Перейти до вмісту

Іванов Сергій Володимирович (журналіст)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Іванов Сергій Володимирович
Народився26 серпня 1976(1976-08-26) (48 років)
Зимогір'я, Слов'яносербський район, Ворошиловградська область, Українська РСР, СРСР
Країна Україна
Діяльністьжурналіст, блогер, публіцист, письменник, телеведучий, юрисконсульт, політик
Alma materСхідноукраїнський національний університет імені Володимира Даля
ЗакладБрокбізнесбанк, Прокуратура України‎, Міністерство доходів і зборів України, Українська правда, Censor.net, Еспресо TV, 1+1, Ісландія і Рада
ЧленствоГромадський люстраційний комітет
ПартіяВоля[1][2][3]
БатькоІванов Володимир Михайлович
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Іванов.
Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Іванов Сергій.

Сергій Володимирович Іванов (нар. 26 серпня 1976, Зимогір'я) — чорний політтехнолог[4], колишній прокурор, телеведучий, публіцист, громадський діяч, письменник. Ведучий телеканалу «Ісландія», заснований пропагандистом та чорним політтехнологом Володимиром Петровим.

Син Володимира Іванова, колишнього народного депутата України від проросійської «Партії регіонів»[5].

Низка українських ЗМІ, журналістів, політиків називають Іванова «чорним політтехнологом» та «медіакілером», а його діяльність характеризують як «політична джинса»[⇨].

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 26 серпня 1976 року в Луганської області, УРСР.

Батько Сергія Іванова — Володимир Михайлович Іванов. Народився в Росії, у селі Ельген Магаданської області. Із 1998 до 2006 року був депутатом Луганської облради, далі — партійна робота. У 2006—2007 роках був депутатом Верховної Ради V скликання від проросійської Партії регіонів[5]. Він багато років обіймав посаду заступника голови Луганської облдержадміністрації, зокрема в той період, коли ОДА очолював проросійський політик Олександр Єфремов, який втік до Росії і звинувачується СБУ у державній зраді[5]. Статки батька Сергія Іванова ЗМІ оцінювали в $55 млн і вважали його одним із найбагатших людей Луганської області. Сам Іванов водночас заперечує, що його батьки були багатими[5].

Освіта

[ред. | ред. код]

У 1998 році закінчив Східноукраїнський університет за спеціальністю «правознавство». Здобув кваліфікацію юриста.

Рання кар'єра

[ред. | ред. код]

1994—1995 — юрисконсульт у Луганській філії «Брокбізнесбанку».

1998—2008 — працював на прокурорсько-слідчих посадах в органах прокуратури Луганської області[6].

У 2008 році був звільнений з посади прокурора на Луганщині за пияцтво, після перемоги на виборах Віктора Януковича у 2010 році став заступником департаменту у Головному управлінні Міністерства доходів і зборів у Луганській області, де контролював обіг підакцизних товарів — алкоголю і тютюну[7].

2008—2010 — заступник директора ГО «Академія регіонального розвитку та співробітництва», шеф-редактор інтернет-видання «Східний варіант».

2010—22 січня 2014 — працював у ГУ Міндоходів у Луганській області. З посади був звільнений через публічну підтримку Євромайдану та критику місцевої та центральної влади[8][9].

З січня по вересень 2014 року — шеф-редактор інтернет-видання «Східний варіант».

У травні 2014 року після окупації Луганська змушений був переїхати до Києва. У липні 2016 року бойовики т. з. «ЛНР» оголосили Сергія Іванова в розшук[10].

Медійна діяльність

[ред. | ред. код]

З 2009 по 2014 роки вів авторську колонку[11] на сайті «Східний варіант», блог «applecrysis» на Луганському порталі «ТОП» та у LiveJournal.

З травня 2014 по листопад 2015 року співпрацював з виданням «Українська правда». Припинив співпрацю, звинувативши власників видання в цензурі[12].

З грудня 2014 року співпрацював з інтернет-ресурсом «Цензор.нет» як журналіст і блогер.[13] Писав статті для різних ЗМІ, зокрема: «Фокус», ЛІГА.net.

З середини травня 2016 року брав участь у ефірах авторського проєкту Романа Скрипіна — skrypin.ua і UMN. На початку вересня 2016 року очолював портал Еспресо TV[14][15].

З початку жовтня 2016 року по липень 2019 року Іванов разом з Наталею Мосейчук був ведучим ток-шоу «Право на владу» на телеканалі 1+1[16]. З осені 2019 року веде авторську програму «Антиподи»[17]. Ефіри виходять на телеканалі Ісландія та YouTube-каналі ISLND TV.

Фільм про Карплюка

[ред. | ред. код]

У 2020 році Сергій Іванов за шість днів до місцевих виборів випустив документальний фільм з ознаками «джинси» під назвою «Битва за Ірпінь». У ньому колишній мер Ірпеня Володимир Карплюк розповідає про досягнення на посаді міського голови і про боротьбу з нечесними політиками і силовиками[18]. Але за інформацією інтернет-видання «Бабель», «Карплюка багато років звинувачують у незаконному землевідведенні, лобіюванні інтересів афілійованих забудовників і незаконному збагаченні»[19]. Зокрема, під час передвиборчої кампанії у 2014 році Карплюк задекларував 67 квартир[20]. У лютому 2020 року прокуратура передала в суд звинувачення проти Карплюка, йому загрожує вісім років в'язниці за розкрадання грошей під час будівництва парків[19]. На місцевих виборах 2020 року Карплюк знову йшов до влади, балотувався в Ірпінську міську раду під номером 1 у списку партії «Нові обличчя»[18].

Видання «Детектор медіа» і головний редактор сайту громадського руху «Чесно» Ірина Федорів назвали фільм Сергія Іванова прикладом того, «як може виглядати політична джинса»[18]. Також окремі епізоди фільму прокоментували колишній генпрокурор Юрій Луценко і народна депутатка 8-го скликання Ольга Червакова. Хоча у фільмі Карплюк їх критикує, але автор стрічки не подав їхню точку зору на події[18].

Співпраця з Кирилом Тимошенком

[ред. | ред. код]

У листопаді 2020 року радник керівника ОПУ Михайло Подоляк повідомив, що Іванов працює на Офіс Президента України Зеленського в групі блогерів, які в соцмережах поширюють інформацію про позитивні тренди політики[21][22]. Сам Сергій Іванов спростував це[23].

За джерелами інтернет-видання «Бабель» в Офісі Президента України, Сергій Іванов співпрацював з колишнім заступником голови ОП Кирилом Тимошенком[24]. Відповідаючи на запитання «Бабеля», коли Іванов і Петров припинили співпрацю з ОП, джерело в Офісі повідомило, що «їх обох привів колишній заступник голови ОП Кирило Тимошенко. Разом з ним вони й пішли»[24].

15 грудня 2021 року, разом з Володимиром Петровим та колишніми ведучими закритих проросійських телеканалів Віктора Медведчука, Петров пішов працювати ведучим на оновленому телеканалі «Рада»[25]. Однак після кількох гучних скандалів в ефірі, Петрова усунули від мовлення[26]. Іванов ще недовгий час працював на каналі, проте згодом його також звільнили[26]. Згідно з розслідуванням журналістів Bihus.Info, за фінансове забезпечення оновленого телеканалу «Рада» відповідала компанія, пов'язана з Кирилом Тимошенком[27]. Вона отримувала десятки мільйонів гривень з державного бюджету на піар представників Офісу Президента, і саме Тимошенка, згідно з аналізом Bihus.Info, найбільше показували в етері[28].

16 січня 2024 року нардепка «Слуги народу» Мар'яна Безугла розповіла, що Telegram-канал «Карточный офис», який першим поширив інформацію про провокацію біля квартири журналіста-розслідувача Юрія Ніколова, веде Сергій Іванов разом з Володимиром Петровим[29]. Раніше портал «Детектор медіа» писав, що «Карточный офис» пов'язаний з Кирилом Тимошенком[30].

Конфлікт з активістом Виговським

[ред. | ред. код]

15 квітня 2021 року в ефірі програми «Іванов Live» на YouTube-каналі «Ісландія» Іванов розповів, як у соціальних мережах активісти засуджують лідерів думок, що приходять до нього на шоу[31]. Він зупинився на особистості активіста Миколи Виговського, співзасновника Громадського сектору Євромайдану, Коаліції «Реанімаційний пакет реформ», екскоординатора громадського руху «Чесно». Іванов розповів, що, за даними порталу відкритих даних Opendatabot, Виговського нібито занесли до реєстру Мін'юсту як боржника зі сплати аліментів[32].

Як ти хочеш, щоб тобі довіряла країна, якщо ти свою дитину напризволяще кинув і зробив так, що твоя колишня дружина вимушена була йти вимагати через суд із тебе аліменти? Який ти чоловік? Ти – ніхто.
— Сергій Іванов

Але Микола Виговський ніколи не був одружений, і дітей не мав[33].

Я ніколи не був одруженим, і дітей у мене поки немає. Відстежувати чи коментувати вислови людей, які в інтересах політичних замовників систематично поливають брудом громадянське суспільство, вважаю нижчим за почуття власної гідності. Нехай оцінку дає медіаспільнота.
— Микола Виговський

На запит «Виговський Микола Юрійович» сервіс Opendatabot видає один запис щодо боргів за аліментами. Проте дата народження зазначеної особи й активіста різняться на чотири дні[33]. Дату народження активіста Миколи Виговського відображено на сайті Центральної виборчої комісії у списку партії «Голос» під час парламентських виборів 2019 року. Іванов пояснив порталу «Детектор медіа» свою позицію[33]. Він не відкинув, що міг помилитися, додавши, що Виговський сам винен, бо булив гостей програми Іванова. Також Сергій Іванов заявив, що не збирається просити вибачення за те, що обмовив Виговського[33].

Медіаюрист ГО «Інститут масової інформації» Роман Головенко розповів, що «перевіряти знайдену чи отриману інформацію — робота журналіста». Також Головенко додав, що якби інформація виходила на телеканалі, то до нього можна було би пред'явити юридичні претензії, оскільки він мав би забезпечити перевірку інформації, згідно з законом України «Про телебачення і радіомовлення»[33].

Звинувачення журналістів в отруєнні Ющенка

[ред. | ред. код]

У своєму розслідуванні про Данила Гетманцева Сергій Іванов заявив про причетність українських журналістів Сергія Руденка, Віталія Портникова і Мирослави Барчук до отруєння третього президента України Віктора Ющенка. Інфографіку з назвою «Агенти ФСБ — учасники отруєння Ющенка» показали на перших хвилинах матеріалу про Гетманцева, який вийшов на каналі «Ісландія» 7 вересня 2023 року[34].

На інфографіці, окрім журналістів, фігурують сам Гетманцев, народний депутат від «Європейської Солідарності» Микола Княжицький, колишній нардеп і виконавчий директор Українського інституту майбутнього Вадим Денисенко, колишній нардеп і бізнесмен Костянтин Жеваго, ексзаступник голови Ради національної безпеки і оборони Володимир Сівкович, якого підозрюють у держзраді, колишній голова СБУ Ігор Смешко, колишній народний депутат Давид Жванія, який загинув на блокпості в Запорізькій області 2022 року, та інші[26].

Коли на екрані показують цю інфографіку, Іванов розповідає про «медіагрупи олігархів і колаборантів, які перебувають у розшуку, чиї телевізійні канали або позбавили ліцензії на мовлення, або взагалі викинули з інформаційного простору за антиукраїнську діяльність». Іванов стверджує, що ці медіагрупи входять у «бізнес-конгломерат» Гетманцева[26].

Звинувачення Іванова в отруєнні Віктора Ющенка українських журналістів викликало резонанс в медіаспільноті. Журналістка каналу «Еспресо» Ольга Лень нагадала, що «каналу не існувало у 2004 році», а Іванов, який раніше працював у редакції «Еспресо» «міг би знати це»[35]. Також журналістка помітила, що одночасно з Івановим про Ющенка згадала проросійська телеведуча Діана Панченко, підозрювана СБУ у виправданні збройної агресії РФ проти України. «Дивна спільна методичка» — підкреслила Ольга Лень[35].

Засновник рекрутингової агенції Borsch Сергій Марченко порівняв Іванова з російськими пропагандистами[26]. Журналіст-розслідувач, редактор проєкту «Наші гроші» Юрій Ніколов звернув увагу на те, що в інфографіці фігурує Катерина Бутко, яка на момент отруєння Ющенка взагалі була ще дитиною[36]. Бутко підтвердила, що 2004 року ще була школяркою й навчалася в 11-му класі[37].

Нардеп від «ЄС» Володимир Ар'єв розповів, що 2004 року, коли працював в українських ЗМІ, проводив журналістське розслідування про отруєння Ющенка. «Співпрацював із Крістіан Аманпур, яка робила сюжет для програми „60 Minutes“. Тому скажу просто: усе озвучене Івановим не має взагалі нічого спільного з реальністю» — додав Ар'єв[38]. Нардеп Олексій Гончаренко порівняв роботу Іванова з тим, як діяли ідеологи нацизму[26].

Сексистські скандали

[ред. | ред. код]

Протягом 2023—2024 років, у співавторстві з Володимиром Петровим, на YouTube-каналі «Ісландія», Сергій Іванов неодноразово негативно висловлювався в бік Марії Єфросиніної, співачки alyona alyona та принижував їх[39][40][41].

На висловлювання Петрова та Іванова alyona alyona відреагувала в Instagram[42]. Вона нагадала, що це не перша публічна образа з їхнього боку на її адресу. Співачка опублікувала інше відео, у якому ведучі «Ісландії» називали її «хабалкою» й обговорювали, за якої умови посадили б її «собі на ручки». Вона додала, що їй соромно чути такі репліки в українському інформаційному просторі і вона думає подати до суду на Іванова та Петрова[43].

Телеведуча Маша Єфросиніна також відреагувала на скандал з alyona alyona, заявив, що вона «чи не найперша жінка, з якої вони почали оббивання своїх мізогінних наративів»[44]. І додає, що вона «ніколи не привертала уваги до цього». «Для мене вони просто як вуличний смітник, повз який я щоранку проходжу, не повертаючи голови», — зауважила Єфросиніна[44].

Також Маша Єфросиніна вважає, що «неможливо закенселити те, що з самого початку не мало соціальної ваги та репутації»[44].

Політика

[ред. | ред. код]

У червні 2014 року став одним зі співзасновників партії «Воля»[45]. Після внутрішньопартійного конфлікту перед парламентськими виборами, вийшов з партії та припинив політичну діяльність[46].

З 2014 року — член Громадської організації «Громадський люстраційний комітет». Офіційне членство в організації отримав 5 червня 2015 року.

У жовтні 2014 року був обраний до складу Громадської ради з питань люстрації при Міністерстві юстиції України. Офіційне оголошення складу Громадської ради відбулось 24 жовтня 2014 року[47].

У листопаді 2014 року став членом Громадської ради з питань очищення й оновлення СБУ[48].

У березні 2018 року став членом Ради громадського контролю Державного бюро розслідувань.

Погляди

[ред. | ред. код]

Після початку російської збройної агресії на Донбасі і після переїзду з Луганська до Києва, Іванов відмовив українських силовикам в допомозі з переслідування луганських сепаратистів, тому що йому «це було не вигідно»[5]. Цю інформацію підтверджує виконавчий директор центру «Миротворець» Роман Зайцев[5][49]. Іванов в розмові з Зайцевим казав, що «якщо він надасть інформацію про відомих йому сєпаратістов, то він тоді не зможе у себе писати про них, а це значить, що йому це невигідно тим більше, що це він робить задля пошуку роботи»[49]. Директор центру «Миротворець» також додав, що Іванов заявив і про те, що відмовився працювати навіть з СБУ, якщо ті попросять. Ба більше, навіть на прохання уточнити інформацію — Іванов категорично відмовлявся[49].

Ставлення до Ірини Фаріон

[ред. | ред. код]

У 2014 році Іванов накинувся з критикою на членкиню партії «Свобода» Ірину Фаріон. Він заявив, що Росія використала Фаріон для загострення ситуації на Донбасі, провокуючи мовне питання[32][50].

Сьогодні у «Свободі» є багато порядних людей, які допомогли нам із законом про люстрацію. Але є й такі, як товариш Фаріон, – провокатори. Я невипадково називаю її товаришем, оскільки комуністів колишніх не буває. Ця людина свідомо спровокувала ситуацію, і це призвело до невідворотних наслідків. Я стверджую, що цей закон був поданий до парламенту завдяки спецоперації російських спецслужб, тому що кращого приводу за те, щоб вивести тисячі люмпенів і дати їм привід щось захищати, придумати було важко.
— Сергій Іванов

А вже у 2021 році Іванов змінює своє ставлення до Фаріон і записує з нею велике інтерв'ю, в якому він навіть не запитує, чому вона стільки років категорично заперечувала членство у КПРС[51].

Оцінки діяльності

[ред. | ред. код]

Низка українських ЗМІ, журналістів, політиків називають Іванова «чорним політтехнологом»[52][53] та «медіакілером»[53], а його діяльність характеризують як «політична джинса»[18][19][54]. Громадська організація «Стоп корупції» називає Іванова «проросійським блогером»[5]. Інтернет-видання «Бабель» зазначає, що Сергій Іванов «замість фактів» використовує в своїх сюжетах «викривальні ознаки»[54]. Журналістка, шеф-редакторка «Бабеля» Катерина Коберник іронічно підкреслює, що у «розслідуванні про Сергія Іванова, якби його зробив Сергій Іванов, з'являється Енді Воргол. Не питайте чому — це очевидно»[55]. Журналістка «Суспільного» Мирослава Барчук назвала один із сюжетів Іванова, який набрав в YouTube майже чверть мільйона переглядів, «замовленням одного представника влади проти іншого»[56], а самого Іванова — «інформаційним кілером»[54]. Нардеп від партії «ЄС» та журналіст Володимир Ар'єв називає діяльність Іванова "лютим брехливим пропагандизмом рівня «Порошенко-убив-брата»[38].

Шеф-редакторка порталу «Детектор медіа» Наталія Лигачова назвала Сергія Іванова і Володимира Петрова «чорними політтехнологами»[52]. За її словами «як і попередня влада, нинішня дуже часто користується чорними технологіями. Вибачте, але існування Петрова і Іванова в ефірі, і те, що Нацрада дала „Ісландії“ ліцензію, — це нонсенс. Це — чорні політтехнологи, які працюють на Офіс президента, яким не місце ні в марафонах, ні в ютубі, ніде»[53].

Український журналіст Дмитро Гордон називає Сергія Іванова «найближчим соратником та другом»[5] проросійського пропагандиста Володимира Петрова[57]. На думку Гордона, Іванов і Петров є «медіакілерами, які працюють на догоду Росії»[58], а також порівнює їх діяльність з діяльністю підозрюваного у держзраді проросійського блогера Анатолія Шарія[59]. «Я дуже хотів би, щоб суспільство побачило зустріч Шарія, Петрова і Іванова в СІЗО. Щоб вони зустрілися на очній ставці й розповіли, які бабки отримували від Кремля», — наголошує Гордон[59]. 26 лютого 2024 року Дмитро Гордон опублікував велике розслідування про діяльність Сергія Іванова і Володимира Петрова[32]. На думку Гордона, «після цього розслідування Петровим та Івановим займеться СБУ»[26].

На думку головної редакторки інтернет-видання «ГОРДОН» та журналістки Олесі Бацман, якщо пробачати Іванову і Петрову їх медіадіяльність, то «не зчуємося, як прокинемося в суспільстві, де такі медіапотвори будуть виховувати подібних до себе медіапотвор-некрофілів»[60][61].

На думку нардепа від «ЄС» та політика Олексія Гончаренка, «те, що Петров та Іванов на волі — це недоопрацювання правоохоронних органів»[32]. Після виходу розслідування журналіста Дмитра Гордона, Олексій Гончаренко подав депутатське звернення, у якому попросив СБУ надати правову оцінку діям блогерів, викладеним у розслідуванні, та «зробити все необхідне для припинення їхньої антиукраїнської діяльності»[62].

На думку співзасновника Українського інституту майбутнього Юрія Романенко, на Іванова і Петрова чекає поганий кінець. «Це їхня доля. Це ж їхній свідомий вибір. Людина на боці добра або на боці зла — вона дуже часто робить свідомий вибір. Вони не дурні люди. Вони розумні люди: називатимемо речі своїми іменами. Тобто в них є розум. Просто це розум на боці зла», — сказав Романенко[26].

На думку громадського діяча та політика Борислава Берези, Сергій Іванов і Володимир Петров не планують жити в Україні після зміни влади. Береза вважає, що «зараз вони скиртують, заробляють гроші і далі намагатимуться кудись виїхати»[26].

Творчість

[ред. | ред. код]

З 1993 до 1998 року був вокалістом та автором пісень альтернативного гурту «Crazy Apples»[63].

У 2013 році у Луганську вийшла збірка оповідань Сергія Іванова «ПротивоРечия»[64].

У червні 2016 року видавництво «Фоліо» видало оновлену збірку оповідань Іванова «ПротивоРечия»[65].

У лютому 2018 року взяв участь у проєкті Саши Пролетарського та Олега Каданова Irreversibly. Vol 1, записавши індастріал-трек «Молчу языком оккупанта (Без пауз​)»​ на вірш Пролетарського[66].

У 2021 році Сергій знявся в художньому фільмі Романа Бондарчука «Редакція». Прем'єра фільму відбулася на Берлінському міжнародному кінофестивалі у лютому 2024 року[67].

Сім'я

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ https://web.archive.org/web/20161129210942/http://volya.ua/news/530
  2. ↑ https://blogs.pravda.com.ua/authors/ivanov/5459613c62afa/
  3. ↑ https://antikor.com.ua/articles/8198-souchreditelem_partii_volja_stanet_luganskij_eks-prokuror_i_eks-nalogovik_sergej_ivanov
  4. ↑ Медіаекспертка Лигачова назвала двох «чорних політтехнологів», які працюють на Офіс президента. nv.ua. New Voice. 14 жовтня 2023.
  5. ↑ а б в г д е ж и Дарʼя Якимець (28 лютого 2024). Батько-регіонал і "захист" луганських сепаратистів: скандальні факти з життя блогера Іванова. stopcor.org. Стоп корупції.
  6. ↑ Сергей Иванов: «Прерванная жизнь. Как на самом деле устроена прокуратура, или откровение экс-прокурора». Журнал «Фокус» (11.12.2015). Архів оригіналу за 13 січня 2016. Процитовано 21 лютого 2016.
  7. ↑ Велике розслідування про злочини й роботу на Росію Петрова й Іванова з "Ісландії", після якого СБУ вручить їм підозру в держзраді. Гордон | Gordon (укр.). Процитовано 28 лютого 2024.
  8. ↑ «В Луганске уволили госслужащего за критические статьи о власти в блоге», «Новости Донбасса» (25.01.2014). Архів оригіналу за 18 серпня 2016. Процитовано 21 лютого 2016.
  9. ↑ Увольнение (22.01.2014) (англ.), архів оригіналу за 11 лютого 2017, процитовано 9 лютого 2017
  10. ↑ Цензор.НЕТ. Бойовики "ЛНР" "оголосили в розшук" журналіста Сергія Іванова. Цензор.НЕТ (укр.). Архів оригіналу за 16 жовтня 2021. Процитовано 16 жовтня 2021.
  11. ↑ Блог автора Applecrysis. web.archive.org. 17 березня 2016. Архів оригіналу за 17 березня 2016. Процитовано 17 червня 2022.
  12. ↑ Сергій Іванов: «Обережно! Підозри», Espreso.tv, блоги (23.11.2015). Архів оригіналу за 28 грудня 2015. Процитовано 21 лютого 2016.
  13. ↑ Цензор. НЕТ. Список блогов «Блоги (за все время, автор Сергей Иванов, отсортированы по последним) | Цензор. НЕТ. Цензор. НЕТ (ru-RU) . Архів оригіналу за 25 березня 2016. Процитовано 29 листопада 2016.
  14. ↑ Відомий блогер Сергій Іванов очолив портал Еспресо.TV. Архів оригіналу за 22 жовтня 2016. Процитовано 22 жовтня 2016.
  15. ↑ Сергій Іванов передумав керувати порталом Espreso.tv. Архів оригіналу за 22 жовтня 2016. Процитовано 22 жовтня 2016.
  16. ↑ Хто став ведучими «Право на владу» (фото). Архів оригіналу за 22 жовтня 2016. Процитовано 22 жовтня 2016.
  17. ↑ АНТИПОДИ - YouTube. web.archive.org. 14 листопада 2019. Архів оригіналу за 14 листопада 2019. Процитовано 17 червня 2022.
  18. ↑ а б в г д Блогер Сергій Іванов зняв документальний фільм з ознаками джинси про ексмера Ірпеня Володимира Карплюка. vybory.detector.media. Детектор медіа. 21 жовтня 2020.
  19. ↑ а б в Євген Спірін, Катерина Коберник, Гліб Гусєв (21 жовтня 2020). Журналіст Сергій Іванов зняв «фільм» про колишнього мера Ірпеня Володимира Карплюка. У фільмі немає нічого, крім Карплюка!. babel.ua. «Бабель».
  20. ↑ Мер Ірпеня: в моїх 67 квартирах ніхто не живе. chesno.org. Чесно. 14 травня 2015.
  21. ↑ У Зеленського створюють пул блогерів, які говоритимуть про «позитивні тренди» – радник Єрмака. radiosvoboda.org. Радіо Свобода. 23 листопада 2020.
  22. ↑ Михайло Подоляк: ОПУ створює пул блогерів, які говоритимуть про позитивні тренди у внутрішній політиці (укр.). Детектор медіа. 23 листопада 2020. Архів оригіналу за 18 січня 2021. Процитовано 27 лютого 2021.
  23. ↑ Сергій Іванов сказав, що Офіс президента не пропонував йому долучитися до пулу блогерів. detector.media (укр.). 24 листопада 2020. Архів оригіналу за 21 травня 2021. Процитовано 21 травня 2021.
  24. ↑ а б Олександр М’ясищев, Юліана Скібіцька, Дмитро Раєвський, Катерина Коберник (18 січня 2024). За Bihus.Іnfo таємно стежили, а в квартиру до журналіста Юрія Ніколова ломились невідомі. babel.ua. «Бабель».
  25. ↑ Артем Некрасов (15 грудня 2021). На оновленому каналі “Рада” будуть працювати ведучі Медведчука. stopcor.org. Стоп корупції.
  26. ↑ а б в г д е ж и к Велике розслідування про злочини й роботу на Росію Петрова й Іванова з "Ісландії", після якого СБУ вручить їм підозру в держзраді. Гордон | Gordon (укр.). Процитовано 28 лютого 2024.
  27. ↑ Мільйони за піар Офісу Президента отримує компанія, пов'язана з замом Єрмака. Bihus.Info. 6 жовтня 2022.
  28. ↑ Оточення ОП отримує мільйони з бюджету за піар влади на каналі "Рада" – ЗМІ. pravda.com.ua. Українська правда. 6 жовтня 2022.
  29. ↑ Telegram-канал "Карточный офис", який поширив відео з провокацією біля квартири Ніколова, ведуть пропагандисти Зеленського, - "слуга народу" Безугла. censor.net. Цензор.НЕТ. 16 лютого 2024.
  30. ↑ Іра Рябоштан (6 вересня 2021). «Туземцам хватало стекляшек, а нам — обещаний». Що писали в телеграми і твітері про підсумки зустрічі Зеленського й Байдена. detector.media. Детектор медіа.
  31. ↑ «Петушащийся» Шуфрич, нові санкції США, депортація контрабандистів — Іванов live. 15 квітня 2021.
  32. ↑ а б в г Дмитро Гордон (26 лютого 2024). Петров та Іванов з "Ісландії". Робота на ФСБ, "педофілгейт", любов до Путіна. Велике розслідування.
  33. ↑ а б в г д Анна Єгорова (26 квітня 2021). «Ніколи не був одруженим, дітей поки немає». Активіст Виговський заперечив інформацію про борги за аліменти, озвучену в етері блогером Івановим. cs.detector.media. Детектор медіа.
  34. ↑ Лєна Чиченіна (29 лютого 2024). Жаба підкрадається, гадюка ховається. Гордон помстився за маму і зробив розслідування про Петрова та Іванова. detector.media. Детектор медіа.
  35. ↑ а б Ольга Лень (11 вересня 2023). Не кожен день такий лютий треш побачиш.
  36. ↑ Юрій Ніколов (11 вересня 2023). Як відрізнити піар-аса від пі*араса?.
  37. ↑ Катерина Бутко (11 вересня 2023). Отже, шок, сенсація! За версією прокуроро/журналіста Сергія Іванова - навчаючись у 11му класі школи я була причетна до отруєння Ющенка.
  38. ↑ а б Володимир Ар'єв (11 вересня 2023). Ручний рупор Банкової на прізвище Іванов.
  39. ↑ «Дно помийної ями». Маша Єфросиніна жорстко висловилася про Іванова і Петрова, які ображали і принижували жінок у своїй програмі. life.nv.ua (укр.). Процитовано 28 лютого 2024.
  40. ↑ Мізогінія та кринжатіна: мережу розлютило відео, де ведучі "Ісландії" пащекують про зовнішність журналістки та називають alyona alyona хабалкою. ТаблоID (укр.). Процитовано 28 лютого 2024.
  41. ↑ Крижня, Марина (30 січня 2024). «Брудна бомба» українського ютубу, або Як Іванов і Петров ненавидять жінок. detector.media (укр.). Процитовано 28 лютого 2024.
  42. ↑ alyona alyona (29 січня 2024). Я НЕ БУДУ МОВЧАТИ.
  43. ↑ Роман Мельник (1 лютого 2024). Блогерка Аліна Доротюк та alyona alyona думають подати до суду на ведучих «Ісландії» Іванова та Петрова. detector.media. Детектор медіа.
  44. ↑ а б в Марина Крижня (31 січня 2024). «Для мене вони просто як вуличний смітник»: Маша Єфросиніна висловила позицію щодо Іванова та Петрова. detector.media. Детектор медіа.
  45. ↑ «Громадські активісти створили нову політичну силу щоб змінити країну», сайт політичної партії «Воля» (21.06.2014). Архів оригіналу за 29.11.2016. Процитовано 21.02.2016. [Архівовано 2016-11-29 у Wayback Machine.]
  46. ↑ Сергій Іванов: «Что на самом деле произошло в партии Воля. Ноктюрн», блог на сайті Українська правда (05.11.2014). Архів оригіналу за 30 березня 2016. Процитовано 21 лютого 2016.
  47. ↑ «Міністр Юстиції України представив Громадську раду з питань проведення люстрації», Український кризовий медіа центр (24.10.2014). Архів оригіналу за 30 червня 2016. Процитовано 21 лютого 2016.
  48. ↑ Служба безпеки України. www.sbu.gov.ua. Архів оригіналу за 30 листопада 2016. Процитовано 29 листопада 2016.
  49. ↑ а б в Роман Зайцев (24 лютого 2023). Знімаю тягар з душі. Дев'ять років носив. Прийшов час звільнитися. censor.net. Цензор.НЕТ.
  50. ↑ Россия использовала Фарион для обострения ситуации на Донбассе – эксперт. unian.net (рос.). УНІАН. 20 листопада 2014.
  51. ↑ ФАРІОН: філологія, євреї, КПРС, фемінізм, Бандера, гендер, Шевченко, Сковорода, Конфуцій АНТИПОДИ. 28 жовтня 2021.
  52. ↑ а б Медіаекспертка Лигачова назвала двох «чорних політтехнологів», які працюють на Офіс президента. nv.ua. New Voice. 14 жовтня 2023.
  53. ↑ а б в Ольга Чорна (16 жовтня 2023). Баланс між свободою слова та інфобезпекою має складатися з правди і мовчання, а не з правди і брехні. detector.media. Детектор медіа.
  54. ↑ а б в Оксана Коваленко, Катерина Коберник (12 вересня 2023). Блогер Сергій Іванов знову випустив відео, яке дуже схоже на політичну джинсу. Замість фактів він пропонує використовувати «викривальні ознаки». babel.ua. Бабель.
  55. ↑ Катерина Коберник (12 вересня 2023). У "розслідуванні про Сергія Іванова, якби його зробив Сергій Іванов", з'являється Енді Воргол. Не питайте чому – це очевидно. gordonua.com. ГОРДОН.
  56. ↑ Мирослава Барчук (11 вересня 2023). Якщо вам здається, що «викриття» мене і моїх колег як агентів фсб і отруйників Ющенка – це крінжовий курйоз чи просто тупість, то це не зовсім так.
  57. ↑ Піарник Зеленського Петров працював на ФСБ в Росії. ВIДЕО. censor.net. Цензор.НЕТ. 28 лютого 2024.
  58. ↑ Дмитро Гордон (4 вересня 2023). Я докладу всіх зусиль, щоб покарати медіакілерів Петрова й Іванова, які працюють на догоду Росії. Життя Поворознюка видасться їм щастям. gordonua.com. ГОРДОН.
  59. ↑ а б Гордон: Я дуже хотів би, щоб суспільство побачило зустріч Шарія, Петрова й Іванова в СІЗО. Щоб вони зустрілися на очній ставці й розповіли, які бабки отримували від Кремля. gordonua.com. ГОРДОН. 26 жовтня 2023.
  60. ↑ Олеся Бацман (4 вересня 2023). Якщо ми будемо пробачати медіавиродкам Іванову й Петрову, то не зчуємося, як прокинемося в суспільстві, де такі медіапотвори будуть виховувати подібних до себе медіапотвор-некрофілів. gordonua.com. ГОРДОН.
  61. ↑ Олеся Бацман (2 вересня 2023). Так робити не можна. І пробачати таке також. censor.net. Цензор.НЕТ.
  62. ↑ Маркіян Климковецький (29 лютого 2024). Депутат закликав СБУ перевірити діяльність блогерів Петрова та Іванова. hromadske.ua. Громадське ТБ.
  63. ↑ Crazy-Apples-snakes-restored-1996 (укр.), архів оригіналу за 16 жовтня 2021, процитовано 16 жовтня 2021
  64. ↑ В Луганске вышел сборник «Противоречия» блогера Applecrysis.
  65. ↑ Протиріччя як спосіб життя. Чому варто прочитати нову збірку Сергія Іванова. Протиріччя як спосіб життя. Чому варто прочитати нову збірку Сергія Іванова (англ.). Архів оригіналу за 11 лютого 2017. Процитовано 9 лютого 2017.
  66. ↑ Молчу языком оккупанта (Без пауз)., by Сергей Иванов aka applecrysis. Sasha Proletarskiy (англ.). Архів оригіналу за 16 жовтня 2021. Процитовано 16 жовтня 2021. [Архівовано 2021-10-16 у Wayback Machine.]
  67. ↑ Мокляк, Аліна (20 серпня 2021). Фільм "Редакція": як проходить знімальний день на Херсонщині. Суспільне | Новини (укр.). Архів оригіналу за 16 жовтня 2021. Процитовано 16 жовтня 2021.
  68. ↑ Свято гітар і небанальні тексти: київські рокери ZFeelZ випустили новий мініальбом. СЛУХ — онлайн-медіа про музику та все, що навколо неї. 31 травня 2021. Архів оригіналу за 16 жовтня 2021. Процитовано 16 жовтня 2021.
  69. ↑ ‎Zfeelz on Apple Music. web.archive.org. 12 лютого 2022. Архів оригіналу за 12 лютого 2022. Процитовано 17 червня 2022.
  70. ↑ the feels on Instagram: "Друзі!! Багато з вас цікавились, чи плануємо ми змінювати назву гурту." www.instagram.com. 26 листопада 2022. Процитовано 02 червня 2023.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Іванов_Сергій_Володимирович_(журналіст)&oldid=44050431