Авіаносці типу «Дзюнйо»

Проєкт
Назва:	Дзюнйо яп. 隼鷹型航空母艦
Оператори:
Основні характеристики
Тип:	Авіаносець, тип «Дзюнйо»
Водотоннажність:	24 140 тонн (стандартна), 28 300 тонн (повна)
Довжина:	219,3 м
Ширина:	26,7 м
Осадка:	8,15 м
Швидкість:	25 вузлів
Дальність плавання:	10 000 миль на швидкості 18 вузлів
Екіпаж:	1224 ос.
Озброєння:	12 127-мм універсальних гармат 24 25-мм зенітних гармати
Бронювання:	палуби — 70—20 мм, місцеве бронювання — 25 мм
Авіаційна група:	від 39 до 54 літаків (у різні роки)

Авіаносці типу «Дзюнйо» (яп. 隼鷹型航空母艦) (в історичній літературі також зустрічається назва авіаносці типу «Хійо» (яп. 飛鷹型航空母艦)) — серія важких японських авіаносців часів Другої світової війни.

Історія створення

Закладені в 1939 році пасажирські лайнери «Касівара мару» та «Ідзумо мару» конструктивно передбачали можливість перебудови в авіаносці. Такою була суть японської тіньової суднобудівної програми, яка була важливим резервом японського флоту.

У серпні 1940 року кораблі реквізували й почали перебудовувати в авіаносці. Спущені на воду влітку 1941 року, введені в експлуатацію влітку 1942 року.

Конструкція

Обидва кораблі мали посилену конструкцію корпуса з поділом на численні відсіки в підводній частині. Компонування кораблів не давало змоги розмістити двоярусний ангар, а одноярусний різко скорочував чисельність авіагрупи, яка ставала неадекватною до розмірів корабля. Врешті-решт проєктувальники все-таки зробили ангар двоярусним, але якщо верхній мав висоту 5 м, то нижній — всього 3,2 м, тому там могли розміщуватись тільки винищувачі «Зеро». Обидва ангари мали однакові розміри: 153×15 м. Ангар мав протипожежні перегородки, які в разі потреби розділяли кожен ярус на 4 ізольовані секції.

Кораблі мали високий надводний борт. Вони також отримували великі політні палуби розмірами 210,2 на 27,3 м, обладнані 9 аерофінішерами та 4 аварійними бар'єрами. Підйом літаків здійснювали 2 підйомники розмірами 14×14 м.

Ще однією проблемою була «цивільна» енергетична установка. Щоб не затягувати строки здачі авіаносців, конструктори залишили вже змонтовані на лайнерах парові турбіни, але встановили 6 потужніших котлів. Це додавало додаткові 1,5 вузла швидкості.

Особливістю архітектури авіаносців цього типу стала наявність (уперше в історії японського флоту) острова, суміщеного з димовою трубою. Труба мала нахил 25° вправо, пізніше таку ж схему застосували на авіаносцях «Тайхо» та «Сінано».

Броньовий захист виявився дуже скромним — 70 мм в районі машинно-котельних відділень, 25 мм навколо цистерн і погребів боєзапасу. Влітку 1944 року на «Дзюнйо» їх захист посилили шаром бетону.

Артилерійське озброєння складалось з 12 127-мм гармат та 24 25-мм зенітних автоматів. Влітку 1943 року кількість стволів 25-мм автоматів досягло 40. Влітку 1944 року на «Дзюнйо» їх уже було 79, плюс 6 28-ствольних пускових установок некерованих ракет.

На обох кораблях встановили радари (тип 21). У 1944 році на «Дзюнйо» додатково змонтували радар для пошуку повітряних цілей та управління артилерійським вогнем (тип 13).

Представники

Назва	Місце побудови	Закладений	Спущений на воду	Введений в експлуатацію	Доля
Дзюнйо 隼鷹	Кавасакі	20 березня 1939 року Як пасажирський лайнер «Касівара мару»	26 червня 1941 року	3 травня 1942 року	9 грудня 1944 року у Східнокитайському морі серйозно пошкоджений американськими підводними човнами «Сі Девіл», «Плейсі» та «Редфіш». He ремонтувався, 30 листопада 1945 року виключений зі списків флоту, в 1947 році утилізований
Хійо 飛鷹	Кавасакі	30 листопада 1939 року Як пасажирський лайнер «Ідзумо мару»	24 червня 1941 року	31 липня 1942 року	21 червня 1944 року в битві у Філіппінському морі зазнав сильних пошкоджень внаслідок атаки літаків з авіаносця «Белло Вуд» та затонув

Оцінка проєкту

У великих корпусах кораблів типу «Дзюнйо» вдалось розмістити 2 ангари для літаків, але суттєвим їх недоліком були низька швидкість та відсутність катапульт, що ускладнювало виконання польотів. Також недоліком було слабке бронювання.

Джерела

• Шант К., Бишоп К. Авианосцы. Самые грозные авианесущие корабли мира и их самолеты. Иллюстрированная энциклопедия./Пер. с англ./. — М.: Омега, 2006. — 256 с. (рос.)
• Бешанов В. В. Энциклопедия авианосцев / М.: ACT, Мн.: Харвест, 2002. — 202 с. ISBN 5-17-012485-6 (рос.)