Російська Слобідка
| Російська Слобідка Житомир | ||
| Загальна інформація | ||
|---|---|---|
| Район | Корольовський район | |
| Поштовий індекс | 10002 | |
| Головні вулиці | вулиця Довженка | |
| Транспорт | ||
| Автобус | 23 | |
| Тролейбус | 1А, 1Б, 3, 15, 15А | |
Російська Слобідка — історична місцевість Житомира,
Розташування[ред. | ред. код]
Місцевість розташована в Корольовському адміністративному районі, на південному сході відносно центральної частини міста. Обмежена вулицями Великою Бердичівською (з півночі), Шевченка (із заходу), Юрія Вороного (зі сходу), а також з півдня річкою Тетерів. Російська Слобідка межує з історичною місцевістю Липки (більш відома за назвою «Музикалка») на сході, з Путятинкою на північному сході. Від південного заходу до північного сходу Російська Слобідка оточена кварталами Старого міста.
Забудова — переважно багатоповерхова житлова із вкрапленнями садибної, а також громадської.
Первинна забудова місцевості сформувалася передусім вздовж вулиці Довженка у 2-й половині XIX ст.
Історичні відомості[ред. | ред. код]
Назва пояснюється поселенням у цій місцевості старообрядців — старовірів пилипонівської течії, вихідців з російських губерній, яких у середині XIX століття було виселено з нинішньої Михайлівської вулиці за тодішню межу міста, внаслідок чого утворено поселення вздовж старої дороги на Пряжів (нині — частина вулиці Довженка від Великої Бердичівської вулиці у південно-східному напрямку). Невдовзі після утворення Слобідки, виникло Старообрядницьке кладовище (перше поховання датується 1858 роком).
Поселення складалося з двох частин — «Слобода Русская», що розташовувалася вздовж нинішньої вулиці Довженка та «Слобода Нижняя Русская» вздовж нинішньої вулиці Російська Слобідка. Протягом ХІХ століття поселення перебувало за межами міста.
За переписом 1897 року, у поселенні «Слобода Русская» мешкало 452 особи, у поселенні «Слобода Нижняя Русская» — 206 осіб.[1]
Ареал розселення старообрядців сягав вулиці Святослава Ріхтера. По вулиці Святослава Ріхтера дотепер зберіглися житлові будинки старообрядницької родини Пирогових (під №№ 51, 51б). По вулиці Провіантській (тепер Довженка), на місці, де донедавна розташовувався один з корпусів хлібозаводу № 1 (колишнє хлібопекарське училище), старообрядцями-пилипонами зведено власний кам'яний храм.
Від середмістя Слободу відділяла річка Попівка (лівий притік річки Тетерів), а також Монастирський сад, що розташовувався уздовж берегів Поповки та належав духовному відомству. Окрасою саду постав у 1897 році Свято-Богоявленський монастир, зведений без жодного цвяха.
У 1930-ті роки в долині річки Попівки, у районі розташування гаражного кооперативу «Тетерів» репресивними органами НКВС здійснювалися розстріли.[2][3]
У другій половині 1960-х землі колишнього Монастирського саду забудовуються житловими будинками за типовими проєктами. Знесено значну кількість садиб старообрядців у нижній частині вулиці Довженка (колишня вулиця Російська Слобідка). Знищено також і будинок Семенових — вагомої родини у тодішньому міському культурному середовищі. Така ж доля спіткала і давній цвинтар на території Монастирського саду. Залишки Старообрядницького кладовища, що збереглись, занепадають дотепер[4]. У 1975 році унікальну Свято-Богоявленську церкву розібрано за одну ніч. Зазнала змін і верхня частина вулиці Довженка (колишня Провіантська) — у 1960-х роках знесено пилипонівський храм; наприкінці 1980-х років садиби № 21-41 знесено, а на їхньому місці зведено панельну дев'ятиповерхівку. Знесено, зокрема і садибу № 35 по вулиці Довженка, де проживав Олександр Довженко.
Із 1990-х років ріг вулиць Довженка — Великої Бердичівської перетворюється на торговий майданчик районного значення.
Інфраструктура[ред. | ред. код]
У місцевості розвиваються передусім компанії та організації, що працюють у сфері послуг. За останні 15 років з'явилися безліч магазинів продовольчих та побутових товарів, офісів та компаній. У 2008 та 2012 роках відповідно відкрито ТЦ «Райдуга», «Тріумф» та проведено благоустрій прилеглої території. Протягом багатьох років ведеться будівництво нової Свято-Богоявленської церкви поряд із місцем розташування знищеної. Станом на 2021 рік богослужіння проводяться в напівпідвальному поверсі.
Транспорт[ред. | ред. код]
Район історичної Російської Слобідки перетинає одна з найважливіших магістралей міста — вулиця Велика Бердичівська, якою курсує значна кількість маршрутів муніципального та приватного міського, приміського громадського транспорту. У межах Слобідки розташована зупинка «вулиця Довженка».
Підприємства, установи, організації та заклади[ред. | ред. код]
- Головне Управління Держгеокадастру в Житомирській області (вулиця Довженка, 45).
- Загальноосвітня школа № 33 (вул. Велика Бердичівська, 52);
- Дошкільний навчальний заклад № 42 «Малятко» (вул. Юрія Вороного, 42).
- Обласний протитуберкульозний диспансер (вул. Велика Бердичівська, 62);
- Головне управління держсанепідслужби у Житомирській області (вул. Велика Бердичівська, 64).
- Відділення поштового зв'язку № 2 (10002) державного поштового оператора «Укрпошта» (вул. Велика Бердичівська, 69);
- Науково-дослідний інститут землеустрою (вул. Довженка, 45).
- Свято-Богоявленська церква ПЦУ (вул. Велика Бердичівська, 54).
- Торговельний центр «Райдуга» (вул. Велика Бердичівська, 71-а);
- Торговельний центр «Тріумф» (вул. Велика Бердичівська, 56-а).
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Suburbs of the cities of Russian empire 1897. pop-stat.mashke.org. Процитовано 23 грудня 2022.
- ↑ Печальная история Богоявленского монастыря (Борис Дубман) / Проза.ру. proza.ru. Архів оригіналу за 3 серпня 2018. Процитовано 11 липня 2021.
- ↑ Мокрицький, Георгій (2007). Вулиці Житомира / Енциклопедія Житомира. Житомир: "Волинь". с. 384. ISBN ISBN 966-690-084-X..
{{cite book}}: Перевірте значення|isbn=: недійсний символ (довідка) - ↑ Старообрядницьке кладовище у Житомирі, якому понад півтора століття: купи сміття і понівечені могили. Фоторепортаж. www.zhitomir.info (укр.). Архів оригіналу за 11 липня 2021. Процитовано 11 липня 2021.
Джерела[ред. | ред. код]
- Геопортал Житомирської міської ради з використанням шару «Історичні плани». [Архівовано 21 липня 2021 у Wayback Machine.]
- Житловий фонд Житомира представлено на карті – довіднику | Житомирська Міська Рада. www.zt-rada.gov.ua. Архів оригіналу за 13 липня 2021. Процитовано 14 лютого 2021.
- Костриця Микола Юхимович, Кондратюк Руслан Юрійович. Житомир: Підручна книга з краєзнавства.— Житомир: Косенко, 2006. — 464 с., іл. — Бібліогр.: с. 229, 428, 431. — ISBN 966-8123-41-7.
- Мокрицький Георгій Павлович. Вулиці Житомира / Мокрицький Георгій Павлович ; [худож. В. Кондратюк та ін.]. — Житомир: Волинь, 2007. — 640 с. : ілюстр., фотогр., карти, табл., діагр. — (Енциклопедія Житомира. Т. 1). — Бібліогр.: с. 384, 401 — ISBN 966-690-84-X.
- Пам'ятки археології, історії та монументального мистецтва / За заг. редакцією Георгія Мокрицького / — Житомир: Волинь, 2009. — 244 с. - 536 іл.; 42 мал. - 2 сх. — (Енциклопедія Житомира. - Т. 2. Кн. 1.). — Бібліогр.: с. 31 — ISBN 966-690-105-X.
- Петро Ричков. Картографічні джерела до урбаністичної історії губернського Житомира.
- Борис Дубман. Печальная история Богоявленского монастыря. [Архівовано 3 серпня 2018 у Wayback Machine.]
- Борис Дубман. Древние и старые кладбища Житомира. [Архівовано 25 грудня 2021 у Wayback Machine.]
- Житомир.info. Старообрядницьке кладовище у Житомирі, якому понад півтора століття: купи сміття і понівечені могили. Фоторепортаж. [Архівовано 11 липня 2021 у Wayback Machine.]
| ||||||||||
| |||||