Перейти до вмісту

U 23 (тип підводних човнів Німеччини)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
SM U-23
Під прапором Німецька імперія Німецька імперія
Спуск на воду 1914—1915 (4 човни)
Виведений зі складу флоту 1915—1919
Проєкт
Тип ПЧ German Type U 23 submarine
Розробник проєкту Germaniawerft KielКіль
Вартість 2450000 марок
Основні характеристики
Швидкість (надводна) 16,4 вузлів (30,4 км/год)
Швидкість (підводна) 9,7 вузлів (18,0 км/год)
Робоча глибина занурення 30
Гранична глибина занурення 50 м
Автономність плавання 50 діб, 9700 морських миль (18000 км) при швидкості 15 км/год, в підводному положенні — 80 м.миль (150 км) при швидкості 9 км/год
Екіпаж 35 осіб (4 офіцери)
Розміри
Довжина найбільша (по КВЛ) 64,7 м
Ширина корпусу найб. 6,32 м
Середня осадка (по КВЛ) 3,56 м
Водотоннажність надводна 685 (695) т
Озброєння
Артилерія 1х1,5" (37-мм) Hotchkiss;

1х 3,5" (88-мм) SK L/30;

1ї4" (105-мм) SK L/45 палубні гармати.

Торпедно-
мінне озброєння
2 носових і 2 кормових ТА калібру 20" (500-мм). 6 торпед
Зображення на Вікісховищі

U 23 (тип підводних човнів Німеччини) — німецький підводний човен і головний човен однойменного типу ВМФ Німецької імперії, у складі 4 човнів. Замовлені 18 березня 1911 року, переданий флоту в 1913 році. В часи Першої світової війни були в числі 329 підводних човнів німецької імперії, котрі брали участь у бойових діях.

Човен типу SM U-23 потопив 4 кораблів і суден супротивників, загальним тоннажем 8822 тон. Човен типу SM U-24 потопив 33 кораблі і судна супротивників, загальним тоннажем 105732 тони.[1][2] Човен типу SM U-25 потопив 21 кораблів і суден супротивників, загальним тоннажем 14126 тонн.[3] Човен типу SM U-26 потопив 5 кораблів і суден супротивників, загальним тоннажем 3700 тон.[4][5].

Цей тип підводних човнів був продовженням вдосконалення човна типу U 17. Відрізнявся значно більшим тоннажем, більшою довжиною, більшою дальністю плавання, тривалішим часом перебування в підводному положенні, за рахунок збільшення ємності електроакумуляторів, й значно потужнішим артилерійським озброєнням, де до 105-мм палубної гармати були додані ще дві гармати калібру 88-мм і 37-мм). Була збільшена потужність енергетичної установки, де вперше були встановлені дизельні двигуни. Також були встановлені нові торпедні апарати більшого калібру (500-мм).

Представники

[ред. | ред. код]
Назва Завод Закладений Спущений на воду Переданий флоту Виведений з флоту Утилізований
SM U-23 Germaniawerft Kiel 18.03. 1911 .0.1911 11.09.1913 20.07.1915, потоплений торпедною атакою, 10 чоловік загинуло, 24 були врятовані.
SM U-24 Germaniawerft Kiel 18.03.1911 9.05.1912 6.12.1913 1919, після війни був переданий Великій Британії 1922
SM U-25 Germaniawerft Kiel 12.06.13 9.05.1914 15.09.1915 23.02.1919, після війни був переданий Великій Британії 1920
SM U-26 Germaniawerft Kiel 16.10.1913 20.05.1914 25.08.1914 31.08.1915 або 4.09.1915, втрачений у Фінській затоці, весь екіпаж загинув, 30 чоловік. Ймовірно на російській міні.

Кістяк човна був знайдений в травні 2014 року в західній частині Фінської затоки.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. www.uboat.net: Ships hit during WWI — Armenian (engl.). Архів оригіналу за 7 березня 2016. Процитовано 20 листопада 2014.
  2. Geheimnis in der Tiefe — Die Knochenspur [Архівовано 15 квітня 2014 у Wayback Machine.], ZDF-Dokumentation zum Untergang und Fund der Armenian.
  3. Bodo Herzog: Deutsche U-Boote 1906—1966. Erlangen: Karl Müller Verlag, 1993, S. 67.
  4. Paul Kemp: Die deutschen und österreichischen U-Boot Verluste in beiden Weltkriegen. Gräfelfing vor München: Urbes, 1998, S. 15, ISBN 3-924896-43-7.
  5. Finnish divers find century-old German sub [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (englisch; abgerufen am 4. Juni 2014)

Посилання

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Bodo Herzog: Deutsche U-Boote 1906—1966. Erlangen: Karl Müller Verlag, 1993,ISBN 3-86070-036-7.
  • Paul Kemp: Die deutschen und österreichischen U-Boot-Verluste in beiden Weltkriegen. Gräfelfing vor München: Urbes, 1998, ISBN 3-924896-43-7.