U 3 (тип підводних човнів Німеччини)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
SM U-3 
Човен U 3
Під прапором Німецька імперія Німецька імперія
Спуск на воду 1909 (2 човни)
Виведений зі складу флоту 1918-1919
Сучасний статус 1 затонув, 1 утилізований
Проєкт
Тип ПЧ Дизельний ПЧ
Розробник проєкту Kaiserliche Werft DanzigДанціґ
Вартість 1629000 марок
Основні характеристики
Швидкість (надводна) 13,2 вузлів (24,4 км/год)
Швидкість (підводна) 9 вузлів (17 км/год)
Робоча глибина занурення 30 м
Гранична глибина занурення 50 м
Автономність плавання 10 діб, 1800 морських миль (3300 км) при швидкості 22 км/год , в підводному положенні — 50 м.миль (93 км) при швидкості 9,3 км/год
Екіпаж 21 особа (3 офіцери)
Розміри
Довжина найбільша (по КВЛ) 51,28 м
Ширина корпусу найб. 5,6 м
Середня осадка (по КВЛ) 3,05 м
Водотоннажність надводна 414 (421) т
Озброєння
Артилерія 1х 2” (45-мм) палубна гармата SK L/40
Торпедно-
мінне озброєння
2 носових і 2 кормових ТА калібру 18” (450-мм). 6 торпед
Зображення на Вікісховищі

U 3 (тип підводних човнів Німеччини) - 2 німецькі підводні човни замовлені для ВМФ Німецької імперії. Замовлені 13 серпня 1907 року. В часи Першої світової війни один з них, SM U-3, використовувався як навчальний, а другий, SM U-3, був одним з 329 підводних човнів Німецької імперії, котрий брав участь у бойових діях.[1]

Цей тип підводних човнів був продовженням вдосконалення човна типу U 2. Відрізнявся більшим тоннажем, більшою довжиною, потужнішими електродвигунами, потужнішим і покращеним озброєнням (була вперше додана палубна 45-мм гармата), на них була збільшена дальність ходу за рахунок збільшення паливних цистерн.

Представники

[ред. | ред. код]
Назва Завод Закладений Спущений на воду Переданий флоту Виведений з флоту Утилізований
SM U-3 Kaiserliche Werft Danzig 27.03.1909 29.05.1909 1.12.1918, затонув під час буксирування.
SM U-4 Kaiserliche Werft Danzig 18.05.1909 1.07.1909 27.01.1919 проданий на металобрухт

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. von Langsdorff, U-Boote am Feind, S. 6

Література

[ред. | ред. код]
  • Bodo Herzog: Deutsche U-Boote 1906–1966. Erlangen: Karl Müller Verlag, 1993, ISBN 3-86070-036-7.
  • Paul Kemp: Die deutschen und österreichischen U-Boot-Verluste in beiden Weltkriegen. Urbes-Verlag Hans Jürgen Hansen, Gräfelfing vor München 1998, ISBN 3-924896-43-7.
  • Werner von Langsdorff: U-Boote am Feind. 45 deutsche U-Boot-Fahrer erzählen. Bertelsmann, Gütersloh 1937.
  • Carl Ludwig Panknin: Unterseeboot „U. 3“. Verlagshaus für Volksliteratur und Kunst, Berlin 1911 (Unter deutscher Flagge 43, ZDB-ID 2233336-8).
  • Unterseeboot „U. 3“. (Schiffe Menschen Schicksale. 45, ZDB-ID 1325248-3).
  • Max Valentiner: U 38. Wikingerfahrten eines deutschen U-Bootes. Ullstein, Berlin 1934.
  • uboat.net U 4 [Архівовано 2 вересня 2016 у Wayback Machine.]
  • U-boat.net. List of all U-Boats – U 1. Архів оригіналу за 21 червня 2009. Процитовано 3 August 2009.
  • Gröner, Erich (1985). U-Boote, Hilfskreuzer, Minenschiffe, Netzleger, Sperrbrecher (German) . Т. III. Koblenz: Bernard & Graefe. ISBN 3-7637-4802-4. {{cite book}}: Проігноровано |work= (довідка)
  • Rössler, Eberhard (1985). U-Bootbau bis Ende des 1. Weltkriegs, Konstruktionen für das Ausland und die Jahre 1935-1945 (German) . Т. I. Koblenz: Bernard & Graefe. ISBN 3-7637-5213-7. {{cite book}}: Проігноровано |work= (довідка)