Chrysina gloriosa
| Chrysina gloriosa | ||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||
| Chrysina gloriosa | ||||||||||||||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||||||||||||||
| Plusiotis gloriosa[1] | ||||||||||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||||||||||
|
Chrysina gloriosa — вид пластинчастовусих жуків з групи Rutelinae. Поширений на півдні США та в Мексиці. Один з 4 видів роду в США.
Дорослі особини мають довжину від 2,5 до 2,8 см і яскраво-зелені зі срібними смугами надкрила.[2]
Райдужні смуги на кутикулі надкрил є наслідком організації молекул хітину подібно до холестеричного рідкого кристалу.[3] Різниця в кольорі є результатом мікроскопічної структури кожного зрізу, при цьому зелений відбивається від бугороподібних структур, а срібло відбивається від пласких шарів, паралельних поверхні надкрил.[4] Як встановлено за допомогою спектроскопічної еліпсометрії з матрицями Мюллера[en][5][6], оптичні властивості змінюються залежно від кута падіння світла, що падає на жука. Багатокутні клітини в зелених смугах генерують промені Бесселя[en].[7]
Мешкають на висоті більше 1200 м над р. м.[8] Дорослі жуки їдять листя ялівцю. Маскувальне забарвлення допомагає жукам ховатися серед хвої. Імаго активні влітку, переважно вночі[2].
Іноді цей вид помилково вважається зникаючим[9], хоча ніколи не входив до Червоного списку видів, що перебувають під загрозою зникнення, і не охоронявся законами про зникаючі види.
Поширений у Мексиці. У Сполучених Штатах трапляється на південному сході штату Аризона та на заході Техасу.[2]
- ↑ Species Chrysina gloriosa — Glorious Scarab. Bug Guide. Архів оригіналу за 8 грудня 2007. Процитовано 18 вересня 2009.
- ↑ а б в Arthur V. Evans (31 травня 2007), National Wildlife Federation Field Guide to Insects and Spiders & Related Species of North America Paperback, с. 177(англ.)
- ↑ Pace, A. (1972). Cholesteric liquid crystal-like structure of the cuticle of Plusiotis gloriosa. Science. 176: 678—680.
- ↑ Agez, G.; Bayon, C.; Mitov, M. (2017). Multiwavelength micromirrors in the cuticle of scarab beetle Chrysina gloriosa. Acta Biomaterialia (англ.). 48: 357—367. Архів оригіналу за 13 липня 2020. Процитовано 10 вересня 2020.(англ.)
- ↑ Fernández del Río, Lía; Arwin, Hans; Järrendahl, Kenneth (2014). Polarizing properties and structural characteristics of the cuticle of the scarab Beetle Chrysina gloriosa. Thin Solid Films (англ.). 571: 410—415. doi:10.1016/j.tsf.2013.11.149. Архів оригіналу за 9 липня 2020. Процитовано 10 вересня 2020.
- ↑ Ŕıo, L. Fernández del; Arwin, Hans; Järrendahl, Kenneth (2014). Polarization of Light Reflected from Chrysina Gloriosa Under Various Illuminations. Materials Today: Proceedings (англ.). 1: 172—176. doi:10.1016/j.matpr.2014.09.020. Архів оригіналу за 9 липня 2020. Процитовано 10 вересня 2020.(англ.)
- ↑ Bouchal, P.; Kapitán, J.; Konecny, M; Zbončák, M.; Bouchal, Z. (1 грудня 2019). Non-diffracting light in nature: Anomalously reflected self-healing Bessel beams from jewel scarabs. APL Photonics (англ.). 4 (12): 126102. doi:10.1063/1.5125045. ISSN 2378-0967. Архів оригіналу за 11 липня 2020. Процитовано 10 вересня 2020.(англ.)
- ↑ Eric R. Eaton; Kenn Kaufman (2007). Kaufman Field Guide to Insects of North America. Houghton Mifflin Harcourt. с. 144. ISBN 0-618-15310-1.(англ.)
- ↑ Arnett, Ross H., Jr.; Richard L. Jacques, Jr. (1981). Simon & Schuster's Guide To Insects. New York, New York: Simon & Schuster. с. 108. ISBN 0-671-25014-0.