену в Північній Африці. Типовим видом є Barytherium grave, знайдений на початку 20 століття у Фаюмі, Єгипет[1]. Відтоді більш повні зразки були знайдені в Дор-ель-Тальха, Лівія. У 2011 році в районі Айдум у Дофарі Міністерство спадщини та культури Оману також виявило більше скам'янілостей, які були названі Barytherium omansi[2].
Баритеріїди були першими великими хоботними, які з'явилися в літописі скам'янілостей. Сам баритерій був приблизно 1,8–2,0 м у висоту в плечі і важив близько 2 тонн[3]. Barytherium spp. мав вісім дуже коротких бивнів, по чотири у верхній і нижній щелепах, які більше нагадували бивні сучасного бегемота, ніж слона. Верхні пари були вертикальними, тоді як нижні пари виступали вперед горизонтально[4]. Щодо наявності й довжини хобота існують розбіжність серед дослідників[3][5].
- ↑ Andrews, C.W. 1901. Über das Vorkommen von Proboscidiern in untertertiären Ablagerungen Aegyptens. Tageblatt des V Internationalen Zoologischen Kongresses, Berlin 6: 4–5.
- ↑ "Bones of Elephant Ancestors Found" [Архівовано 5 серпня 2011 у Wayback Machine.], The Omani Observer, May 22, 2011, retrieved May 22, 2011.
- ↑ а б Larramendi, A. (2016). Shoulder height, body mass and shape of proboscideans (PDF). Acta Palaeontologica Polonica. 61. doi:10.4202/app.00136.2014.
- ↑ Savage, RJG; Long, MR (1986). Mammal Evolution: an illustrated guide. New York: Facts on File. с. 148. ISBN 0-8160-1194-X.
- ↑ Dixon D. The Complete Illustrated Encyclopedia of Dinosaurs & Prehistoric Creatures (Hermes House, 2011), p. 274