Curtiss O-52 Owl
| Curtiss O-52 Owl | |
|---|---|
 | |
| Призначення: | літак спостереження |
| Перший політ: | 1940 |
| Прийнятий на озброєння: | 1941 |
| Знятий з озброєння: | 1941 |
| Період використання: | 1941–1950-ті |
| На озброєнні у: |
.svg){kind=small} Повітряний корпус Армії США ВПС СРСР Повітряні сили Бразилія |
| Розробник: | Curtiss-Wright |
| Виробник: |
.svg){kind=small} Curtiss-Wright |
| Всього збудовано: | 203 |
| Екіпаж: | 2 особи |
| Крейсерська швидкість: | 309 км/год |
| Максимальна швидкість (МШ): | 350 км/год |
| Швидкопідйомність: | 2,07 м/с |
| Довжина: | 8,0328 м |
| Висота: | 3,035 м |
| Розмах крила: | 12,42 м |
| Площа крила: | 20 м² |
| Порожній: | 1 919 кг |
| Споряджений: | 2 433 кг |
| Двигуни: | 1 × 9-циліндровий радіальний поршневий двигун з повітряним охолодженням Pratt & Whitney R-1340-51 Wasp |
| Тяга (потужність): | 600 к.с. (450 кВт) |
| Кулеметне озброєння: | 2 × 7,62-мм авіаційні кулемети |
|
| |
Curtiss O-52 Owl у Вікісховищі | |
«Кертіс» O-52 «Оул» (англ. Curtiss O-52 Owl) — американський одномоторний літак спостереження виробництва компанії Curtiss-Wright, що перебував на озброєнні Повітряного корпусу армії США. Вони використовувалися переважно при протичовнових пошуках поблизу американського узбережжя та за програмою ленд-лізу також передавалися Радянському Союзу і брали участь у боях на Східному фронті.
Розроблений у 1939 році «Кертіс» O-52 був останнім «важким» літаком спостереження, розробленим для Повітряного корпусу армії США. Концепція двомісного літака-спостереження, класифікованого як літаки серії «O», була датована ще вимогами Першої світової війни, і в 1940 році армійський Повітряний корпус замовив 203 літаки O-52 для спостереження.
Компанія Curtis розробила прототип Curtiss Model 85, який був оснащений радіальним двигуном Pratt & Whitney Wasp.
Після надходження на озброєння літак використовувався підрозділами Повітряного корпусу армії у військових маневрах, але після вступу США у Другу світову війну, керівництво визначило, що літак не має достатніх характеристик для «сучасних» бойових операцій у прибережних районах. У результаті O-52 відвели під кур'єрські обов'язки у США та патрулювання на малі дальності над Мексиканською затокою, Атлантичним і Тихим океанами.
Після нападу на Перл-Гарбор позначення «O» було припинено, а замість нього була прийнята серія «L» для літаків зв'язку.
У листопаді 1942 року СРСР замовив 30 O-52 «Оул» за програмою ленд-лізу. Двадцять шість було відправлено, лише 19 доставлено, оскільки певна їх кількість була втрачена на маршрутах арктичних конвоїв. З них лише десять надійшло на озброєння ВПС СРСР. Протягом весни-літа 1943 року вони використовувалися в оперативних цілях для наведення артилерійського вогню та загальної аерофотозйомки на північних і центральних відтинках німецько-радянського фронту. Один O-52 був збитий винищувачами Люфтваффе. У звіті про військові випробування радянські льотчики визнали, що американська машина перевершує застарілі Р-5 Полікарпова і корректировщики Полікарпова Р-З, які використовувалися на фронті. Літак загалом не прижився в радянському авіаційному флоті, хоча деякі все ще літали в 1950-х роках.
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
- Список літаків Другої світової війни
- Curtiss Aeroplane and Motor Company
- Junkers W 34
- North American A-27
- Tachikawa Ki-55
- Виноски
- Джерела
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Curtiss O-52 Owl |
- Donald, David (ed.). American Warplanes of World War II. London: Aerospace Publishing, 1995. ISBN 1-874023-72-7.
- Hardesty, Von. Red Phoenix: The Rise of Soviet Air Power 1941—1945. Washington, D.C.: Smithsonian Institution, 1991. ISBN 0-87474-510-1.
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||