Перейти до вмісту

Daiei

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Даєй
яп. 大映映画株式會
Daiei eiga
Типкіностудія
Спеціалізаціякіновиробництво та кінопрокат
Засновано1942
Засновник(и)Masaichi Nagatad Редагувати інформацію у Вікіданих
Закриття (ліквідація)1971
Причина закриттябанкрутство
Штаб-квартираЯпонія Редагувати інформацію у Вікіданих
Територія діяльностіЯпонія Японія
Продукціякінофільми
CMNS: Daiei у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Дає́й (кюдзітай: 大映映画株式會社 сідзітай: 大映映画株式会社 Daiei eiga кабусікі-ґайся, англ. Daiei Film Co. Ltd.,) — японська кіностудія. Заснована у 1942 році, була однією з провідних студій в роки повоєнної «Золотої ери» японського кіно, випускаючи не тільки художні шедеври, такі як «Рашьомон» Акіри Куросави та «Повість сумного місяця після дощу» Кендзі Мідзогуті, а й такі популярні серії фільмів, як «Ґамера», «Даймадзін», «Дзатоіті» та «Yokai Monsters». У 1971 році оголосила про банкрутство і була придбана компанією Kadokawa Pictures[en].

Перші роки

[ред. | ред. код]

Поява Daiei стала результатом зусиль японської влади щодо реорганізації кіноіндустрії під час Другої світової війни з метою раціонального використання ресурсів та збільшення контролю над засобами інформації. Проти державного плану поєднати всі кіностудії, яких налічувалося на той час 10 активних, у дві компанії, виступив Масаїті Нагата[en], виконавчий директор Shinkō Kinema, який наполегливо зажадав альтернативного плану створення трьох студій[1]. Його пропозиція була прийнята і компанії Shinkō Kinema, Daito Eiga та виробнича частина Nikkatsu (кінотеатри Nikkatsu не брали участі в злитті) у 1942 році були об'єднані, сформувавши Dai Nippon Eiga Seisaku Kabushiki Kaisha, або скорочено Daiei[1]. Письменник Кан Кікучі був першим президентом новоствореної компанії, а Нагата продовжував працювати як виконавчий директор. Студії Daiei були розташовані в Тьофу (Токіо) та в Узумасі в Кіото.

Золота ера

[ред. | ред. код]
Постер до фільму Брама пекла
Кінотеатр Shibuya Daiei в Токіо. Фото 1955

У 1947 році Масаїті Нагата став президентом Daiei, і, за винятком короткого періоду, коли він був підданий чистці окупаційною владою, залишався на цій посаді до 1971 року.[2] За його правління компанія випустила «Рашьомон» Акіри Куросави (1950), який увійшов до програми Венеційського кінофестивалю, де виграв головний приз, ставши першим японським фільмом, який отримав міжнародну кінонагороду.[3] Також Daiei випустила у 1953 році стрічку Тейноске Кінугаси «Брама пекла» — перший японський кольоровий фільм, який був показаний за кордоном та здобув премію «Оскар» як найкращий фільм іноземною мовою[4], та «Золоту пальмову гілку» Каннського міжнародного кінофестивалю.[5] Компанія також випустила такі відомі фільми Кендзі Мідзогуті, як «Казки туманного місяця після дощу» (1953), «Управитель Сансьо» (1954) та, у 1960 році, стрічку «Заповідь жінки», яка брала участь в 10-му Берлінському міжнародному кінофестивалі[6].

У царині комерційного кіно Daiei відома також як виробник таких популярних серій фільмів, як «Дзатоіті» за участі зірки японського кіно Сінтаро Кацу, дзідайгекі-серії «Сонні очі смерті» за участю Райдзо Ітікави, фільмів про Гамеру та ін.

У період розквіту Daiei там працювали такі талановиті кінематографісти, як актори Райдзо Ітікава, Сінтаро Кацу, Кадзуо Хасегава, Фудзіко Ямамото, Мачіко Кьо та Аяко Вакао; режисери Кон Ітікава, Ясудзу Масумура, Кендзі Місумі; оператор Кадзуо Міягава.

Як і деякі інші кіностудії, в 1950-х роках Daiei мала власну професійну бейсбольну команду Daiei Stars, яка пізніше стала Daiei Unions. Ці команди зрештою стали Chiba Lotte Marines[en].

Банкрутство та подальша доля

[ред. | ред. код]

Страждаючи від марнотратства Нагати та різкого зниження відвідуваності кінотеатрів, Daiei намагався вижити, об'єднавшись з Nikkatsu, але врешті-решт у грудні 1971 року оголосила про своє банкрутство. Проте членам профспілки вдалося залучити Ясуйоші Токуму, президента видавництва Tokuma Shoten, щоб відновити компанію в 1974 році[1]. Компанія продовжувала працювати як виробник, продукуючи лише невелику кількість фільмів, деякі з яких були комерційно успішними.

Після смерті Ясуйоші Токуми, Daiei Film Co. було продано видавничій компанії Kadokawa Shoten. У листопаді 2002 року голова Майхіко Кадокава оголосив, що Daiei Film Co. буде об'єднана з власною кіновиробничою компанією Kadokawa Pictures, в результаті чого була сформована Kadokawa-Daiei Film Co. Ltd.[7]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Shoemaker, Greg. Daiei: A History of the Greater Japan Motion Picture Company. The History Vortex. Архів оригіналу за 20 липня 2011. Процитовано 8 листопада 2017.
  2. ↑ Nagata Masaichi. Keizai ketsubutsu retsuden. Jabira. Архів оригіналу за 2 квітня 2012. Процитовано 8 листопада 2011.
  3. ↑ Master director dies. BBC News. 6 вересня 1998. Архів оригіналу за 1 вересня 2018. Процитовано 8 листопада 2017.
  4. ↑ 1954: Best Foreign-Language Film. All about Oscar. Brittanica. Процитовано 8 листопада 2017.
  5. ↑ Awards 1954. Festival de Cannes. Архів оригіналу за 18 грудня 2016. Процитовано 8 листопада 2017.
  6. ↑ IMDB.com: Awards for Jokyo. imdb.com. Архів оригіналу за 18 квітня 2022. Процитовано 8 листопада 2017.
  7. ↑ Kadokawa Company History 2002(H14) (Japanese) . Архів оригіналу за 2 січня 2012. Процитовано 8 листопада 2017.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Daiei&oldid=41332508