Titan Mare Explorer

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Апарат в одному з морів Титана

Titan Mare Explorer (TiME) — проєкт спускного апарату, запропонованого НАСА за програмою Discovery, який у випадку запуску, матиме дослідити на супутнику Сатурна - Титані море Лігеї або Море Кракена[1]. Проєкт є низькобюджетою місією ($425 млн), яка націлена на виявлення органічних компонентів в морях Титану.

Розробка і статус проєкту

[ред. | ред. код]

Первісна концепція дослідження вуглеводневих морів Титана за допомогою безпілотного підводного човна була запропонована в 2009 році[2] співробітником лабораторії прикладної фізики і лабораторії місяців і планет Аризонського університету, Ральфом Лоренцом[3]. Проєкт отримав назву Дослідник моря Титана і був прийнятий у розробку відділом з концептуальних інновацій НАСА[4]. Загальне керівництво проєктом очолив провідний науковий фахівець НАСА Елен Стофан. Науковим керівником проєкту став автор концепції Ральф Лоренц.

У травні 2011 року TiME був обраний в числі трьох ключових дослідницьких програм НАСА (інші — InSight (вивчення Марса) і Comet Chopper (вивчення еволюції комет)), які отримали фінансування в розмірі $3 млн.[5]на детальне опрацювання концепції. 21 серпня 2012 року NASA оголосила, що як переможець обраний проєкт InSight. Вибір на користь Insight, пояснили представники агентства, був обумовлений відносно низькими фінансовими витратами на цю місію, а також можливістю організувати її в найкоротші терміни[6].

Незважаючи на перемогу Insight розробка TiME тривала до 2013 року[4], після чого роботи над програмою як самостійним проєктом були остаточно припинені.

Проте існує певна ймовірність, що проєкт TiME буде включений до складу міжнародної дослідницької програми Titan Saturn System Mission[7][8]. За словами наукового керівника проєкту: «Якби проєкт TiME був прийнятий, запуск відбувся би через 13 місяців. Його реалізація була абсолютно реальна.»

Місія

[ред. | ред. код]
генератор ПРГС

Посадковий модуль буде відділений від пролітного апарату під час другого прольоту навколо Титана. Через туманну атмосферу супутника і велику відстань до Сонця, апарат не оснащений комплектом сонячних батарей. Їх замінить новий радіоізотопний генератор енергії — Покращений радіоізотопний генератор Стірлінга (ПРГС)[8][9]. Спеціально створений дослідний зразок з величезним запасом енергії, яка повинна забезпечити живленням як цей посадковий зонд, так і майбутні космічні місії.

Модуль здійснить посадку в місцевість моря Лігеї — північне полярне море з рідких вуглеводнів в 79°N. Апарат буде спускатися на парашуті, подібно Гюйгенсу, у 2005 році. Через кілька годин він приводниться на рідку поверхню. Це буде перше плавання земного апарату в інопланетному морі. Основне завдання апарату — пошук найпростіших форм життя протягом від трьох до шести місяців, включаючи шість годин атмосферного спуску.

Схожі проєкти

[ред. | ред. код]

Схожий проєкт з вивчення морів Титана на початку жовтня 2012 року запропонували на Європейському планетарному Науковому Конгресі, представивши концептуальний зонд TALISE (Titan Lake In-situ Sampling Propeller Explorer)[10].

У 2019 р. була запущена місія Dragonfly. Запуск очікується близько 2027 року, Dragonfly має піднятися в небо Титану в певний момент у середині 2030-х років. До того часу побачити планету можна буде завдяки фільму « Дюна » Френка Герберта , схожу на вигадану планету Харконнена Гьоді Прайм[de][11].

Див також

[ред. | ред. код]

Dragonfly (космічний апарат)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Ellen Stofan. Titan Mare Explorer (TiME): First Exploration of an Extraterrestrial Sea (PDF). НАСА. Архів оригіналу (PDF) за 3 лютого 2017. Процитовано 21 березня 2015.
  2. ↑ Steven Oleson (4 червня 2014). Titan Submarine: Exploring the Depths of Kraken. NASA GRC. НАСА. Архів оригіналу за 23 березня 2021. Процитовано 21 березня 2015.
  3. ↑ Ralph D. Lorenz. Ralph D. Lorenz Home Page. Lunar and Planetary Laboratory, The University of Arizona. Університет Аризони. Архів оригіналу за 8 грудня 2016. Процитовано 21 березня 2015.
  4. ↑ а б Пол Ринкон (19 березня 2015). НАСА рассматривает план высадки субмарины на Титане. научный отдел Би-би-си. Русская служба Би-би-си. Архів оригіналу за 22 березня 2015. Процитовано 21 березня 2015.
  5. ↑ Dwayne C. Brown (5 травня 2011). NASA Selects Investigations For Future Key Planetary Mission. Headquarters NASA, Washington. НАСА. Архів оригіналу за 7 травня 2011. Процитовано 21 березня 2015.
  6. ↑ NASA анонсировало новую марсианскую миссию. Rambler Group. 21.08.2012. Архів оригіналу за 28.10.2012. Процитовано 22.10.2016.
  7. ↑ Nuclear-Powered Robot Ship Could Sail Seas of Titan [Архівовано 2010-03-24 у Wayback Machine.] (14 October 2009)
  8. ↑ а б Stofan, Ellen (25 серпня 2009), Titan Mare Explorer (TiME): The First Exploration of an Extra-Terrestrial Sea (PDF), Presentation to NASA's Decadal Survey, Space Policy Online, архів оригіналу (PDF) за 24 жовтня 2009, процитовано 4 листопада 2009
  9. ↑ NASA's Planetary Science Division Update [Архівовано 21 червня 2009 у Wayback Machine.] (June 23, 2008).
  10. ↑ Probe would set sail on a Saturn moon. CNN. 09-10-2012. Архів оригіналу за 28-10-2012. Процитовано 11-10-2012.
  11. ↑ «Дюна» Френка Герберта: історія адаптацій фантастичної класики. chytomo.com (укр.). 12 травня 2021. Архів оригіналу за 17 серпня 2021. Процитовано 17 серпня 2021.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Titan_Mare_Explorer&oldid=37423283