Перейти до вмісту

EnBW

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
EnBW
Галузь промисловості енергетика і електропостачання[d][1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Дата створення / заснування 1997[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Логотип
Зображення
Офіційна назва нім. EnBW Energie Baden-Württemberg AG Редагувати інформацію у Вікіданих
Коротка назва EnBW Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна  Німеччина[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Член у Bundesverband Carsharing e.V.d[4], Federal Association of Offshore Windenergy (Germany)d[5], BDEW Bundesverband der Energie- und Wasserwirtschaft e. V.d[6], Атлантік-Брюке[6], Bundesverband der Deutschen Entsorgungs-, Wasser- und Rohstoffwirtschaftd[6], Федеральна асоціація німецької індустрії безпеки та оборониd[6], Q51507776?[6], Bundesverband WindEnergied[6], Deutsche Energie-Agenturd[6], Німецький інститут акційd[6], Verband der Anbieter von Telekommunikations- und Mehrwertdienstend[6], Wirtschaftsforum der SPD e.V.d[6], eco - Verband der Internetwirtschaftd[6], Stiftung KlimaWirtschaftd[6], Economic Council Germanyd[6], Tech Weeklyd[6], Deutsche Kommission Elektrotechnik Elektronik Informationstechnik im DIN und VDEd[6], Deutsche Vereinigung des Gas- und Wasserfachesd[6] і Chefsached[7] Редагувати інформацію у Вікіданих
Організаційно-правова форма Aktiengesellschaft[d] Редагувати інформацію у Вікіданих
Сукупні активи ▼64 718 900 000 € (31 грудня 2023)[8]
Власний капітал ▲9 308 700 000 € (31 грудня 2023)[8]
Загальна виручка ▼44 430 700 000 € (31 грудня 2023)[8]
Чистий прибуток ▼1 537 600 000 € (31 грудня 2023)[8]
Операційний прибуток (EBIT) ▲3 252 100 000 € (31 грудня 2023)[8]
Власник Q130743626?[9] Редагувати інформацію у Вікіданих
Дочірня організація TransnetBWd, Terranets BWd, Stiftung Energie & Klimaschutz Baden-Württembergd, Pražská energetika Holdingd, Valecod, Pražská energetikad, EnBW Kernkraft GmbHd, NetCom BWd і Q124738664? Редагувати інформацію у Вікіданих
Є власником Marbach power stationd, Bexbach Power Stationd, Rostock Power Stationd, ВЕС Балтік 1, He Dreiht Offshore Wind Farmd, ВЕС Гое Зе, Stuttgart-Gaisburg power stationd, Stuttgart-Münster power stationd, Walheim power stationd, Albatros offshore wind farm, ГАЕС Глемс, Schluchseewerkd, Stadtwerke Düsseldorfd, Pražská energetikad, Netze BWd і ВЕС Балтік 2 Редагувати інформацію у Вікіданих
Розташування штаб-квартири Карлсруе Редагувати інформацію у Вікіданих
Біржа FWB: EBK[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Кількість працівників ▲27 899 осіб (31 грудня 2023)[8]
Попередник Mittelschwäbische Überlandzentraled[1], Ueberlandwerk Jagstkreisd[1], Badenwerkd[1], Württembergische Landes-Elektrizitäts-AGd[1] і Neckarwerke Elektrizitätsversorgungd[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Отримані відзнаки
Продукція потужність електричного струму Редагувати інформацію у Вікіданих
Член наглядової ради Gunda Rösteld Редагувати інформацію у Вікіданих
Кількість підписників у соціальних мережах 16 050 і 17 000 ± 99[10] Редагувати інформацію у Вікіданих
Офіційний сайт​(нім.) Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: EnBW у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

EnBW Energie Baden-Württemberg AG, або EnBW — публічна енергетична компанія зі штаб-квартирою в Карлсруе, Німеччина.

Історія

[ред. | ред. код]

Заснування і розвиток

[ред. | ред. код]

EnBW виникла 1 січня 1997 року в результаті злиття двох енергетичних компаній Баден-Вюртемберга, «Badenwerk AG» і «Energie-Versorgung Schwaben AG» (EVS). [11] Згодом, 1 жовтня 2003 року, EnBW об'єдналася з «Neckarwerke Stuttgart AG». [12]

Стратегічна переорієнтація та розширення діяльності у відновлюваній енергетиці

[ред. | ред. код]

У березні 2012 року Френк Мастіо був призначений новим генеральним директором EnBW. [13] Наприкінці 2012 року, у відповідь на припинення використання ядерної енергії та енергетичний перехід, Мастіо оголосив про стратегічну переорієнтацію. [14] Частка відновлюваних джерел енергії в енергетичному балансі EnBW мала зрости з 12% до 40% до 2020 року. [15] Показник у 40,1% був досягнутий у 2021 році. [16] Значна частина цього мала бути досягнута через вітроенергетику: з 1016 МВт на суші та 975 МВт на морі, [17] EnBW на середину 2020-х одним із провідних розробників та операторів вітрових електростанцій у Німеччині. [18]

У 2020-25 рр. компанія планує інвестувати понад 5 мільярдів євро в подальше розширення виробництва енергії з відновлюваних джерел і має на меті експлуатувати наземні та морські вітрові електростанції загальною потужністю щонайменше 4000 МВт. [19] Перша офшорна вітроелектростанція EnBW — ВЕС Балтік 1, що складається з 21 вітрової турбіни в Балтійському морі – була введена в експлуатацію у 2011 році. На початку літа 2015 року введено в дію ВЕС Балтік 2 з 80 турбінами, частка вже була продана австралійській інвестиційній Macquarie Group[en] за 720 мільйонів євро в січні 2015. [20] На початку 2020 року в Північному морі запрацювали вітрові електростанції ВЕС Гое-Зе та ВЕС Альбатрос із загальною кількістю 87 турбін і потужністю 609 МВт. У 2017 році EnBW виграла тендер на право побудувати свою третю вітрову електростанцію в Північному морі, ВЕС Ге-Драйт[de] потужністю 900 МВт, яка не субсидується та має бути введена в дію у 2025 році. [21] У січні 2019 року EnBW придбала сім вітрових електростанцій у Швеції із загальною кількістю 51 турбіни та встановленою потужністю 105 МВт. [22]

EnBW також планує розширити свій мережевий бізнес і здійснити різні продажі. Важливим ринком, що розвивається, є Туреччина, де EnBW зосереджується на гідро- і вітрових електростанціях. [23]

У 2017 році EnBW почала розширювати свою діяльність у галузі електротранспорту, фотовольтаїці та розподіленого виробництва енергії:

У галузі електротранспорту EnBW з березня 2017 року співпрацює з «Tank & Rast», оператором зон обслуговування вздовж мережі автобанів Німеччини, щоб розширити кількість пунктів зарядки для електромобілів. [24] EnBW надає додаток EnBW mobility+, який поєднує в собі засіб пошуку зарядних точок із варіантами оплати та охоплює Німеччину, Австрію, Швейцарію, Францію, Італію та Нідерланди. [25] Згідно з незалежним дослідженням, проведеного P3, Cirrantic та Theon Data,[26] EnBW має найбільшу зарядну мережу, що охоплює Німеччину, Австрію та Швейцарію. У 2020 році компанія поширила своє лідерство на ринку швидкої зарядки на Австрію, увійшовши в спільне підприємство з SMATRICS під назвою «SMATRICS EnBW». [27] У квітні 2021 року EnBW оголосила про плани відкрити найбільший у Європі громадський парк швидкої зарядки електромобілів до кінця року. [28]

У галузі фотоелектричної та розподіленої генерації енергії EnBW прагне збільшити потужність фотоелектричної генерації до 1200 МВт до 2025 року, головним чином у Німеччині, а також на деяких інших ринках. [16] Тому EnBW будує найбільшу в Німеччині несубсидовану сонячну електростанцію площею 164 га в Бранденбурзі [29], а в березні 2018 року придбала компанію Senec, лейпцизького виробника домашніх систем накопичення сонячної енергії. [30]

У березні 2023 року EnBW оголосила, що має намір припинити використання вугілля до 2028 року. [31]

У серпні 2023 року було оголошено, що EnBW придбала 10% акцій заводу з виробництва аміаку з відновлюваних джерел, розробленого норвезькою компанією «Skipavika Green Ammonia» (SkiGA). [32]

Інтернаціоналізація діяльності у галузі відновлюваної енергетики

[ред. | ред. код]

Стратегія EnBW 2025 передбачає вибіркову інтернаціоналізацію діяльності компанії у галузі відновлюваної енергетики. [33] EnBW представлена ​​в Данії через свою дочірню компанію Connected Wind Services і в Швеції — EnBW Sverige. У червні 2019 року EnBW завершила придбання Valeco, Франція. [34] Компанія має спільне підприємство з відновлюваних джерел енергії в Туреччині в партнерстві з Borusan[en]. EnBW також відкрила власні офіси на Тайвані [35] і в Сполучених Штатах [36], щоб брати участь в аукціонах офшорних вітрових електростанцій. На початку 2021 року EnBW і BP спільно виграли аукціон на право будівництво офшорних вітрових електростанцій у двох прилеглих районах Ірландського моря. [37]

Передавальна мережа

[ред. | ред. код]

У 2023 році EnBW продала близько чверті своєї високовольтної мережі TransnetBW консорціуму під керівництвом ощадних банків приблизно за 1 мільярд євро (1,1 мільярда доларів). [38] Також у 2023 році державний KfW придбав міноритарний пакет акцій TransnetBW у розмірі 24,95%, зміцнивши контроль над критично важливою енергетичною інфраструктурою, намагаючись прискорити енергетичний перехід країни. [39]

Активи

[ред. | ред. код]
АЕС Філіппсбург

Атомні електростанції

[ред. | ред. код]

Звичайні електростанції

[ред. | ред. код]

Джерело:[40]

Пароелектростанція Райнгафен-Карлсруе

Відновлювані джерела енергії: гідроенергетика

[ред. | ред. код]

Джерело:[41]

Відновлювані джерела енергії: офшорні вітряні електростанції

[ред. | ред. код]

Джерело:[42]

Відновлювані джерела енергії: берегові ВЕС

[ред. | ред. код]

Джерело:[43]

Вітряні електростанції та вітроенергетичні проекти в Баден-Вюртемберзі:

  • Аален-Вальдгаузен
  • Ахаберг
  • Бад-Вільдбад
  • Бурггольц
  • Бюлертанн
  • Дюнсбах
  • Фіхтенау
  • Гольдбоден-Вінтербах
  • Грембах
  • Газель
  • Гойзерн
  • Кенігсбронн
  • Купферцелль-Гоггенбах
  • Лангенбург
  • Оппенау/Лаутенбах
  • Розенберг-Південний
  • Рот-ам-Зе — Гаузен-ам-Бах
  • Таучбух
  • Верінгенштадт

Вітряні електростанції в інших землях Німеччини:

  • Ауф-дер-вайссен-Триш (Саар)
  • Бад-Наугайм (Гессен)
  • Бухгольц III (Нижня Саксонія)
  • Деренталь (Нижня Саксонія)
  • Айзенбахгеен (Рейнланд-Пфальц)
  • Еппенрод (Рейнланд-Пфальц)
  • Фрекенфельд (Рейнланд-Пфальц)
  • Гюттерсдорф (Саар)
  • Кальберг (Гессен)
  • Каннавурф (Тюрингія)
  • Лауенферде (Нижня Саксонія)
  • Прімсбоген (Саар)
  • Райнштедт (Тюрингія)
  • Шальксмюле ( Північний Рейн-Вестфалія )
  • Шуленбург III (Нижня Саксонія)
  • Швінау III (Нижня Саксонія)
  • Зільберберг (Гессен)
  • Штайнгайм (Північний Рейн-Вестфалія)
  • Вебенгайм (Саар)
  • Фіргерренвальд (Рейнланд-Пфальц)

Вітряні електростанції в інших країнах:

  • Роммарегеммет (Швеція)
  • EnBW також має частки в наземних вітрових електростанціях у Франції через свою дочірню компанію Valeco

Відновлювані джерела енергії: сонячна енергія

[ред. | ред. код]

Джерело:[44]

Сонячні електростанції в експлуатації:

  • Айтрах (1,5 МВт)
  • Бергюлен (2,7 МВт)
  • Біркенфельд (5,8 МВт)
  • Егезин (10 МВт)
  • Інгольдінген (4,3 МВт)
  • Інцигкофен (7,5 МВт)
  • Кенцинген (2,6 МВт)
  • Краутгайм (0,5 МВт)
  • Лайбертинген (2,1 МВт)
  • Лайбертинген II (5 МВт)
  • Лойткірх (5 МВт)
  • Лойткірх II (2,9 МВт)
  • Лойткірх III (0,75 МВт)
  • Ліндендорф (6,9 МВт)
  • Лефінген (2,7 МВт)
  • Март-Ноєрсгаузен (0,9 МВт)
  • Мюссентін (9,3 МВт)
  • Оксенберг/Кенігсбронн (10 МВт)
  • Торгау (4,9 МВт)
  • Тунінген (4,5 МВт)
  • Ульм-Егінген (6,5 МВт)
  • Цвіфальтендорф (5,2 МВт)

Сонячні електростанції в розробці:

  • Лангененслінген-Вільфлінген
  • Массбах
  • Софієнгоф
  • Ульріксгоф
  • Весов-Вільмерсдорф
  • Вельгесгайм

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д е Архів преси XX століття — 1908.
  2. ↑ а б https://www.boerse-frankfurt.de/equity/enbw-energie-baden-wuerttemberg-ag/company-details
  3. ↑ https://www.lobbyfacts.eu/datacard/enbw-energie-baden-württemberg-ag?rid=13324391892-74
  4. ↑ https://www.carsharing.de/verband/wir-ueber-uns/mitglieder
  5. ↑ https://bwo-offshorewind.de/mitglieder/
  6. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т Bundestag Lobby Register / Hrsg.: Deutscher Bundestag — 2022.
  7. ↑ https://chefinnensache.de/ueber-uns/mitglieder/enbw/
  8. ↑ а б в г д е https://www.boerse-frankfurt.de/equity/enbw-energie-baden-wuerttemberg-ag/key-data
  9. ↑ http://www.oew-energie.de/OEW_beteiligungen.html
  10. ↑ YouTube Application Programming Interface
  11. ↑ EnBW Annual Report 1997 (PDF). EnBW. с. 54.
  12. ↑ Bontrup, Heinz-Josef; Marquardt, Ralf-Michael (2010). Kritisches Handbuch der deutschen Elektrizitätswirtschaft: Branchenentwicklung, Unternehmensstrategien, Arbeitsbeziehungen. Edition Sigma. с. 220. ISBN 9783836087124.
  13. ↑ Dr. Frank Mastiaux to become CEO of EnBW Energie Baden-Württemberg AG as of October 2012. EnBW. 30 березня 2012.
  14. ↑ EnBW 2020 Strategy (PDF). EnBW.
  15. ↑ EnBW launches new strategic orientation. EnBW. 17 червня 2013.
  16. ↑ а б "Integrated Annual Report 2022 | EnBW" (PDF). Integrated Annual Report 2022.
  17. ↑ "Integrated Annual Report 2021 | EnBW". Integrated Annual Report 2021.
  18. ↑ Offshore Wind in Europe: Key trends and statistics 2019 (PDF). Wind Europe. February 2020.
  19. ↑ Wind energy at EnBW | EnBW. Wind energy at EnBW (англ.). Процитовано 2 грудня 2022.
  20. ↑ EnBW sells offshore windpark stake to Macquarie for 720 million euros. Reuters. 7 січня 2015.
  21. ↑ EnBW Wins Construction of 900MW German OWF by Bidding EUR 0/MWh. offshoreWIND.biz. 13 квітня 2017.
  22. ↑ EnBW acquires seven wind farms in Sweden. EnBW. 8 січня 2019.
  23. ↑ EnBW steckt sieben Milliarden Euro in Konzernumbau. Handelsblatt. 17 червня 2013.
  24. ↑ E-Mobilität: Tank & Rast und EnBW machen den nächsten Schritt beim Aufbau eines Schnelllade-Netzes an deutschen Autobahnen. EnBW. 6 березня 2017.
  25. ↑ EnBW erweitert "mobility+"-Angebot auf Frankreich, Niederlande und Italien. electrive.net. 1 вересня 2020.
  26. ↑ EnBW gewinnt zusätzlich Test für das größte Ladenetz in Deutschland Österreich und der Schweiz. eMobilServer. 16 червня 2020.
  27. ↑ Kartellbehörden genehmigen Joint Venture SMATRICS mobility+: EnBW nun auch in Österreich Marktführer für Schnellladen. EnBW. 15 вересня 2020.
  28. ↑ EnBW to open Europe's biggest EV fast charging park in Q4. Reuters. 23 квітня 2021.
  29. ↑ Green light for Germany's largest solar park. EnBW. 16 жовтня 2019.
  30. ↑ EnBW übernimmt Senec. pv magazine. 2 березня 2018.
  31. ↑ Steitz, Christoph; Käckenhoff, Tom (27 березня 2023). EnBW speeds up coal exit as grid, renewables profits to soar. Reuters (англ.). Процитовано 25 травня 2023.
  32. ↑ Lie, Amun. EnBW acquires stake in planned Norwegian ammonia plant. ICIS Explore (амер.). Процитовано 29 серпня 2023.
  33. ↑ EnBW Integrated Annual Report 2019 (PDF). EnBW. с. 7.
  34. ↑ EnBW closes the acquisition of VALECO in France. EnBW. 4 червня 2019.
  35. ↑ EnBW opens own representative office in Taiwan. EnBW. 15 березня 2019.
  36. ↑ Energiekonzern EnBW expandiert in die USA. Handelsblatt. 11 червня 2018.
  37. ↑ BP and EnBW Secure Prime Wind Real Estate Offshore UK. offshoreWIND.biz. 8 лютого 2021.
  38. ↑ Christoph Steitz and Linda Pasquini (26 May 2023), EnBW sells minority stake in TransnetBW for $1.1 billion Reuters.
  39. ↑ [1] Reuters.
  40. ↑ Federal Network Agency Power Plant List. Federal Network Agency.
  41. ↑ Wasserkraft-Standorte. EnBW.
  42. ↑ Offshore wind farms. EnBW.
  43. ↑ Onshore wind farms. EnBW.
  44. ↑ Solar energy. EnBW.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=EnBW&oldid=44472190