Ібукі (авіаносець)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ібукі
Служба
Тип/клас Авіаносець
Держава прапора
Спущено на воду 21 травня 1943
Введено в експлуатацію Планувалось на травень 1945 року (в експлуатацію не введений)
Ідентифікація
Параметри
Тоннаж 12 220 тонн (стандартна)
14 828 тонн (повна)
Довжина 205 м
Ширина 21,6 м
Осадка 6,3 м
Бронювання поясу — 125—100 мм,
нижньої палуби — 61—35 мм
Технічні дані
Потужність 53 000 кВт. (72 000 к.с.)
Швидкість 29 вузлів
Екіпаж 1015 осіб
Озброєння
Ракетне озброєння 6 пускових установок 120-мм некерованих ракет
Зенітне озброєння 4 76-мм зенітні гармати,
48 25-мм зенітних автоматів
Авіація 27 (12 торпедоносців B6N,
15 винищувачів A6M5)

Ібукі (яп. 伊吹) — японський легкий авіаносець часів Другої світової війни.

Історія створення

[ред. | ред. код]

Корабель був закладений як головний крейсер проєкту «Ібукі». Але влітку 1943 року спущений на воду корпус почали перебудовувати в легкий авіаносець.

За проектом «Ібукі» мав типову японську архітектуру: невеликий «острів» по правому борту, одну вигнуту донизу та назад димову трубу. Половину парових котлів крейсера зняли, щоб звільнити місце для додаткових цистерн палива та авіаційного бензину. Корпус обладнали булями для підвищення остійності та посилення протиторпедного захисту. Передбачалось що внаслідок цього, а також через менший тиск пари в турбінах швидкість (порівняно з крейсером) зменшиться на 4 вузли.

Ангар був одноярусний, що обмежувало склад авіагрупи 27 літаками. Ліфтів було два, катапульт не було. Але політна палуба мала великі розміри (205х23 м). Також були відсутні типові для японських авіаносців 127-мм чи 100-мм зенітні гармати. Планувалось встановлення двох радарів.

«Ібукі» перебудовувався в Сасебо з грудня 1943 року по березень 1945 року. Роботи припинили, коли готовність авіаносця становила 80 %. У 1947 році недобудований корабель пішов на злам.

Див. також

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Бешанов В. В. Энциклопедия авианосцев / М.: ACT, Мн.: Харвест, 2002. — 202 с. ISBN 5-17-012485-6 (рос.)