Chega de Saudade
| «Chega de Saudade» | ||||
|---|---|---|---|---|
| Пісня Жуана Жілберту | ||||
| з альбому 'Chega de Saudade' | ||||
| Випущено | березень 1959 | |||
| Записано | 1959 | |||
| Жанр | босанова | |||
| Мова | португальська | |||
| Тривалість | 2:01 | |||
| Лейбл | Odeon | |||
| Автор слів | Антоніу Карлус Жобін (музика), Вінісіус ді Морайс (текст) | |||
| Продюсер | Алоїзіу ді Олівейра | |||
| Композитор | Антоніу Карлус Жобін[1] | |||
|
| ||||
Chega de Saudade (укр. «Досить сумувати») — пісня Антоніу Карлуса Жобіна на слова Вінісіуса ді Морайса, вважається першим твором жанру босанова. Найбільш відома у виконанні Жуана Жілберту спочатку на синглі Chega de Saudade / Bim Bom (липень 1958), згодом в альбомі Chega de Saudade (березень 1959).
«Chega de Saudade» у виконанні Жілберту посідає шосте місце у списку «100 найкращих бразильських пісень» (порт. «100 Maiores Músicas Brasileiras»), складеного 2009 року часописом Rolling Stone Brasil.[2][3]
2000 року сингл Chega de Saudade / Bim Bom обрано до Зали слави Греммі.[4]
Мелодія «Chega de Saudade», створена Антоніу Карлусом Жобіном 1958 року, з'явилася на світ із примхи і не передбачала блискучого майбутнього. Одного разу, почувши, як служниця його матері співає за роботою шорінью[es] (порт. chorinho), він вирішив стоворити щось у цьому жанрі. За тиждень, у заміському будинку в Посу-Фунду, він написав композицію з трьох частин в стилі самба-кансан, але в дусі шорінью. Після повернення до Ріо-де-Жанейро Жобім запропонував пісню ді Морайсу і той за кілька днів написав текст. Згодом ді Морайс згадував, що вписати слова в мелодійну структуру «Chega de Saudade» було для нього одним з найскладніших поетичних завдань.[5]
Пісня була вперше записана у квітні 1958 року некомерційним лейблом Festa для альбому Canção do amor demais з творів Жобіма та Вінісіуса ді Морайса у виконанні Елізет Кардозу. Реліз запису відбувся в травні того ж року. Дві пісні, «Chega de Saudade» і «Outra Vez», були виконані під гітарний акомпанемент Жуана Жілберту, участь якого навіть не була вказана у вихідних даних альбому. Альбом (і пісня «Chega de Saudade») лишився непоміченими музичною спільнотою. За кілька днів Жілберту знов запросили для запису пісні «Chega de saudade», цього разу з гуртом Os Cariocas для альбому O Melhor De…Os Cariocas.[6]
В червні 1958 року Том Жобім за підтримки Дорівала Кайммі спромігся переконати художнього керівника студії Odeon Алоїзіу ді Олівейра випустити сингл Жілберту. Одной з двох пісень синглу була «Chega de Saudade», її надзвичайний успіх розпочався у Сан-Паулу, поширився на Ріо і, врешті, всю Бразилію.[6] 2000 року цей сингл обрано до Зали слави Греммі.
1959 року Odeon зміцнив попередній успіх випуском повного сольного альбому Жуана Жілберту Chega de Saudade.[6]
- Елізет Кардозу — Canção do amor demais (Festa, 1958)
- Os Cariocas — O Melhor De…Os Cariocas (Columbia Records, 1958)
- Жуан Жілберту — Chega de Saudade / Bim Bom (Odeon Records, 1958)
- Жуан Жілберту — Chega de saudade (Odeon Records, 1959)
- Стен Гетц — Big Band Bossa Nova (Verve Records, 1962)
- Квінсі Джонс — Big Band Bossa Nova (Mercury Records, 1962)
- Антоніу Карлус Жобін — The Composer of Desafinado Plays (Verve Records, 1963)
- Міна — Stessa spiaggia, stesso mare (Italdisc, 1963), текст італійською Джорджо Калабрезе
- Рей Чарлз — The Ray Charles Singers — Songs For Latin Lovers (Command, 1965), текст англійською Джона Гендрікса та Джессі Кавано
- Гері Бартон — The Time Machine (RCA Victor, 1966)
- Гері Бартон — Alone at Last (Atlantic, 1971)
- Токінью та Вінісіус ді Морайс — O Poeta e o Violão (RGE, 1975)
- Джо Гендерсон — Double Rainbow: the Music of Antonio Carlos Jobim (Verve Records, 1994)
- Йо-Йо Ма — Obrigado Brazil (Sony Classical, 2003)
- Еліан Еліас — Bossa Nova Stories (EMI, 2008)
- ↑ ISWC Network
- ↑ Rolling Stone Brasil (9 грудня 2009). 100 Maiores Músicas Brasileiras. Rolling Stone Brasil (порт.). Архів оригіналу за 26 вересня 2018.
- ↑ Franzon, Henrik (ред.). Chega de Saudade. Acclaimed Music (англ.). Архів оригіналу за 15 серпня 2018.
- ↑ GRAMMY Hall Of Fame (англ.). The Recording Academy. 2001. Архів оригіналу за 4 вересня 2017.
- ↑ Castro, Ruy (2012). Bossa Nova: The Story of the Brazilian Music That Seduced the World (англ.). Chicago Review Press. с. 118—119. ISBN 978-1-6137-4574-8. Архів оригіналу за 27 березня 2019. Процитовано 2 квітня 2019.
- ↑ а б в Castro, Ruy (2012). Bossa Nova: The Story of the Brazilian Music That Seduced the World (англ.). Chicago Review Press. с. 126—132. ISBN 978-1-6137-4574-8. Архів оригіналу за 27 березня 2019. Процитовано 2 квітня 2019.
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль |