Перейти до вмісту

Євген Янота

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Янота.
Євген Янота
Народився31 жовтня 1823(1823-10-31)[1]
Кенти[1]
Помер17 жовтня 1878(1878-10-17)[1] (54 роки)
Львів, Цислейтанія, Австро-Угорщина[1] або Львів, Цислейтанія, Австро-Угорщина
КраїнаРеспубліка Польща
 Австро-Угорщина
Діяльністьісторик, аніматор, ксьондз, викладач університету
Знання мовпольська
ЗакладЛНУ ім. І. Франка
ЧленствоКраківське наукове товариствоd[1], Polskie Towarzystwo Tatrzanskied, Polish Copernicus Society of Naturalistsd і Галицьке господарське товариство
Конфесіякатолицтво і католицька церква[2]

Євген Янота (пол. Eugeniusz Janota; 31 жовтня 1823, Кенти — 17 жовтня 1878, Львів) — польський краєзнавець, альпініст, педагог, священник, натураліст, германіст, літератор, піонер охорони природи, один з дослідників Татр[3].

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився в сім'ї чиновника. Школу, гімназію, педагогічні та філософські (природничі) курси майбутній вчений освоїв у Щецині і Тарнові в 1833—1842 рр. Був священником у віддалених парафіях (як покарання за зайвий патріотизм). У 1860 р. за путівник по Бабиній горі, Татрах і Пеніннах отримав ступінь доктора філософії Краківського університету. Незабаром переїхав із Кракова до Львова, де з 1873 р. очолив кафедру німецької мови та історії літератури у Львівському університеті, став її професором. Цікавився метеорологією, етнографією, ботанікою, зоологією, геологією, географією, заснував випуск щомісячника «Школа»[4]. У 1876 р. створив у Львові Галицьке товариство захисту тварин, заснував в 1876 р. і редагував до самої смерті його видання. Автор популярних книг про тварин. Першим в орнітологіі застосував анкетний спосіб збирання інформації. Був членом Крайової педагогічної ради у Львові[3].

Разом зі своїм другом професором Краківського університету зоологом М. Новицьким є автором безпрецедентної, першої в Європі компанії з охорони диких тварин у Галичині та Татрах, в основному, за мотивами гуманістичними, а не господарськими або науковими. Недарма польські фахівці вважають саме початок 1860-х років точкою відліку сучасної польської охорони природи. Саме тоді Є. Янота і М. Новицький звернули свою увагу на необхідність охорони в Татрах кіз і сурків. Вони видали щодо цього спеціальну брошуру, яка розповсюджувалася для читання по сільських приходах і школах. Потім підготували проекти двох указів — про охорону кіз і сурків в Татрах і про охорону птахів і кажанів, які затвердив Галицький крайовий сейм 5 жлвтня 1868 р.[4] Наступного року перший указ було узаконено австро-угорським урядом, другий — не пройшов, незважаючи на доопрацювання. За його мотивами було розроблено проект закону про охорону птахів і інших корисних тварин, і прийнято не без участі вченого в грудні 1874 р.[3]

Є. Янота і М. Новицький на власний кошт найняли спеціальних сторожів для охорони в горах кіз і бабаків, що було для того часу справою надзвичайною. Як вважають польські дослідники, успіх акції багато в чому залежав від Є. Яноти, який проводив пропагандистську роботу серед галицького духовенства і учительства[4].

Євген Янота був членом археологіческого товариства у Львові і Татранського товариства в Кракові. Автор перших в Україні та Польщі монографій про білого лелеку, крота, бобра, лося, саламандру, вовка[4]. Автор монографії про місто Бардіїв (1862), в якій є розділ про побут українців тих місцевостей.

Помер Є. Янота 17 жовтня 1878 р. у Львові, похований на Личаківському цвинтарі[4].

Публікації

[ред. | ред. код]
  • Janota E. Stosunek w zajemny idealu piekna, prawdy i dobra, oras sztuki do natury i rekodzielnictwa // W programie gimnazyum krakowskiego u sw. Anny, 1854.
  • Janota E. Upomnienie Zakopianow i wszystkich podhalanow, aby nie tepili swistakow i koz. — Krakow, 1865. — 17 s.
  • Janota E. O potrzebie ochraniania zwierzat pozytecznych. Z dwiema tablicami Litografowanemi. — Krakow, 1866.
  • Janota E. Sprawa ochrony zwierzat pozytecznych // Spraword. Komis. Fisjogr. Tow. Nauk. — Krakow, 1870. — S. 164—179.
  • Janota E. Obrazki z zycia zwierzat. — Krakow, 1870. — Т. 1, 2.
  • Janota E. pozyteczne i szkodliwe ptaki. W objasnieniu trzynastu tablic gospodarskich A. Hartingera, do uzytku szkol ludowych. — 1873.
  • Janota E. Bocian. Opowiadania, spostrzezenia i uwagi. — Lwow, 1876.

Про нього

[ред. | ред. код]
  • Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
  • Борейко В. Е. Словарь деятелей охраны природы. — К.: КЭКЦ, 2001. — 524 с.
  • Lechicki C. Janota Eugeniusz // polski Slownik biograficzny. — Вроцлав-Варшава-Краков, 1964. — Т. 47. — С. 552—553.
  • Kawecki Z. Stulecie nowoczesnej ochrony przyrody w polsce (1868—1968) // przeglad Zool. — 1968. — № 3. — S. 249—261.
  • Kawecki Z. Ustawy sejmu Galicyjskiego z roku 1868 i ich znaczenie dla nowoczesnei ochrony przyrody w polsce // Ochrona przyrody. — 1970. — № 35. — S. 7-23.
  • Kzak T. pamieci zalozyciela gal. Towarzystwa ochrony zwierzat // Miesiecznik galicijskiego Towarzystwa ochrony zwierzat. — 1901. — № 3-4. — S. 17-22.
  • M.W.-A.B. Eugeniucz Janota // Tygodnik illustrowany. — 1879. — № 181. — 14 червня.
  • Miesiecznic galicyjskiego Towarzystwa ochrony zwierzat. — 1876, 1877, 1878.

Посилання

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д е http://tnk.krakow.pl/czlonkowie/janota-eugeniusz-arnold/
  2. ↑ Чеська національна авторитетна база даних
  3. ↑ а б в Борейко В. Е. Словарь деятелей охраны природы. — К.: КЭКЦ, 2001. — 524 с.
  4. ↑ а б в г д Lechicki C. Janota Eugeniusz // Polski Slownik biograficzny. — 1964. — Т. 47. — S. 552—553. (пол.)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Євген_Янота