Центральна лінія (Лондон)
Центральна лінія | |
Транспортна мережа |
Лондонський метрополітен ![]() |
---|---|
![]() | |
![]() | |
Зазвичай використовуваний транспортний засіб |
London Underground 1992 Stockd і London Underground 1962 Stockd ![]() |
Континент |
Європа ![]() |
Країна |
![]() ![]() |
Адміністративна одиниця |
Лондон ![]() |
Історичне графство |
Мідлсекс ![]() |
Шістнадцятковий триплет кольору |
DC241F ![]() |
Оператор |
Transport for London ![]() |
Дата офіційного відкриття |
1900 ![]() |
Ширина колії |
європейська колія ![]() |
Залізничне депо |
Hainault depotd ![]() |
Початкова чи кінцева точка |
Еппінґ, Ілінг-Бродвей, Вест-Райсліп, Вудфорд і Хейнолт ![]() |
Довжина або відстань |
74 км ![]() |
![]() ![]() | |
Файл KML |
Template:Attached KML/Central lined ![]() |
Маршрутна карта |
Template:Central line RDTd ![]() |
Тип електрифікації |
630 V DC railway electrificationd ![]() |
Стан використання |
використовується[d] ![]() |
Номер залізничної лінії |
Central ![]() |
Офіційний сайт(англ.) ![]() | |
![]() ![]() |
51°34′11″ пн. ш. 0°26′14″ зх. д. / 51.569722° пн. ш. 0.437222° зх. д.
Центральна Лінія (англ. Central line) — лінія Лондонського метрополітену, прямує від Еппінг, Ессекс на північному сході до Ілінг-Бродвей та Вест-Раїсліп на заході. На схемі Лондонського метро зображена червоним кольором. Лінія має довжину 76 км, є найдовшою лінією Лондонського метро. З 49 станцій 20 розташовані під землею.[1][2] В цілому вважається, що Центральна лінія має найбільшу швидкість між станціями серед всіх ліній Лондонського метро, яка досягає 110 км/год після введення в дію вагонів 1992 серії.
Лінія була відкрита як Central London Railway в 1900 році, перетинаючи по осі Схід-Захід центральний Лондон.
Центральна лінія завдовжки 74 км обслуговує 49 станцій.[2] Лінія має переважно дві колії, рідше три — на коротких відрізках на південь від Лейтонстону і на захід від Вайт-Сіті. Загальна довжина колій — 147,1 км, з яких 52,8 км прямують тунелями,[3] колії електрифіковані мережею постійного струму з чотирма рейками: третя рейка живиться напргою −210 V і четверта — +420 В, що дає різницю потенціалів 630 В.[4]
Одноколійну лінію на північ від Епінга, було закрито в 1994 році, тепер це історична залізниця Epping Ongar Railway.
Лінія має найкоротший ескалатор у Лондонському метрополітені, у Стратфорді, висота підйому — 4,1 м.
Лінію обслуговують три депо: Райсліп[en], Гайнолт[en] та Вайт-Сіті[5]
Станція | Фото | Відкриття/[6]початок обслуговування | Гілка | Примітки | |
---|---|---|---|---|---|
Вест-Раїсліп | 21 листопада 1948 | Відгалуження Раїсліп | Пересадка на National rail. Відкрита як Раїсліп-енд-Ікенгем в 1906 у складі Great Western and Great Central Joint Committee (GW&GCJC), перейменовано на Вест-Раїсліп (фор Ікенгем) в 1947; пізніше суфікс було відкинуто[7] | ||
Раїсліп-гарденс | 21 листопада 1948 | Відгалуження Раїсліп | Відкрита в 1934 у складі GW&GCJC, магістраль обслуговує з 1958.[8] | ||
Саут-Раїсліп | 21 листопада 1948 | Відгалуження Раїсліп | Пересадка на National rail. Відкрита як Норголт-джанкшен у складі GW&GCJC в 1908, перейменовано на Саут-Раїсліп-енд-Норголт-джанкшен в 1932, сьогоденну назву здобула в 1947.[9] | ||
Норголт | 21 листопада 1948 | Відгалуження Раїсліп | Замінив сусідню станцію GWR, яка була відкрита в 1907 році.[9] | ||
Грінфорд | 30 червня 1947 | Відгалуження Раїсліп | Пересадка на National rail. Станція GWR відкрита в 1904.[10] Станція останньою використовувала дерев’яний ескалатор, який було демонтовано протягом 2014 року. | ||
Перівеїл | 30 червня 1947 | Відгалуження Раїсліп | Відкрита у складі GWR як «Перівеїл-гальт» в 1904, зачинено 1915–20; суфікс гальт було відкинуто в 1922.[11] | ||
Генгер-лейн | 30 червня 1947 | Відгалуження Раїсліп | |||
Ілінг-Бродвей | ![]() |
3 серпня 1920 | Відгалуження Ілінг | Пересадка на лінію Дистрикт and National rail. Відкрито у складі лінії Дистрикт в 1879, Пересадка на магістральну лінію в 1965/6.[12] | |
Вест-Актон | 5 листопада 1923 | Відгалуження Ілінг | |||
Норт-Актон | 5 листопада 1923 | Головний маршрут | GWR станцію відкрито в 1904, перенесено на сьогоденне місце 1913 та закрито в 1947.[13] | ||
Іст-Актон | ![]() |
3 серпня 1920 | Головний маршрут | ||
Вайт-Сіті | 23 листопада 1947 | Головний маршрут | Пересадка на лінії Кільцеву та Гаммерсміт-енд-Сіті | ||
Шепгердс-Буш | 30 липня 1900 | Головний маршрут | Відремонтовано в 2008. | ||
Голланд-парк | 30 липня 1900 | Головний маршрут | |||
Ноттінг-гілл-гейт | ![]() |
30 липня 1900 | Головний маршрут | Пересадка на лінію Кільцеву та Дистрикт | |
Квінсвей | ![]() |
30 липня 1900 | Головний маршрут | Відкрито як Квінс-роуд; перейменовано 1 вересня 1946 | |
Ланкастер-гейт | 30 липня 1900 | Головний маршрут | |||
Марбл-арч | ![]() |
30 липня 1900 | Головний маршрут | ||
Бонд-стріт | 24 вересня 1900 | Головний маршрут | Пересадка на лінію Джубилі. | ||
Оксфорд-серкус | ![]() |
30 липня 1900 | Головний маршрут | Пересадка на лінії Бейкерлоо та Вікторія. | |
Тоттенгем-корт-роуд | 30 липня 1900 | Головний маршрут | Пересадка на Північну лінію. Відкрита як Оксфорд-стріт; перейменовано 9 березня 1908. | ||
Голборн | ![]() |
25 вересня 1933 | Головний маршрут | Початково відкрито як станція лінії Пікаділлі 15 грудня 1906, платформи Центральної лінії відкрито пізніше та станцію перейменовано на Голборн (Кінгзвей); суфікс скасовано пізніше. | |
Чансері-лейн | 30 липня 1900 | Головний маршрут | Перейменовано на Чансері-лейн (Грей'з Інн) 25 червня 1934; суфікс скасовано пізніше | ||
Святого Павла | 30 липня 1900 | Головний маршрут | Відкрито як Пост-офіс; перейменовано 1 лютого 1937 | ||
Бенк/Моньюмент | ![]() |
30 липня 1900 | Головний маршрут | Пересадка на лінії Кільцеву, Дистрикт, Північну, Ватерлоо-енд-Сіті та DLR. | |
Ліверпуль-стріт | 28 липня 1912 | Головний маршрут | Пересадка на лінії Кільцеву, Гаммерсміт-енд-Сіті та Метрополітен, London Overground, TfL Rail and National rail. | ||
Бетнал-Грін | 4 грудня 1946 | Головний маршрут | |||
Майл-Енд | 4 грудня 1946 | Головний маршрут | Крос-платформова пересадка на лінії Дистрикт та Гаммерсміт-енд-Сіті. Відкрито в 1902 у складі лінії Дистрикт.[14] | ||
Стратфорд | ![]() |
4 грудня 1946 | Головний маршрут | Пересадка на лінії Джубилі, London Overground, DLR, TfL rail та National rail. Відкрито у складі Eastern Counties Railway (ECR) в 1839.[15] | |
Лейтон | 5 травня 1947 | Головний маршрут | Відкрита як Лов-Лейтон у складі ECR в 1856, перейменовано в 1868.[16] | ||
Лейтонстон | 5 травня 1947 | Головний маршрут | Відкрита у складі ECR в 1856.[17] | ||
Вонстед | 14 грудня 1947 | Петля Гаїнолт | During the war, it was used as an air raid shelter and the tunnels as a munitions factory for Plessey electronics. | ||
Редбрідж | 14 грудня 1947 | Петля Гаїнолт | Під час війни завершені тунелі в Редбріджі використовувались компанією Plessey як завод авіаційних деталей. | ||
Гантс-гілл | 14 грудня 1947 | Петля Гаїнолт | Під час війни тунелі в Редбріджі використовувались компанією Plessey як завод авіаційних деталей. | ||
Ньюбері-парк | ![]() |
14 грудня 1947 | Петля Гаїнолт | Відкрита 1903 у складі GER петлі Ферлоп.[18] | |
Баркінсайд | 31 травня 1948 | Петля Гаїнолт | Відкрита 1903 у складі GER петлі Ферлоп, зачинена 1916–19.[19] | ||
Ферлоп | 31 травня 1948 | Петля Гаїнолт | Відкрита 1903 у складі GER петлі Ферлоп.[20] | ||
Гаїнолт | 31 травня 1948 | Петля Гаїнолт | Відкрита 1903 у складі GER петлі Ферлоп, зачинена 1908–30.[21] | ||
Греїндж-гілл | 21 листопада 1948 | Петля Гаїнолт | Відкрита 1903 у складі GER петлі Ферлоп.[22] | ||
Чигвелл | 21 листопада 1948 | Петля Гаїнолт | Відкрита 1903 у складі GER петлі Ферлоп.[20] | ||
Родінг-Веллі | 21 листопада 1948 | Петля Гаїнолт | Відкрита 1936 у складі LNER петлі Ферлоп.[23] | ||
Снерсбрук | 14 грудня 1947 | Відгалуження Еппінг | Відкрито як Снерсбрук-енд-Вонстед у складі ECR в 1856, перейменовано на Снерсбрук-фор-Вонстед в 1929, перейменовано під передачі Центральній лінії.[16] | ||
Саут-Вудфорд | 14 грудня 1947 | Відгалуження Еппінг | Відкрито у складі ECR в 1856 як Джордж-лейн, перейменовано на Саут-Вудфорд (Джордж-лейн) в 1937, сьогоденна назва з 1950.[24] | ||
Вудфорд | ![]() |
14 грудня 1947 | Відгалуження Еппінг/Петля Гаїнолт | Відкрито у складі ECR в 1856.[17] | |
Бакгерст-гілл | 21 листопада 1948 | Epping branch | Відкрито у складі ECR в 1856.[25] | ||
Лоутон | 21 листопада 1948 | Відгалуження Еппінг | Відкрито у складі ECR в 1856.[17] | ||
Дебден | ![]() |
25 вересня 1949 | Відгалуження Еппінг | Відкрито у складі GER в 1865 як Чигвелл-роуд, перейменовано на Чигвелл-лейн за декілька років. Зачинено 1916–19, перейменовано під час передачі Центральній лінії.[26] | |
Тейдон-Буа | 25 вересня 1949 | Відгалуження Еппінг | Відкрито у складі GER в 1865 як Тейдон, перейменовано за декілька років.[27] | ||
Еппінг | 25 вересня 1949 | Відгалуження Еппінг | Відкрито у складі GER в 1865.[28] |
- ↑ Central line facts. Transport for London. Архів оригіналу за 16 вересня 2012. Процитовано 1 грудня 2012.
- ↑ а б Key facts. Transport for London. Архів оригіналу за 12 березня 2014. Процитовано 1 грудня 2012.
- ↑ Detailed London Transport Map. carto.metro.free.fr. Архів оригіналу за 13 листопада 2012. Процитовано 1 грудня 2012.
- ↑ Martin, Andrew (26 квітня 2012). Underground, Overground: A Passenger's History of the Tube. London: Profile Books. с. 137—138. ISBN 978-1-84765-807-4. Архів оригіналу за 2 січня 2014. Процитовано 7 грудня 2012.
- ↑ London Underground Key Facts. Transport for London. n.d. Архів оригіналу за 12 березня 2014. Процитовано 21 травня 2008.
- ↑ Rose, 2007.
- ↑ Leboff, 1994, с. 152.
- ↑ Leboff, 1994, с. 117.
- ↑ а б Leboff, 1994, с. 126.
- ↑ Leboff, 1994, с. 64.
- ↑ Leboff, 1994, с. 108.
- ↑ Leboff, 1994, с. 42.
- ↑ Leboff, 1994, с. 97.
- ↑ Leboff, 1994, с. 92.
- ↑ Leboff, 1994, с. 160.
- ↑ а б Leboff, 1994, с. 86.
- ↑ а б в Leboff, 1994, с. 87.
- ↑ Leboff, 1994, с. 96.
- ↑ Leboff, 1994, с. 18.
- ↑ а б Leboff, 1994, с. 54.
- ↑ Leboff, 1994, с. 65.
- ↑ Leboff, 1994, с. 63.
- ↑ Leboff, 1994, с. 115.
- ↑ Leboff, 1994, с. 127.
- ↑ Leboff, 1994, с. 27.
- ↑ Leboff, 1994, с. 41.
- ↑ Leboff, 1994, с. 134.
- ↑ Leboff, 1994, с. 53.
![]() |
Це незавершена стаття про метрополітен. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |