Очікує на перевірку

Рослини

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Plant)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Рослини
Період існування: мезопротерозой — наш час
Різноманіття рослин
Біологічна класифікація редагувати
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
(без рангу): Diaphoretickes
(без рангу): Архепластиди (Archaeplastida)
Царство: Рослини (Plantae)
sensu Copeland, 1956
Відділи
Вікісховище: Plantae
Терміном «росли́ни» зазвичай називають представників царства Зелені рослини (Viridiplantae), і саме про них ведеться мова в цій статті. Іноді цим терміном називають лише наземні рослини, тобто представників таксона Ембріофіти (Embryophyta).

Росли́ни (Plantae), або зелені рослини (Viridiplantae) — царство живих організмів. Назва Viridiplantae була запропонована у 1981[1] році, щоб відрізнити представників царства від попереднього визначення рослин, які до того не утворювали монофілетичну групу. Також царство відоме під назвою Chlorobionta[2] або група Chlorophyta/Embryophyta.[3] Більшість членів царства були включені до царства Рослини (Plantae) в 1866 Ернстом Геккелем. Представники царства — автотрофні організми, для яких є характерною здатність до фотосинтезу та наявність щільної клітинної оболонки, яка утворена здебільшого целюлозою. Запасною речовиною у рослин є, як правило, крохмаль. Рослини є першою ланкою всіх харчових ланцюжків, так що від них залежить життя тварин. Вони є джерелом більш як десяти тисяч біологічно активних речовин, які діють на організм людини та тварин, зокрема при вживанні у їжу.

Вивченням рослин займається ботаніка.

Біологічна класифікація рослин

[ред. | ред. код]

Царство рослин налічує понад 500 тисяч видів. Усі рослини поділяються на 2 відділи: справжні зелені водорості (Chlorophyta), до яких відносять більшість зелених водоростей, і вищі рослини (Streptophyta), до якого відносять деякі складніші зелені водорості та всі наземні рослини.

Раніше до нижчих рослин відносили також слизовики, гриби, усі водорості (діатомові, бурі, червоні, евгленові тощо), але на початку XXI сторіччя перші дві групи класифіковано до окремого царства — Гриби (Fungi), а систематика решти залишалася невизначеною (incertae sedis), іноді їх включали до царства Найпростіші.

Таксономія основних груп рослин[4]


Філогенія

[ред. | ред. код]

Філогенетична кладограма, що відображає родинні зв'язки рослин, за Kenrick and Crane[6] та Smith et al.[7][відсутнє в джерелі]

 
 

Prasinophyceae (мікромонади)

 
 
Streptobionta (інші мови)
 
Embryophyta
 
Stomatophytes (інші мови)
 
Polysporangiates
 
Tracheophyta
Eutracheophytes (інші мови)
Euphyllophytina
Lignophyta (інші мови)
 

Spermatophyta (насінні рослини)

 
 

Progymnospermophyta (інші мови) †

 
 
Pteridophyta
 
 

Pteridopsida (папоротевидні)

 
 

Marattiopsida (інші мови)

 
 

Equisetopsida (хвощевидні)

 
 

Psilotopsida (псилотоподібні)

 
 

Cladoxylopsida †

 
 
 
 
Lycophytina (інші мови)
 

Lycopodiophyta (плауноподібні)

 
 

Zosterophyllophyta (інші мови) †

 
 
 
 

Rhyniophyta †

 
 
 
 

Aglaophyton †

 
 

Horneophytopsida (інші мови) †

 
 
 
 

Bryophyta (мохи)

 
 

Anthocerotophyta (антоцеротовидні)

 
 
 
 

Marchantiophyta (печіночники)

 
 
 
 

Charophyta (харофіти)

 
 
 
 
Chlorophyta
 
 

Trebouxiophyceae (Pleurastrophyceae)

 
 

Chlorophyceae

 
 
 

Ulvophyceae (ульвофіцієві)

 
 
 
 


Філогенетична кладограма, запропонована Leliaert et al. 2011[8], доповнена Silar 2016[9][відсутнє в джерелі] та Novíkov & Barabaš-Krasni 2015[10][відсутнє в джерелі]:

 
Chlorobionta

Chlorophyta

 
Streptobionta
 

?Chlorokybophyta

 
 

Mesostigmatophyta

 
 
 

Klebsormidiophyta

 
Phragmoplastophyta
 

Charophyta (харофіти)

 
Plasmodesmophyta (інші мови)
 

Chaetosphaeridiales (інші мови)

 
 

Coleochaetophyta

 
 
 

Zygnematophyta

 
Embryobiotes
 

Marchantiophyta (печіночники)

 
Stomatophyta (інші мови)
 

Bryophyta (мохи)

 
 
 

Anthocerotophyta

 
Polysporangiophyta
 

Horneophyta

 
 
 

Aglaophyta

 
 

Tracheophyta (судинні)

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Зелені водорості
 
 


Різноманітність

[ред. | ред. код]

Станом на початок 2010 року за даними Міжнародного союзу охорони природи (IUCN) було описано близько 320 тисяч видів рослин[джерело?], з них близько 280 тисяч видів квіткових, 1 тисяча видів голонасінних, близько 18 тисяч мохоподібних, близько 12 тисяч видів вищих спорових рослин (Плауноподібні, Папоротеподібні, Хвощеподібні)[11]. Це число постійно збільшується, оскільки відкриваються нові види.

Різноманітність сучасних рослин
  Відділи Українська
назва 		Число
видів
Зелені водорості Chlorophyta Хлорофітові водорості[12] 13 000 — 20 000[13]
Charophyta Водорості-стрептофіти[14] 4000—6000[15]
Мохоподібні Marchantiophyta Печіночники 6000—8000[16]
Anthocerotophyta Антоцеротовидні 100—200[17]
Bryophyta Мохи 13 000[18]
Вищі спорові рослини Lycopodiophyta Плауноподібні 1200[19]
Pteridophyta Папоротеподібні 11 000[19]
Equisetophyta Хвощеподібні 15[20]
Насінні рослини Cycadophyta Саговникоподібні 160[21]
Ginkgophyta Гінкгоподібні 1[22]
Pinophyta Хвойні 630[19]
Gnetophyta Гнетові 70[19]
Magnoliophyta Квіткові рослини 281 821[11]

Галерея

[ред. | ред. код]

Ріст та розвиток

[ред. | ред. код]

Біорегуляторами є низькомолекулярні продукти вторинного метаболізму рослин. Серед них є природні стимулятори та інгібітори. Фітогормони є спільними для усіх рослин біорегуляторами. Вони синтезуються у клітинах, які активно діляться, після чого транспортуються до інших органів та тканин, де здійснюють хемічний запуск фізіологічних програм. Молекулярні механізми пов'язані із регуляцією білкового синтезу, активності ферментів й транспорту через біологічні мембрани.

Ауксини є природними сполуками, які стимулюють мітоз, утворення коренів, дихання й синтез білка у рослинах. Представником аксинів є індолоцтова кислота.

Гібереліни є тетрациклічними моно-, ди- й трикарбоновими кислотами дитерпеноїдної природи. До їх функцій належать контроль проростання насіння, ріст стебла догори, перехід до цвітіння й розвиток органів квітки. Усі ці функції пов'язані із деградацією DELLA-білків, яка опосередковується рецептором GID1. У зернах ячменю вони змінюють властивості мембран й індукують синтез α-амілази, а у тканинах інших рослин змінюють набори РНК й функціонуючих ферментів.

Гібберелова кислота
Гібберелова кислота

Абсцизва кислота є інгібітором росту вищих рослин. Вона переводить рослини у стан спокою, викликає в'янення й опад листя та плодів.

Цитокініни є групою регуляторів росту й розвитку рослин, які стимулюють цитокінез. До цієї групи входять N(6)-похідні аденіну - зеатин, кінетин й ізопентеніаладенін.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Cavalier-Smith T. Eukaryote kingdoms: seven or nine? // Biosystems. — 1981. — Т. 14. — С. 461-481. — DOI:10.1016/0303-2647(81)90050-2. — PMID 7337818 .
  2. ↑ Bremer, K. Summary of green plant phylogeny and classification. // Cladistics. — 1981. — Т. 1. — С. 369–385. — DOI:10.1111/j.1096-0031.1985.tb00434.x.
  3. ↑ Viridiplantae. NCBI taxonomy browser. Процитовано 22 серпня 2006.
  4. ↑ Green plants. Tree of life web project. Архів оригіналу за 22 червня 2013. Процитовано 22 серпня 2006.
  5. ↑ Калинець-Мамчур, Звенислава (2011). Словник-довідник з альґології та мікології (укр) . Львів: Львівський національний університет імені Івана Франка. с. 399 с. ISBN ISBN 978-966-613-821-0. {{cite book}}: Перевірте значення |isbn=: недійсний символ (довідка)
  6. ↑ Kenrick, Paul & Peter R. Crane. 1997. The Origin and Early Diversification of Land Plants: A Cladistic Study. (Washington, D.C., Smithsonian Institution Press.) ISBN 1-56098-730-8.
  7. ↑ Smith Alan R.; Pryer Kathleen M.; Schuettpelz E.; Korall P.; Schneider H.; Wolf Paul G. (2006). A classification for extant ferns (PDF). Taxon. 55 (3): 705—731. doi:10.2307/25065646. ISSN 0040-0262. Архів оригіналу (PDF) за 26 February 2008. {{cite journal}}: Cite має пустий невідомий параметр: |df= (довідка)
  8. ↑ Leliaert, Frederik; Verbruggen, Heroen; Zechman, Frederick W. (2011). Into the deep: New discoveries at the base of the green plant phylogeny. BioEssays. 33 (9): 683—692. doi:10.1002/bies.201100035. ISSN 0265-9247. PMID 21744372.
  9. ↑ Silar, Philippe (2016), Protistes Eucaryotes: Origine, Evolution et Biologie des Microbes Eucaryotes, HAL archives-ouvertes: 1—462
  10. ↑ Novíkov & Barabaš-Krasni (2015). Modern plant systematics. Liga-Pres: 685. doi:10.13140/RG.2.1.4745.6164. ISBN 978-966-397-276-3.
  11. ↑ а б lnternational Union for Conservation of Nature and Natural Resources, 2010.1. IUCN Red List of Threatened Species: Summary Statistics (англ.) (Перевірено 20 травня 2010)
  12. ↑ Бойко. Ботаніка, 2013 та 127—132, Відділ зелені (Хлорофітові) водорості — Chlorophyta.
  13. ↑ Van den Hoek, C., D. G. Mann, & H. M. Jahns, 1995. Algae: An Introduction to Phycology. pages 343, 350, 392, 413, 425, 439, & 448 (Cambridge: Cambridge University Press). ISBN 0-521-30419-9
  14. ↑ Бойко. Ботаніка, 2013 та 153—154, Група зелених водоростей-стрептофітів.
  15. ↑ Van den Hoek, C., D. G. Mann, & H. M. Jahns, 1995. Algae: An Introduction to Phycology. pages 457, 463, & 476. (Cambridge: Cambridge University Press). ISBN 0-521-30419-9
  16. ↑ Crandall-Stotler, Barbara. & Stotler, Raymond E., 2000. «Morphology and classification of the Marchantiophyta». page 21 in A. Jonathan Shaw & Bernard Goffinet (Eds.), Bryophyte Biology. (Cambridge: Cambridge University Press). ISBN 0-521-66097-1
  17. ↑ Schuster, Rudolf M., The Hepaticae and Anthocerotae of North America, volume VI, pages 712–713. (Chicago: Field Museum of Natural History, 1992). ISBN 0-914868-21-7.
  18. ↑ Buck, William R. & Bernard Goffinet, 2000. «Morphology and classification of mosses», page 71 in A. Jonathan Shaw & Bernard Goffinet (Eds.), Bryophyte Biology. (Cambridge: Cambridge University Press). ISBN 0-521-66097-1
  19. ↑ а б в г Raven, Peter H., Ray F. Evert, & Susan E. Eichhorn, 2005. Biology of Plants, 7th edition. (New York: W. H. Freeman and Company). ISBN 0-7167-1007-2.
  20. ↑ Шаблон:APWeb
  21. ↑ Gifford, Ernest M. & Adriance S. Foster, 1988. Morphology and Evolution of Vascular Plants, 3rd edition, page 358. (New York: W. H. Freeman and Company). ISBN 0-7167-1946-0.
  22. ↑ Taylor, Thomas N. & Edith L. Taylor, 1993. The Biology and Evolution of Fossil Plants, page 636. (New Jersey: Prentice-Hall). ISBN 0-13-651589-4.

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікіцитати містять висловлювання на тему: Рослини

Література

[ред. | ред. код]
  • Ріст і розвиток рослин : навч. посіб. / О. І. Терек, О. І. Пацула ; М-во освіти і науки, молоді та спорту України, Львів. нац. ун-т ім. І. Франка. – Л. : Вид. центр ЛНУ, 2011. – 328 с. : іл. – Бібліогр.: с. 321-323 (54 назви).
  • Сабадош І.В. Українські назви рослин: історія, етимологія: монографія. – Ужгород: ПП Мельник М.В., 2019. – 1032 с. ISBN 978-966-9785-30-9
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Рослини&oldid=43656094