Mitrospingidae
| Mitrospingidae | ||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
.jpg) Танагра червонодзьоба (Lamprospiza melanoleuca)
| ||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
Роди
| ||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||
|
Mitrospingidae(лат.) — родина горобцеподібних птахів. Птахи середнього розміру переважно забарвлені в приглушених сірих, оливкових і коричневих тонах. Представники родини мешкають у тропічних лісах на Карибському узбережжі Центральної Америки, і навіть у північних районах Південної Америки. Харчуються фруктами і комахами, задля чого збираються у невеликі зграї. Невелике чашеподібне гніздо може бути підвішене або розташовуватись на товстій горизонтальній гілці. У будівництві гнізда та вигодуванні пташенят бере участина кілька дорослих птахів.
Родину було виділено на початку XXI століття на основі досліджень більше 200 видів горобцеподібних птахів з дев'ятьма маховими перами, що мешкають в Америці. Міжнародна спілка орнітологів відносить до родини Mitrospingidae три роди, два з котрих — Orthogonys і Lamprospiza — є монотиповими, а рід Mitrospingus включає два види — танагру-потрост темнощоку (Mitrospingus cassinii) і танагру-потрост оливкову (Mitrospingus oleagineus).
Традиційно представників родини відносили до свистунових (Pachycephalidae). Родину Mitrospingidae виокремили 2013 року на основі генетичних досліджень. Американське орнітологічне товариство затвердило статус родини 2017 року у 58-му додатку до його контрольного списку птахів.[1]
Птахи середнього розміру[2] з тілом 18–19 см завдовжки в усіх представників родини[3][4][5][6]. Голова маленька чи середня[7].
Три із чотирьох видів забарвлені у приглушених сірих, оливкових і коричневих тонах[7]. Темнощока танагра-потрост (Mitrospingus cassinii) має блакитно-сіре оперення зверху й оливково-жовте знизу з яскравою гірчично-жовтою плямою на потилиці[8]. Оливкова танагра-потрост (Mitrospingus oleagineus) — темно-оливкове зверху й оливково-жовте знизу[9]. Зелена танагра (Orthogonys chloricterus) — оливково-зелене зверху та жовте знизу. Червонодзьоба танагра (Lamprospiza melanoleuca), навпаки, має яскраве чорно-біле оперення[7]. Танагри-потрости виділяються маскою на обличчі — чорною у темнощокої танагри-потрост[8] та свинцево-сірою в оливкової[9]. Крила короткі або середні, з дев'ятьма першорядними маховими перами, хвіст середньої довжини. Статевий диморфізм виражений слабо[7]. Самиця червонодзьобої танагри відрізняється від самця сірим оперенням потилиці, спини, покривних пер крила і надхвістя[10].
Червонодзьоба танагра має яскраво-червоний масивний дзьоб середньої довжини, інші види мають дзьоб чорний і тонший[7]. Довжина дзьоба танагр-потрост майже досягає розмірів голови[11]. Райдужка ока темнощокої танагри-потрост блідо-сіра, помітно виділяється в порівнянні з іншими спорідненими видами[12].
Під час годування птах може видавати ряд різких звукових сигналів[7]. Описуючи вокалізацію темнощокої танагри-потрост, дослідник Скатч зазначав[12]:
Якщо ці танагри і видають позиви милозвучніші, аніж їхні грубі кличі, то за два сезони в сельві, де вони досить численні, я не зміг почути їх.Оригінальний текст (англ.)If these tanagers have notes more melodious than their harsh calls, in two seasons at La Selva, where they were fairly abundant, I failed to hear them
Представники родини поширені у Південній Америці та на півдні Центральної Америки від Коста-Рики до атлантичного лісу на південному сході Бразилії[13]. Живуть у тропічних лісах на морському узбережжі або у передгір'ях[7].
У густих чагарниках і вздовж струмків на Карибському узбережжі в південній частині Центральної Америки й у передгір'ях Анд на північному заході Південної Америки мешкає темнощока танагра-потрост[14]. Її ареал не перетинається з ареалом оливкової танагри-потрост, яка віддає перевагу вологим лісам на схилах гір і тепуй в Венесуелі, Ґаяні і Бразилії[9]. Червонодзьоба танагра мешкає на сході і південному сході Перу, на півночі Болівії, у центральній частині і на сході Бразилії, у Ґаяні, Суринамі й у Французькій Ґвіані. Вона віддає перевагу перестійним незатоплюваним лісам «terra firme»[10]. Ареал зеленої танагри обмежується вологими гірськими лісами на південному сході Бразилії[15].
Міжнародний союз охорони природи відносить усіх представників родини до видів у найменшій загрозі (LC)[7]. Червонодзьобі танагри в силу своїх великих кормових територій зустрічаються досить рідко[10]. Темнощокі танагри-потрости поширені на більшій частині свого ареала[16]. Оливкові танагри-потрости живуть на слабо заселених землях, які майже не піддаються андропогенному впливу[9]. Природне місце існування зеленої танагри за межами природоохоронних зон зруйновано, ареал виду клаптевий[15].
.jpg)
Всі Mitrospingidae харчуються комахами і фруктами, склад останніх досить різноманітний[7].
Танагри-потрости видобувають корм у підліску, нижньому та середньому ярусах лісу, риються у мертвому листі, знімають їжу з гілок[17][9]. Зелені танагри добувають їжу в середньому або верхньому ярусах лісу[15]. Червонодзьобі танагри збирають корм високо на деревах, влаштовуючись на товстій гілці і досліджуючи з боків гілки, розташовані нижче. Можуть стрибати з гілки на гілку високо у кроні дерева, захоплюючи комах у польоті[10].
Представники родини воліють добувати корм у зграях, переміщаючись разом на великі відстані[7]. Деякі види, такі як оливкові танагри-потрости[9], червонодзьобі танагри[10], зелені танагри[15], збираються в змішані зграї, тоді як темнощокі танагри-потрости, мабуть, не змішуються[7]. У змішаній зграї їх спостерігали лише один раз[17]. Червонодзьобі танагри можуть харчуватися на дуже великій місцевості, вони надовго залишають зграю і годуються поодинці[10].
Дані щодо розмноження представників родини є дуже мізерними. Найвивченішою є темнощока танагра-потрост[7], деякі особливості розмноження котру описав Александер Френк Скатч 1972 року[18][12], який спостерігав за годуванням пташенят в гнізді, а після того як вони вилетіли з нього, зміг дослідити і саме гніздо[12]. 2017 року Томаз Насіменто де Мело (порт. Tomaz Nascimento de Melo) та Рената да Сілва Ксав'єр (Renata da Silva Xavier) описали будівництво гнізда червонодзьобої танагри і відкладання одного яйця, при цьому і яйце, і гніздо незабаром зникли[19].
Розташування гнізда і використовувана для будівництва сировина різняться у різних видів Mitrospingidae[19]. Темнощока танагра-потрост будує відкрите чашеподібне гніздо і підвішує його між двома вертикальними гілками[7] на висоті 1,5–3 м від землі[20][12]. Відоме гніздо червонодзьобої танагри було побудовано на широкій поземій гілці на висоті 28 м[19]. При будівництві гнізд обидва види застосовували шматочки грибів[7][19], при цьому темнощока танагра-потрост також використовувала суцвіття і корінці[7][12] (в основному — довгі ниткоподібні суцвіття рослин роду Myriocarpa[en][12]), а червонодзьоба танагра — павутиння і лишайники. Де Мело і Ксав'єр окремо зазначили, що, згідно з описом Скатча, лишайники не використовувалися темнощокою танагрою-потрост[19]. У листопаді було помічено зелену танагру, що несла до бромелієвих на великому дереві сировину для гнізда[15]. Будівництво гнізда червонодзьобої танагри тривало щонайменше з 7 по 28 січня[19].
Імовірно, представники родини практикують кооперативне розмноження[7]. За спостереженнями Де Мело і Ксав'єр, у будівництві гнізда червонодзьобої танагри брало участина три дорослі птахи[19], водночас під час дослідження темнощокої танагри-потрост лише один дорослий птах здійснював будівництво[7]. Скатч зазначив, що біля гнізда з пташенятами знаходилося сім дорослих темнощоких танагр-потрост, і щонайменше три з них займалися годуванням[7][20][19][12], дорослі птахи приносили їжу кілька разів з дуже коротким відривком, дозволивши вченому припустити, що це були різні птахи[12]. Кооперативне розмноження часто зустрічається у птахів, які традиційно належать до саякових, — справжніх (Tangara), сивих (Neothraupis), рудогорлих (Cypsnagra) тангарів, габій (Habia)[19].
Вочевидь, самки відкладають одне чи два яйця[7][19]. За спостереженнями Скатча, у гнізді темнощокої танагри-потрост знаходилося два пташеня[20][12], а 2017 року було відзначено лише одне яйце червонодзьобої танагри до того, як гніздо зникло (ймовірно, через мавп або інших птахів)[19]. Незважаючи на розмаїття раціону дорослих птахів, вони годують пташенят виключно комахами[20][12].
| Філогенетичне дерево відповідної групи за Баркером та іншими[21] | ||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||
Птахів із дев'ятьма маховими перами вчені об'єднують у надродину Passeroidea[7]. Вперше подібний поділ було зроблено Робертом Джеєм Райковим (Robert Jay Raikow) 1978 року[22]. До цієї надродини, зокрема, відносять родини кардиналових (Cardinalidae), вівсянкових (Emberizidae), трупіалових (Icteridae), піснярових (Parulidae) і саякових (Thraupidae), що мешкають у Новому Світі[21][23]. Ця група включає близько 8 % усіх наявних видів птахів, 15 % горобцеподібних і 17 % птахів Нового Світу. У деяких працях їх об'єднують у надродину Emberizoideae[21], або кладу Emberizinae[21][23], або родину Emberizoideae, розглядаючи зазначені вище групи як підродини[22]. Роди Mitrospingus, Orthogonys та Lamprospiza традиційно відносили до родини саякових[7]. Згідно з дослідженнями Кевіна Бернса (Kevin J. Burns) 1997 року, на філогенетичному дереві червонодзьобу танагру і темнощоку танагру-потрост було розташовано безпосередньо поруч одна з одною, проте розташовували в глибині загального дерева саякових[22].
2007 року в дослідженнях Джона Клікі (John Klicka) та інших було показано, що очеретяні танагри і деякі інші таксони знаходяться на філогенетичному дереві далеко від тих груп, до яких їх традиційно відносять[23]. Кіт Баркер (F. Keith Barker) та інші 2013 року опублікували висліди молекулярних досліджень близько 200 видів птахів з надродини Emberizoideae. Побудоване ними філогенетичне дерево підтвердило монофілію п'яти основних родин, але також визначило кілька додаткових клад або відокремлених груп, багато з котрих після праць Баркера 2013 і 2015 років було виділено в окремі родини або підтвердили свій статус. Зокрема, подорожників (Calcarius) і пуночок (Plectrophenax), що мешкають у Північній Америці, Міжнародна спілка орнітологів виділила у родину подорожникових (Calcariidae); танагр-кео (Rhodinocichla), що мешкають у Центральній та Південній Америці, — у монотипову родину Rhodinocichlidae; коронників-куцохвостів (Zeledonia), що мешкають у гірських лісах Центральної Америки, — у монотипову родину Zeledoniidae. Численних ендеміків островів Карибського моря було розділено наступним чином: багамські танагри (Spindalis) виділені в монотипову родину Spindalidae, пуерто-ріканські танагри (Nesospingus) — в монотипову родину Nesospingidae, пальмові танагри (Phaenicophilui), білокрилі піснярі (Xenoligea), зеленохвості піснярі (Microligea) — у родину Phaenicophilidae (раніше до неї включали тільки пальмових танагр), ситівки (Teretistris) — в монотипову родину Teretistridae, корніхони (Calyptophilus) — у родину Calyptophilidae. Танагри-потрости (Mitrospingus), зелені танагри (Orthogonys) і червонодзьобі танагри (Lamprospiza) на підставі цієї роботи були виділені до родини Mitrospingidae[13][21]. Дослідники вважають, що представники цієї родини походять від загального предка темнощокої танагри-потрост (Mitrospingus cassinii) і червонодзьобої танагри (Lamprospiza melanoleuca). У роботі було також показано сестринське відношення цієї родини до клади саякових (Thraupidae) і кардиналових (Cardinalidae)[21].
Міжнародна спілка орнітологів відносить до родини Mitrospingidae три роди з чотирма видами[13]:
| Види | ||||
|---|---|---|---|---|
| Наукова назва | Українська назва | Світлина | Опис | Поширення |
| Mitrospingus cassinii (Lawrence, 1861) | Танагра-потрост темнощока | 
|
Загальна довжина — 18–18,5 см, маса — 32–41 г[8], два підвиди[13]. | Мешкає в Центральній і Південній Америках від Коста-Ріка до Еквадору[13][8]. |
| Mitrospingus oleagineus (Salvin, 1886) | Танагра-потрост оливкова | Загальна довжина — 19 см, маса — 35,5–46 г[9], два підвиди[13]. | Мешкає у Південній Америці[13][9]. | |
| Orthogonys chloricterus (Vieillot, 1819) | Танагра зелена | 
|
Загальна довжина — 18–19 см[15]. | Мешкає на південному сході Бразилії[13][15]. |
| Lamprospiza melanoleuca (Vieillot, 1817) | Танагра червонодзьоба | 
|
Загальна довжина — 18–19 см[10]. | Мешкає в басейні річки Амазонка[13][10]. |
- ↑ (англ.) Chesser, R. Terry; Burns, Kevin J.; Cicero, Carla; Dunn, Jon L.; Kratter, Andrew W.; Lovette, Irby J.; Rasmussen, Pamela C.; Remsen, J. V.; Rising, James D.; Stotz, Douglas F.; Winker, Kevin (July 2017). Fifty-eighth supplement to the American Ornithological Society's. The Auk. 134 (3): 751—773. doi:10.1642/AUK-17-72.1. Архів оригіналу за 31 липня 2019. Процитовано 31 липня 2019.
- ↑ Birds of the World: Mitrospingidae.
- ↑ Birds of the World: Dusky-faced Tanager, Appearance.
- ↑ Birds of the World: Olive-backed Tanager.
- ↑ Birds of the World: Red-billed Pied Tanager.
- ↑ Birds of the World: Olive-green Tanager.
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш (англ.) Winkler D. W., Billerman S. M., Lovette I. J. (4 березня 2020). Mitrospingidae. Birds of the World. doi:10.2173/bow.mitros1.01. Архів оригіналу за 8 листопада 2020. Процитовано 26 жовтня 2020.
- ↑ а б в г (англ.) Ocampo D., Montoya A. (11 квітня 2014). Dusky-faced Tanager (Mitrospingus cassinii). Birds of the World. doi:10.2173/bow.duftan1.01. Архів оригіналу за 8 листопада 2020. Процитовано 26 жовтня 2020.
- ↑ а б в г д е ж и (англ.) Hilty S. (1 січня 2011). Olive-backed Tanager (Mitrospingus oleagineus). Birds of the World. doi:10.2173/bow.olbtan1.01. Архів оригіналу за 7 листопада 2020. Процитовано 26 жовтня 2020.
- ↑ а б в г д е ж и (англ.) Hilty S. (24 лютого 2017). Red-billed Pied Tanager (Lamprospiza melanoleuca). Birds of the World. doi:10.2173/bow.rbptan1.01. Архів оригіналу за 3 січня 2022. Процитовано 26 жовтня 2020.
- ↑ (англ.) Ridgway R. The birds of North and Middle America. Part II // United States National Museum Bulletin. — 1902. — Т. 50, вип. 2. — С. 167—169.
- ↑ а б в г д е ж и к л м (англ.) Skutch A. F. Studies of tropical American birds // Nuttall Ornithological Club. — 1972. — Вип. 10. — С. 204—208.
- ↑ а б в г д е ж и к Gill F., Donsker D. & Rasmussen P. (Eds.), ред. (25 липня 2020). New World warblers, mitrospingid tanagers. IOC World Bird List (v10.2) (англ.). doi:10.14344/IOC.ML.10.2. Процитовано 26 жовтня 2020.
- ↑ Birds of the World: Dusky-faced Tanager, Distribution.
- ↑ а б в г д е ж (англ.) Hilty S., de Juana E. (1 січня 2011). Olive-green Tanager (Orthogonys chloricterus). Birds of the World. doi:10.2173/bow.olgtan1.01. Архів оригіналу за 3 січня 2022. Процитовано 26 жовтня 2020.
- ↑ Birds of the World: Dusky-faced Tanager, Demography and Populations.
- ↑ а б Birds of the World: Dusky-faced Tanager, Behavior.
- ↑ Birds of the World: Dusky-faced Tanager, Breeding.
- ↑ а б в г д е ж и к л м (англ.) de Melo T. N., da Silva Xavier R. First data on breeding ecology of Red-billed Pied Tanager Lamprospiza melanoleuca, including the nest and egg // Bulletin of the British Ornithologists' Club. — 2017. — Т. 137, вип. 3. — С. 237—240.
- ↑ а б в г (англ.) Ocampo D., Montoya A. (11 квітня 2014). Dusky-faced Tanager (Mitrospingus cassinii). Birds of the World. doi:10.2173/bow.duftan1.01. Архів оригіналу за 8 листопада 2020. Процитовано 26 жовтня 2020.
- ↑ а б в г д е (англ.) Barker F. K., Burns K. J., Klicka J., Lanyon S. M., Lovette I. J. Going to Extremes: Contrasting Rates of Diversification in a Recent Radiation of New World Passerine Birds // Systematic Biology. — 2013. — Т. 62, вип. 2. — С. 298—320. — DOI:.
- ↑ а б в (англ.) Burns K. J. Molecular Systematics of Tanagers (Thraupinae): Evolution and Biogeography of a Diverse Radiation of Neotropical Birds // Molecular Phylogenetics and Evolution. — 1997. — Т. 8, вип. 3. — С. 334—348.
- ↑ а б в (англ.) Klicka J., Burns K. J., Spellman G. M. Defining a monophyletic Cardinalini: A molecular perspective // Molecular Phylogenetic and Evolution. — 2007. — Т. 45. — С. 1014—1032. — DOI:.
- (англ.) Winkler D. W., Billerman S. M., Lovette I. J. (4 березня 2020). Mitrospingidae. Birds of the World. doi:10.2173/bow.mitros1.01. Архів оригіналу за 8 листопада 2020. Процитовано 26 жовтня 2020.
- (англ.) Ocampo D., Montoya A. (11 квітня 2014). Dusky-faced Tanager (Mitrospingus cassinii). Birds of the World. doi:10.2173/bow.duftan1.01. Архів оригіналу за 8 листопада 2020. Процитовано 26 жовтня 2020.
- (англ.) Hilty S. (1 січня 2011). Olive-backed Tanager (Mitrospingus oleagineus). Birds of the World. doi:10.2173/bow.olbtan1.01. Архів оригіналу за 7 листопада 2020. Процитовано 26 жовтня 2020.
- (англ.) Hilty S., de Juana E. (1 січня 2011). Olive-green Tanager (Orthogonys chloricterus). Birds of the World. doi:10.2173/bow.olgtan1.01. Архів оригіналу за 3 січня 2022. Процитовано 26 жовтня 2020.
- (англ.) Hilty S. (24 лютого 2017). Red-billed Pied Tanager (Lamprospiza melanoleuca). Birds of the World. doi:10.2173/bow.rbptan1.01. Архів оригіналу за 3 січня 2022. Процитовано 26 жовтня 2020.
