Мартинов Євген Григорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Євген Мартинов)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із таким прізвищем: Мартинов.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Мартинов Євген.
Євген Мартинов
Зображення
Зображення
Основна інформація
Дата народження22 травня 1948(1948-05-22)
Місце народженняКамишин, Сталінградська область,
РРФСР, СРСР
Дата смерті3 вересня 1990(1990-09-03) (42 роки)
Місце смертіМосква, СРСР
ПохованняКунцевський цвинтар
ГромадянствоСРСР СРСР
Професіїспівак, композитор, музичний редактор
ОсвітаДонецька державна музична академія імені Сергія Прокоф'єва
Інструментирояль, кларнет
Жанрибалада, пісня
ЧленствоСпілка композиторів СРСР
Нагородипремія Ленінського комсомолу
evgenymartynov.narod.ru

Євген Григорович Мартинов (1948—1990) — радянський естрадний співак та композитор, старший брат композитора Юрія Мартинова

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 22 травня 1948 року в Камишині (нині Волгоградська область). Батько, командир стрілецького взводу, повернувся з війни інвалідом, мати була медсестрою на фронті. Через 5 років сім'я переїхала на Донбас (на батьківщину батька) до міста Артемівськ. Батько навчив його грати спочатку на баяні, потім на акордеоні. Закінчив артемівське музучилище по класу кларнета, 1967 року вступив до Київської консерваторії імені П. І. Чайковського, проте незабаром перевівся в донецький Сталінський музично-педагогічний інститут (нині консерваторія імені С. С. Прокоф'єва), який достроково закінчив 1971 року, по класу кларнета.

1972 року в Москві як композитор познайомився з Майєю Кристалінською, яка вперше виконала його пісню «Берізка» на вірші С. Єсеніна та представила композитора публіці в театрі естради. У тому ж році на центральному телебаченні прозвучала пісня «Моя любов» у виконанні Гюллі Чохелі. З 1973 року Євген Мартинов жив у Москві та працював спочатку в Державному концертному об'єднанні «Росконцерт» (солістом-вокалістом), а потім у видавництвах «Молода гвардія» та «Правда» (музичним редактором-консультантом). Член Спілки композиторів СРСР з 1984 року.

За роки своєї композиторської та виконавської діяльності Мартинов Є. Г. був удостоєний багатьох лауреатських звань та почесних дипломів, — зокрема на Всесоюзному конкурсі виконавців радянської пісні в Мінську (1973 р.), Всесвітньому фестивалі молоді та студентів у Берліні (1973 р.), всесоюзному телевізійному фестивалі радянської пісні «Молоді голоси» (1974 р.), міжнародному конкурсі естрадних пісень «Братиславська ліра» в Чехословаччині (1975 р.), міжнародному конкурсі виконавців естрадної пісні «Золотий Орфей» у Болгарії (1976 р.).

У своїй творчості Євген Мартинов спирався на ліричні або громадянські вірші І. Р. Рєзніка, А. Д. Дементьєва, Р. І. Рождественського, М. С. Пляцковського та інших радянських поетів. Мелодії Мартинова красиві, часом достатньо примхливі, світлі та душевні, добре оркестровані.

Голос Мартинова — дуже дзвінкий, оксамитовий м'який тенор (баритональний тенор), достатньо широкого діапазону (йому пропонували стати оперним співаком) і з рідкісним красивим тембром. Саме характерний тембр є відмінною рисою Мартинівського голосу. Завдяки сценічній зовнішності, особистій чарівності, а також натхненній, оптимістичній манері співу Мартинов ніс заряд позитивних емоцій, передаючи слухачеві почуття радості та захоплення. Навіть трагічні та драматичні за сюжетом пісні («Лебедина вірність», «Балада про матір», тощо) у Мартинова закінчуються світло та піднесено.

Пісні Мартинова виконували видатні радянські співаки 1970 — 1980-х років — Софія Ротару, Йосип Кобзон, Анна Герман, Вадим Мулерман, Олександр Сєров, Георгій Мінасян, Марія Кодряну, Михайло Чуєв, Едуард Хіль та інші. Останнім часом деякі пісні Мартинова співають та записують Юліан, Микола Басков, Філіп Кіркоров, Ані Лорак.

Життя Євгена Мартинова трагічно обірвалося на сорок третьому році, 3 вересня 1990 року. Офіційна причина смерті — гостра серцева недостатність. Обставини смерті описуються очевидцями неоднозначно. За словами випадкового знайомого, співак відчув себе погано в ліфті. Ймовірно, Мартинова можна було врятувати, якби йому вчасно була надана кваліфікована медична допомога[1]. Похований на Кунцевському кладовищі в Москві.

Родина

[ред. | ред. код]

1978 року одружився з коханою дівчиною Евеліною з Києва. Син — Сергій. Після смерті Євгена Евеліна з сином емігрували до Іспанії. Брат Євгена Мартинова — Юрій — композитор.

Нагороди та премії

[ред. | ред. код]
  • Лауреат Всесоюзного конкурсу виконавців радянської пісні у Мінську, 1973 р.
  • Лауреат X Всесвітнього фестивалю молоді та студентів, Берлін, 1973 р.
  • Гран-прі міжнародного конкурсу естрадних пісень «Братиславська ліра», Братислава, 1975 р., (вперше на конкурсі переміг представник СРСР)
  • Срібна медаль на міжнародному конкурсі виконавців естрадної пісні «Золотий Орфей» у Болгарії, 1976 р.
  • Премія Ленінського комсомолу (1987) — за створення творів для дітей та юнацтва та велику роботу з естетичного виховання молоді

Фільмографія

[ред. | ред. код]

Пам'ять

[ред. | ред. код]

1992 року одна з вулиць м. Артемівська названа ім'ям Євгенія Мартинова.

З ініціативи діячів культури та друзів артиста в Москві 1993 року створено московське культурне товариство «Клуб Євгена Мартинова», що займається культурною та благодійною діяльністю, пропагує творчу спадщину чудового композитора та співака.

1993 року був названий почесним громадянином міста Камишин.

1998 року Юрій Мартинов видав книгу «Лебедина вірність Євгена Мартинова: факти біографії, спогади про життя, роздуми про творчість».

2000 року відбувся I донецький відкритий фестиваль-конкурс ліричної пісні ім. Є. Г. Мартинова «Отчий дім», на якому вперше була представлена пісня «Я лечу до тебе».

Дискографія

[ред. | ред. код]
  • 1975 — Поёт Евгений Мартынов (33С62 05815-6)
  • 1975 — Поёт Евгений Мартынов (Г62-04685-6)
  • 1976 — Евгений Мартынов поёт свои песни (33С62-08735-36)
  • 1977 — Евгений Мартынов поёт свои песни (33С62-09381-2)
  • 1980 — Евгений Мартынов поёт свои песни (33С60-12521-22)
  • 1982 — Песни Е. Мартынова на стихи Михаила Пляцковского (33С62-17539-40)
  • 1982 — Заклятье/Не надейся (Г62-09205-6)
  • 1983(?) — Песня, в которой ты (?)
  • 1989 — А любовь права. Песни Евгения и Юрия Мартыновых

Найвідоміші пісні

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Фрагменты очерка Юрия Мартынова о жизни и творчестве брата. Архів оригіналу за 30 листопада 2012. Процитовано 3 вересня 2013.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Мартинов_Євген_Григорович