STS-60
| STS-60 (59-й політ шатлів, 5-й політ «Діскавері») | |||||
|---|---|---|---|---|---|
 | |||||
| Космічний корабель | Діскавері OV-103 | ||||
| Тип космічного корабля | Спейс-Шатл | ||||
| Екіпаж | 6 | ||||
| Місце запуску | Кеннеді LC-39A | ||||
| Дата запуску | 2 лютого 1994 12:10:00 UTC | ||||
| Місце посадки | Кеннеді SLF-39A | ||||
| Дата посадки | 11 лютого 1994 19:19:22 UTC | ||||
| Тривалість польоту | 8 діб 7 годин 9 хвилин | ||||
| Кількість обертів | 130 | ||||
| Апогей | 351 км | ||||
| Перигей | 348 км | ||||
| Орбітальний період | 91,5 | ||||
| Нахил орбіти | 56,4 градусів | ||||
| Пройдено відстань | 5 535 667 км | ||||
| Пов'язані місії | |||||
| |||||
 | Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. |
STS-60 — космічний політ шатла «Діскавері» за програмою «Спейс Шаттл». До того ж STS-60 є першим американо-російським космічним польотом і входить до програми «Мир — Шаттл». Основними корисними навантаженнями місії були відокремлюваний супутник WSF і лабораторний модуль «Спейслеб».
Старт шатла за програмою STS-60 повинен був відбутися в листопаді 1993 року, але через перенесення попередньої місії «Дискавері» (через три невдалі спроби старту політ STS-51 розпочався 12 вересня замість 17 липня), політ STS-60 був перенесений на 1994 рік.
(НАСА): Чарльз Болден (4) — командир;- (НАСА): Кеннет Райтлер (2) — пілот;
- (НАСА): Джен Дейвіс (2) — фахівець з програмою польоту — 1;
- (НАСА): Роналд Сега (1) — фахівець з програмою польоту — 2;
- (НАСА): Франклін Чанг-Діаз (англ. Franklin Ramón Chang-Díaz) (4) — фахівець з програмою польоту — 3;
Федеральне космічне агентство Росії : Сергій Крикальов (3) — фахівець з програмою польоту −4.
16 липня 1992 року на пресконференції в Москві директор НАСА зробив офіційне оголошення, що в польоті STS-60 візьме участь російський космонавт. 29 вересня на засіданні Міжвідомчої комісії як кандидати були відібрані космонавти Сергій Костянтинович Крикальов і Володимир Георгійович Титов, і 1 листопада відправлені на підготовку в Х'юстон (у Космічний центр імені Ліндона Джонсона), до якої приступили вже 5 листопада 1992 року.
До основних завдань експедиції STS-60, крім кількох наукових експериментів, належали експерименти за міжнародною програмою «ОДЕРАКС», спрямованої на виявлення малорозмірних космічних об'єктів і калібруванню радарів і оптичних засобів з метою відстеження космічного сміття, запуск супутника WCF і роботи з модулем Спейсхеб.
Відокремлюваний супутник (англ. Wake Shield Facility) призначений для вирощування тонких плівок (підкладок) з напівпровідникового матеріалу методом молекулярно — пучкової епітаксії в умовах надзвичайної чистоти довкілля і високоякісного (приблизно в 10 000 разів вище, ніж у земних лабораторіях) вакууму. Апарат був прототипом майбутніх установок з виробництва матеріалів для мікроелектроніки, і оскільки на Землі високий вакуум важкодосяжний, експеримент був спрямований на спробу винести установку у відкритий космос (і отримати сім зразків тонкоплівкової підкладки).[джерело?]
Експедиція STS-60 була другим польотом, де використовувався комерційний лабораторний модуль «Спейсхеб». У лабораторії були розміщені 12 експериментів у галузі біологічних досліджень і мікрогравітації, підготовлені центрами комерційних розробок НАСА.
На емблемі STS-60 зображений шаттл «Діскавері» в обрамленні стилізованих прапорів Росії і США, що символізують партнерство двох країн та їх членів екіпажу в першому спільному польоті. У відсіку корисного навантаження видно лабораторний модуль «Спейсхеб», а автономний супутник WSF (на кінці дистанційного маніпулятора) зображений у центрі композиції.