Унйо (авіаносець)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Унйо
Служба
Тип/клас Ескортний авіаносець, тип «Тайо»
Держава прапора
Спущено на воду 31 жовтня 1939
Введено в експлуатацію 31 березня 1940
з 31 травня 1942 — як авіаносець
Ідентифікація
Параметри
Тоннаж 17 850 тонн (стандартна)
Довжина 180,1 м
Ширина 22,5 м
Осадка 8 м
Бронювання відсутнє
Технічні дані
Рухова установка двовальна паротурбінна силова установка
Потужність 25 200 к.с. (18 790 кВт)
Швидкість 21 вузол
Екіпаж 850 чоловік
Озброєння
Артилерія 8 127-мм універсальних гармат
Зенітне озброєння 8 (пізніше 22) 25-мм зенітних гармат
Авіація 27 літаків

Унйо (яп. 雲鷹) — японський ескортний авіаносець часів Другої світової війни, тип «Тайо».

Історія створення

[ред. | ред. код]

Збудований протягом 1938—1940 років як океанський лайнер «Яуота Мару» (яп. 八幡丸).

З початком війни, у жовтня 1941 року, був реквізований, переобладнаний на військово-транспортний корабель та використовувався для перевезення військовополонених. Наприкінці 1941 року почались роботи з перебудови корабля на авіаносець, які завершились в травні 1942 року. Корабель був обладнаний двома підйомниками, острівної надбудови та катапульт не було.

Бойове використання

[ред. | ред. код]

«Унйо» використовувався переважно як навчальний авіаносець та авіатранспорт. До кінця 1943 року доставляв літаки на Філіппіни, Трук та Рабаул.

10 липня 1943 року поблизу Труку корабель був торпедований американським підводним човном «Галібут».

19 січня 1944 на шляху до Йокосуки «Унйо» був атакований підводним човном «Хеддок», у корабель влучило 3 торпеди. 23 січня, під час стоянки на рейді Сайпана, корабель знову був атакований підводним човном «Хеддок», але цю атаку відбили.

Після ремонту, який тривав до червня 1944 року, корабель знову став до ладу. У липні — серпні 1944 року «Унйо» ескортував конвої на лінії Сінгапур — Японія. Увечері 16 вересня американський підводний човен «Барб» торпедував його в Південно-Китайському морі. До ранку наступного дня авіаносець затонув.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Бешанов В. В. Энциклопедия авианосцев / М.: ACT, Мн.: Харвест, 2002—202 с. ISBN 5-17-012485-6 (рос.)