Лисківці
| село Лисківці | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Хмельницька область |
| Район | Кам'янець-Подільський |
| Громада | Староушицька селищна громада |
| Код КАТОТТГ | UA68020270080034340 |
| Основні дані | |
| Населення | 278 |
| Площа | 1,054 км² |
| Густота населення | 263,76 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 32383 |
| Телефонний код | +380 3849 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°37′54″ пн. ш. 27°02′57″ сх. д. / 48.63167° пн. ш. 27.04917° сх. д.Координати: 48°37′54″ пн. ш. 27°02′57″ сх. д. / 48.63167° пн. ш. 27.04917° сх. д. |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 32383, Хмельницька обл., Кам’янець-Подільський р-н, с. Чабанівка, вул. Центральна, 1 |
| Карта | |
  Лисківці | |
 Лисківці | |
| Мапа | |
| |
Лискі́вці — село в Україні, у Кам'янець-Подільському районі Хмельницької області. Входить до складу Староушицької селищної громади.
Географія[ред. | ред. код]
Село Лисківці знаходиться на рівнині, оточеній з трьох боків великими ярами – Грушецьким, Кривчанським та Раколупським, за 38 кілометрів автошляхами від міста Кам'янець-Подільський. Біля Лисківці протікає річка Жван.
Клімат[ред. | ред. код]
Клімат здоровий, ґрунт глинистий. Лисківці знаходяться в межах вологого континентального клімату із теплим літом, у так званому «теплому Поділлі», тут весна настає на 2 тижні раніше. Але діяльність людини досить часто призводить до екоциду, поганих змін та глобального потепління. Рівень наповнення річок водою по області становить лише 20 % від необхідного стандарту, значна частина земної поверхні стає посушливою. Для покращення ситуації варто було б проводити ревайлдинг, відновлювати екосистеми та лісові насадження.
Історія[ред. | ред. код]
Лисківці колись належали до королівських маєтків та у ХVІІІ столітті були подаровані королем Августом ІІІ разом з Бахтинським старостівством вигнаному валахському господареві Рудольфу Кантакузяну.
У ХІХ столітті село відносилось до Ушицького повіту. Також до Лисківців приписане село Кривчани, розташоване в яру біля річки Жван. Тоді у Лисківцях було прихожан 259 чоловіків та 233 жінки, а в Кривчанах 365 чоловіків і 356 жінок. Всі вони селяни-хлібороби. У Лисківцях кам’яний храм на честь Успіння Божої Матері збудований 1891 році замість старої церкви, яка була споруджена 1725 році і богослужіння в якій відбувалося до 10 серпня 1889 року, коли церква із-за старості була закрита. В Кривчанах дерев’яний храм на честь Іоана Богослова збудований 1895 року взамін старої церкви, яка була зведена 1715 році та знижена пожежею. Церковної землі в Лисківцях: садиба – 2 дес., орної – 45 дес., сінокіс – 16 дес. 1093 саж.; в Кривчанах орної – 14 дес., сінокіс – 9 дес. У Лисківцях існувала церковно-приходська школа, відкрита 1885 року, яка розміщається у власній будівлі. У Кривчанах школа грамоти відкрита 1885 року і поміщається з 1897 року у власній будівлі. Так описував село історик і культурно-громадський діяч Поділля — Юхим Сіцінський.[1]
Селяни були звільнені від кріпосного права в 1861 році. На честь цієї події в багатьох селах Поділля на в'їздах встановлювали пам'ятні фігури, такі збереглись в селах: Нігин, Черче. Ця традиція помаленьку відновлюється, встановлюються статуї Божої Матері чи інші фігури.
1863 року селяни втрачають можливість користуватись рідною мовою, видано таємне розпорядження — Валуєвський циркуляр, що наказував призупинити видання значної частини книг, написаних українською мовою, а згодом доповнено Емським указом.
Внаслідок поразки Перших визвольних змагань на початку XX століття, село надовго окуповане російсько-більшовицькими загарбниками.
Радянська окупація принесла колективізацію та розкуркулення, мешканці села зазнали репресій. Багатьох частинах Поділля відбувались масові селянські повстання, проти радянської влади.
В 1932–1933 селяни села пережили голодомор.
Роки Великого терору 1936-1937 вбито осіб різних національностей і професій, багато людей було виселлено як сім'ї «ворогів народу».
По закінченню Другої світової війни у 1946—1947 роках мешканці села вчергове пережили голод
З 1991 року в складі незалежної України.
7 вересня 2017 року шляхом об'єднання сільських рад село увійшло до складу Староушицької селищної громади.[2] Об'єднання в громаду створило умови для формування ефективної і відповідальної місцевої влади, яка має забезпечити комфортне середовище для проживання людей.
Населення[ред. | ред. код]
Населення становить 278 осіб.
Мова[ред. | ред. код]
У селі поширені західноподільська говірка та південноподільська говірка, що відносяться до подільського говору, який належить до південно-західного наріччя.
100 % населення вказало своєю рідною мовою українську мову за даними перепису 2001 року.
Охорона природи[ред. | ред. код]
Село лежить у межах національного природного парку «Подільські Товтри».
Світлини[ред. | ред. код]
 | Ця стаття недостатньо ілюстрована. |
Див. також[ред. | ред. код]
- Ласківці — село.
- Лісківці — село.
- Поділля — історико-географічна область.
- Подоляни — етнографічна група українців, населення Поділля.
- Подільський говір — різновид говорів української мови.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Історія села Лисківці станом на 1900 р.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ ВВРУ, 2017, № 46, стор. 11
| ||||||||
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |