Belair
| ||||
Тип | авіакомпанія | |||
---|---|---|---|---|
Дата заснування | 2001 | |||
Завершення діяльності | жовтень 2017 | |||
Хаби | Цюрих | |||
Альянс | Oneworld | |||
Материнська компанія | Air Berlin | |||
Сайт | airberlin.com |
Belair Airlines AG, що діє як Belair, — колишня швейцарська авіакомпанія зі штаб-квартирою в місті Опфікон, що працювала у сфері регулярних пасажирських перевезень аеропортів країни і за її межами. Була дочірнім підприємством німецької авіакомпанії Air Berlin. Припинила діяльність 28 жовтня 2017[1]
Портом приписки перевізника і його головним транзитним вузлом (хабом) є аеропорт Цюриха, як ще один хаб використовується аеропорт Базеля.
Авіакомпанія Basler Aviation AG (Balair) була заснована в 1925 році в Базелі бізнесменом Бальцом Ціммерманом. Назва компанії походить від французької назви Базеля (фр. Bâle). Першими маршрутами перевізника стали рейси між Базелем, Фрайбург і Мангеймом. У 1929 році порт приписки авіакомпанії став найбільшим комерційним аеропортом Швейцарії, звідки Balair виконувала прямі рейси в Цюрих, Женеву, Ліон, Карлсруе і Франкфурт-на-Майні. У зв'язку з глобальною економічною кризою 1 січня 1931 року Balair об'єдналася з іншим швейцарським перевізником Ad Astra Aero (порт приписки Цюрих) з утворенням великого перевізника Swissair зі штаб-квартирою в Цюриху.
До моменту об'єднання Balair перевезла 18 тисяч пасажирів, 320 тонн вантажів і 143 тонни поштових відправлень. Авіакомпанія виконувала рейси головним чином у літній період, отримуючи регулярні субсидії уряду на поштові перевезення.
5 жовтня 1952 року жителі Базеля проголосували за відтворення авіакомпанії Balair, що і відбулося в січні наступного року. Президентом компанії був обраний Ганс Петер Щудін.
На першому етапі Balair зосередилася на надання послуг з ремонту і технічного обслуговування літаків за контрактом з Swissair, а також на навчально-тренувальній діяльності для підготовки пілотів інших авіакомпаній.
У 1957 році Balair відкрила перші чартерні рейси на двох літаках Vickers 610 Viking. Два роки потому Swissair придбала 40 % власності перевізника і передала йому в лізинг два лайнери DC-4.
У період Громадянської війни в Нігерії з 1967 по 1971 роки Balair забезпечувала перевезення гуманітарних місій Республіки Біафра, в тому числі на літаках C-97 Stratocruiser.
У 1979 році флот авіакомпанії поповнився широкофюзеляжним лайнером DC-10 (реєстраційний HB-IHK), одночасно з експлуатації стали виводитися застарілі DC-6, DC-9 і два DC-8.
До 1993 році всі чартерні перевезення Balair здійснювалися під торговою маркою Swissair. Штаб-квартира управління авіакомпанією перебувала в Женеві, департамент бухобліку — у Базелі, операційний підрозділ — у Цюриху. Незважаючи на проведені в цьому періоді масові реструктуризації діяльності і звільнення співробітників обох авіакомпаній, фінансовий результат протягом кількох років був позитивним. У 1995 році Balair припинила виконання комерційних перевезень, всі ближньомагістральні маршрути виконувалися авіакомпанією Crossair, далекомагістральні — авіакомпанією Swissair. 1 листопада 1997 року Balair відновила чартерні пасажирські перевезення під брендом і від імені Swissair.
Восени 2001 року стало очевидним швидке банкрутство авіахолдингу Group SAir з основною авіакомпанією Swissair і його підрозділами, включаючи чартерного перевізника Belair. Після консультацій з ритейлинговою швейцарською корпорацією Migros було прийнято рішення про створення нової чартерної авіакомпанії Belair Airlines, яка була зареєстрована в реєстрі комерційних підприємств країни 16 жовтня 2001 року. Компанія отримала два лайнера Boeing 757, штат співробітників на початковому етапі становив 120 осіб.
Після отримання всіх необхідних документів, включаючи сертифікат експлуатанта від влади країни, у листопаді 2001 року авіакомпанія запустила перші маршрути з Цюриха в аеропорти країн Середземномор'я та північної частини Африки. Через деякий час до флоту з двох Boeing 757 додався взятий в оренду далекомагістральний лайнер Boeing 767.
1 листопада 2007 року німецька авіакомпанія Air Berlin придбала 49 % власності Belair Airlines, що дозволило істотно посилити позицію компанії на ринку чартерних туристичних авіаперевезень в Швейцарії. Два літаки Boeing 757-200ER при цьому були перефарбовані у кольори Air Berlin.
У серпні 2013 року маршрутна мережа авіакомпанії Belair охоплювала наступні пункти призначення.
- Хургада — міжнародний аеропорт Хургада
- Марса-ель-Алам — міжнародний аеропорт Марса-ель-Алам
- Шарм-еш-Шейх — міжнародний аеропорт Шарм-ель-Шейх
- Анталья — аеропорт Анталія — сезонний
- Берлін — аеропорт Тегель
- Дюссельдорф — міжнародний аеропорт Дюссельдорф
- Пальма — аеропорт Пальма-де-Мальорка
- Аліканте — аеропорт Аліканте
- Лансароте — аеропорт Лансароте
- Фуертевентура — Фуертевентура аеропорт
- Ібіца — аеропорт Ібіца — сезонний
- Гран-Канарія — аеропорт Гран-Канарія
- Тенерифе — міжнародний аеропорт Тенерифе-Південний
- Араксос — аеропорт Араксос — сезонний
- Іракліон — аеропорт Іракліон — сезонний
- Керкіра — міжнародний аеропорт Керкіра — сезонний
- Кос — аеропорт Кос — сезонний
- Родос — Міжнародний аеропорт Родос «Діагорас» — сезонний
- Самос — аеропорт Самос — сезонний
- Закінф — аеропорт Закінф — сезонний
- Бріндізі — аеропорт Бріндізі — сезонний
- Катання — аеропорт Фонтанаросса
- Ламеція-Терме — аеропорт Ламеція-Терме — сезонний
- Ольбія — аеропорт Ольбія — сезонний
- Палермо — аеропорт Палермо — сезонний
- Фуншал — аеропорт Фуншал
- Базель — аеропорт Базель-Мюлуз-Фрайбург база
- Цюрих — аеропорт Цюриха база
В кінці жовтень 2016 року повітряний флот авіакомпанії Belair складали наступні літаки[2]:
Тип літака | В експлуатації | Замовлено | Пасажирських місць | Примітки |
Airbus A319-100 | під брендом Air Berlin | |||
Airbus A320-200 | під брендом Air Berlin | |||
Всього | 8 |
- ↑ ch-aviation.com - Air Berlin calls off Belair sale, carrier to be liquidated [Архівовано 28 жовтня 2017 у Wayback Machine.] 27 October 2017
- ↑ Swiss Aircraft Register. FOCA. Архів оригіналу за 20 грудня 2013. Процитовано 1 серпня 2013. [Архівовано 2013-12-20 у Wayback Machine.]
- Офіційний сайт
- Повітряний флот авіакомпанії Belair [Архівовано 12 вересня 2011 у Wayback Machine.]