Blanco Encalada (1893)
| «Бланко Енкалада» | ||
|---|---|---|
| Blanco Encalada | ||
.gif) | ||
| Служба | ||
| Тип/клас | Бронепалубний крейсер | |
| Держава прапора |  Чилі
| |
| Належність | Військово-морські сили Чилі | |
| Корабельня | «Armstrong Whitworth», Ньюкасл-апон-Тайн | |
| Закладено | серпень 1892 року | |
| Спущено на воду | 9 вересня 1893 року | |
| Введено в експлуатацію | квітень 1894 року | |
| Статус | Зданий на злам у 1946 році | |
| Ідентифікація | ||
| Параметри | ||
| Тоннаж | стандартна 4 568 т | |
| Довжина | 112,78 м | |
| Ширина | 14,17 м | |
| Осадка | 5,64 м | |
| Бронювання | Палуба - 42-102 мм Щити - 51-152 мм Рубка - 152 мм | |
| Технічні дані | ||
| Рухова установка | 8 парових котлів 2 парові машини | |
| Потужність | 14 600 к.с. | |
| Швидкість | 21,7 вузла | |
| Екіпаж | 427 чол. | |
| Озброєння | ||
| Артилерія | 2 x 203-мм гармати 10 x 152-мм гармат 12 x 47-мм гармат 12 x 37-мм гармат | |
| Торпедно-мінне озброєння | 5 x 457-мм торпедні апаратів | |
«Бланко Енкалада» (ісп. Blanco Encalada) — бронепалубний крейсер чилійських ВМС кінця XIX століття. Побудований в єдиному екземплярі. Був удосконаленим варіантом крейсерів «Вейнтісінко де Майо» і «Нуеве де Хуліо», побудованих для ВМС Аргентини, належав до так званих «елсвікських» крейсерів, що будувалися на експорт британської компанією Sir W. G. Armstrong & Company.
Після спуска на воду аргентинського крейсера «Нуеве де Хуліо» керівництво фірми «Армстронг» вирішало, що Чилі, яке конфліктувало з Аргентиною, також замовить крейсер. Хоч переговори з урядом Чилі ще тривали, уже у червні 1892 року компанія заклала новий крейсер, аби уникнути простою підприємства. Лише у вересні 1892 року уряд Чилі погодився придбати цей корабель за 333 500 фунтів стерлінгів[1]. Корабель був названий на честь першого президента Чилі Мануеля Бланко Енкалади.
Чилійці залучили в якості консультанта Едварда Ріда, колишнього головного конструктора Королівського флоту, і зажадали значної кількості удосконалень. В основному їх вимоги зводилися до оснащення нового крейсера артилерією, помітно потужнішою за аргентинські крейсери. Це, у свою чергу, призвело до зміни корпусних конструкцій.
Корабель мав сталевий гладкопалубний корпус з таранним форштевенем, двома димовими трубами та щоглами.
Силова установка складалась з 8 парових котлів та 2 вертикальних парових машин потрійного розширення потужністю 14 600 к.с. у форсованому режимі, що забезпечувала швидкість у 22,8 вузла.
Корабель був озброєний англійською скорострільною артилерією. В носовій та кормовій частинах корабля стояли 203-мм гармати Армстронга, прикриті 152-мм щитами. а 152-мм гармати розміщувались у спонсонах.
У 1906 році корабель був залучений до придушення страйку шахтарів у місті Антофагаста. У 1907 році доставив військові загони в місто Ікіке, де відбувався страйк шахтарів селітрових шахт, які протестували проти важких умов праці. Ці загони здійснили різанину в школі Санта-Марія-де-Ікіке [2].
У 1920 році у Талькауано крейсер був переобладнаний на навчальний корабель. ЗАмість дрібнокаліберної артилерії було встановлено п'ять 76-мм гармат та 40-мм зенітний автомат. Торпедні апарати були демонтовані.
У 1930-ті роки корабель був виведений в резерв та використовувався як блокшив. У 1946 році він був проданий на злам.
- Conway's All the World's Fighting Ships, 1860—1905. — London: Conway Maritime Press, 1979. — ISBN 0 85177 133 5 (англ.)
- Энциклопедия крейсеров 1860-1910 / Ю. Ю. Ненахов. — М.: АСТ, Мн.: Харвест, 2006. — 464 с. — (Библиотека военной истории) ISBN 985-13-4080-4 (рос.)
- ↑ Brook P. Warships for export. Armstrong warships 1867—1927. — Gravesend: World ship society, 1999. — P. 81. — ISBN 0-905617-89-4.
- ↑ Carlos López Urrutia (1969). Historia de la Marina de Chile. Andres Bello. GGKEY:9XDHU6QU6DA. Архів оригіналу за 1 серпня 2020. Процитовано 9 січня 2013.