Перейти до вмісту

Івакін Олексій Аркадійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Івакін Олексій Аркадійович
Народився25 червня 1936(1936-06-25) Редагувати інформацію у Вікіданих
Сатка, Челябінська область, РСФРР, СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер17 лютого 2022(2022-02-17) (85 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Одеса, Україна Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце проживанням. Одеса, Україна
Країна СРСР
 Україна Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьвикладач університету, геолог, філософ Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materЛенінградський державний університет (1959) Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладНаціональний університет «Одеська юридична академія» Редагувати інформацію у Вікіданих
Посадазавідувач кафедри філософії НУ «Одеська юридична академія»
Вчене званняпрофесор Редагувати інформацію у Вікіданих
Науковий ступіньдоктор філософських наук
НагородиДержавна премія Казахської РСР у галузі науки і техніки

Олексі́й Арка́дійович Іва́кін (25 червня 1936, Сатка17 лютого 2022, Одеса) — український науковець-філософ, професор, доктор філософських наук, завідувач кафедри філософії Національного університету «Одеська юридична академія», почесний професор Національного університету «Одеська юридична академія», лауреат Державної премії Казахської РСР у галузі науки і техніки, заслужений діяч науки і техніки України.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 25 червня 1936 р. у місті Сатка Челябінської області РРФСР.

Після закінчення середньої школи в 1954 вступив на геологічний факультет Ленінградського державного університету, навчання в якому закінчив у кінці 1959 року. З лютого 1960 року по листопад 1967 року працював у геологічних закладах м. Алма-Ата на посаді інженера-геолога, начальника пошукового загону, головного інженера геологічної партії.

З 1967 року по 1970 рік навчався у філософській аспірантурі Інституту філософії та права Академії наук Казахської РСР.

З 1970 по 1986 роки працював в Інституті філософії та права Академії наук Казахської РСР послідовно: молодшим науковим співробітником, вченим секретарем інституту, старшим науковим співробітником.

Весь цей час був консультантом методологічного семінару в Інституті гідрогеології та гідрофізики АН КазРСР, що сприяло професійному зростанню в розумінні складних методологічних проблем сучасного природознавства.

25 лютого 1971 року в спеціалізованій вченій раді Інституту філософії та права АН КазРСР захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за темою «Становлення конкретного історизму в геології».

21 травня 1981 року в спеціалізованій вченій раді філософського факультету Ленінградського університету захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора філософських наук за темою «Роль принципів діалектики в геологічному пізнанні» (затверджена ВАК СРСР 1982 року). У 1984 році у складі творчого колективу філософів був удостоєний звання лауреата Державної премії Казахської РСР у галузі науки і техніки.

З січня 1986 року — професор.

З вересня 1986 року по серпень 1988 року працював завідувачем кафедри філософії в Алма-Атинській вищій партійній школі.

З 1988 року працював у м. Одеса. Протягом 8 років, з 1 вересня 1988 року по 1 вересня 1996 року, — завідувач кафедри філософії Одеської вищої партійної школи, яка згодом була реорганізована й перейменована в Одеський інститут політології і соціального управління (1990), факультет соціології, економіки і політології Одеського державного університету імені І. І. Мечникова, Інститут соціальних наук Одеського державного університету імені І. І. Мечникова.

З 1 вересня 1996 року по 1 січня 1998 року — професор кафедри філософії природничих факультетів Одеського державного університету імені І. І. Мечникова.

З 1998 року по 2018 рік — завідувач кафедри філософії Одеської національної юридичної академії (нині — Національний університет «Одеська юридична академія»).

Помер 17 лютого 2022 року[1].

Наукова робота

[ред. | ред. код]

Коло наукових інтересів Олексія Аркадійовича Івакіна — онтологія, гносеологія, діалектична логіка, філософські проблеми природознавства, філософія права.

Автор понад 100 наукових робіт загальним обсягом близько 170 д.а., у тому числі 6 монографій та 8 навчальних посібників. Крім того, він є співавтором широко відомих серед філософської громадськості 8 колективних монографій, у тому числі багатотомних видань, що були видані в Києві, Москві та Алма-Аті.

Джерела

[ред. | ред. код]
  1. Пішов з життя Івакін Олексій Аркадійович
  • Івакін Олексій Аркадійович: біобібліографічний покажчик [Архівовано 3 лютого 2017 у Wayback Machine.] / уклад.: Т. М. Стефанчишена, І. В. Шамша; наук. ред.: В. М. Дрьомін, М. М. Солодухіна; НУ ОЮА, наук. б-ка. — Одеса: Юрид. л-ра, 2011. — 44 с. — (Серія «Вчені Національного університету „Одеська юридична академія“»; вип. 18.).
  • Персональный сайт Алексея Ивакина [Електронний ресурс]. — Режим доступу: ivakin.net.
  • Професори Одеського (Новоросійського) університету: у 4 т. : біогр. словник / Одес. нац. ун-т ім. І. І. Мечникова ; відп. ред. В. А. Сминтина, упоряд.: В. В. Самодурова, І. В. Шепельська.  — Одеса: Астропринт, 2000. — А — І: Т. 2. — 448 с. — С. 413—415.
  • Алексеев П. В. Философы России XIX—XX столетий: Биографии, идеи, труды / П. В. Алексеев. 4-е изд., перераб. и доп. — М. : Академ. Проект, 2002. — 1152 с. (МГУ им. М. В. Ломоносова 250 лет). — С. 357—358. (рос.)
  • Державні нагороди та нагороджені в Україні / уклад. О. М. Войналович. — Київ: Новий Час, 2014. — 352 с. : ілюстр. — С. 178.
  • О. В. Чайковський. Івакін Олексій Аркадійович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2011. — Т. 11 : Зор — Как. — 710 с. — ISBN 978-966-02-6092-4.