N. N. («Сонце заходить, гори чорніють...»)
| N. N. («Сонце заходить, гори чорніють...») | ||||
|---|---|---|---|---|
| Жанр | вірш | |||
| Автор | Тарас Шевченко | |||
| Написано | 1847 | |||
| Опубліковано | 1867 | |||
|
| ||||
«N. N. („Сонце заходить, гори чорніють…“)» — вірш Тараса Шевченка, написаний 1848 року в Орській фортеці.
Зберігся чистовий автограф вірша у «Малій книжці»[1]. Автограф не датовано. Вірш датується дослідниками за місцем автографа у «Малій книжці» серед творів 1847 року та часом перебування Шевченка з 22 червня 1847-го по 11 травня 1848 року в Орській фортеці, орієнтовно: кінець червня — грудень 1847 року, місце написання — Орська фортеця[2].
Первісний автограф не відомий. Наприкінці 1849-го (не раніше 1 листопада) або на початку 1850 року (не пізніше дня арешту поета 23 квітня), після повернення з Аральської описової експедиції до Оренбурга, Шевченко переписав вірш з невідомого ранішого автографа до «Малої книжки» (під № 3 до четвертого зшитка за 1846—1847 роки). Згодом, найімовірніше 1857 року, наприкінці перебування поета на засланні в Новопетровському укріпленні, дописано заголовок-присвяту «N. N.». Позначену криптограмою особу не встановлено. Є підстави вважати, що це Ганна Закревська, найсерйозніше захоплення Шевченка останніх перед засланням років, адресат написаних 1848 року віршів «Г. З.» та «Якби зострілися ми знову». Інші можливі адресати — Феодосія Кошиць, відома зі спогадів О. Афанасьєва-Чужбинського дівчина-прочанка, з якою Шевченко познайомився в Києві[3]. До «Більшої книжки» твір не переписано[2].
Вперше вірш надруковано за «Малою книжкою» у виданні: «Кобзарь Тараса Шевченка / Коштом Д. Е. Кожанчикова» (СПб., 1867 рік, стор. 403) і того ж року у виданні: «Поезії Тараса Шевченка» (Львів, 1867 рік, том 2, стор. 222—223). В обох виданнях подано за «Малою книжкою», але без заголовка «N. N.», у львівському виданні з пропуском, за недоглядом, передостаннього, 14-го рядка)[2].
Вірш навіяний спогадами про Україну, почуттям туги за коханою. Лірична тема розвивається поступово: від малюнка степового вечора на засланні до мотиву інтимних переживань самого поета. Вірш має широку загальнолюдську основу, водночас він нерозривно пов'язаний з біографією автора[4].
Музику до твору писали М. Лисенко, В. Заремба, К. Стеценко, Я. Степовий, С. Людкевич, А. Кос-Анатольський й інші[4].
- ↑ ІЛ, ф. 1, № 71, с. 51
- ↑ а б в N. N. («Сонце заходить, гори чорніють…») [Тарас Шевченко. Зібрання творів: У 6 т. — К., 2003. — Т. 2: Поезія 1847—1861. — С. 35; 573.] litopys.org.ua Процитовано 29 вересня 2024
- ↑ Афанасьєв-Чужбинський О. С. Спомини про Шевченка. — Спогади про Тараса Шевченка. — К., 1982. — С. 104
- ↑ а б N. N. («Сонце заходить, гори чорніють…») [Шевченківський словник. У двох томах. — К., 1978. — Т. 2. — С. 17—37.] litopys.org.ua Процитовано 29 вересня 2024
- «N. N. („Сонце заходить, гори чорніють…“)» на порталі litopys.org.ua
.png)