Перейти до вмісту

Фаріон Ірина Дмитрівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Фаріон Ірина Дмитрівна
Ім'я при народженніІрина Дмитрівна Фаріон
Народилася29 квітня 1964(1964-04-29)
Львів, Українська РСР, СРСР[2]
Померла19 липня 2024(2024-07-19)[1] (60 років)
Львів, Україна[3]
·вогнепальна рана[3]
ПохованняЛичаківський цвинтар
Країна СРСР
 Україна
Діяльністьмовознавиця, політична діячка, філологиня, освітянка, викладачка університету, мовна активістка
Галузьфілологія[4], педагогіка[4] і політична діяльність[4]
Alma materЛДУ імені Івана Франка (1987)
Науковий ступіньдоктор філологічних наук[d] (2015)
Вчене званняпрофесор
Знання мовукраїнська[4]
ЗакладНаціональний університет «Львівська політехніка»
ЧленствоВерховна Рада України VII скликання
Посаданародний депутат України[5]
ПартіяКПРС (1989) і Всеукраїнське об`єднання «Свобода» (2024)
КонфесіяУкраїнська греко-католицька церква
БатькоФаріон Дмитро Івановичd
МатиФаріон Ярослава Степанівнаd
ДітиСофія Семчишинd
Автограф
Нагороди
IMDbID 11770700
Україна Народний депутат України
7-го скликання
ВО «Свобода» 12 грудня 2012 — 27 листопада 2014

Іри́на Дми́трівна Фаріо́н (29 квітня 1964, Львів — 19 липня 2024, Львів) — українська мовознавиця, освітянка, політична та громадська діячка, мовна активістка, публіцистка та блогерка. Доктор філологічних наук, професор, народний депутат України VII скл. (2012—2014)[6], голова підкомітету з питань вищої освіти Комітету ВРУ з питань науки і освіти (2013)[7]. Член Політради ВО «Свобода» (2005—2024)[8].

Життєпис

Ранні роки

Народилася 29 квітня 1964 року у Львові в родині службовців. Батько працював на заводі, мати — бібліотекаркою у Львівській обласній бібліотеці для юнацтва[9][10].

Ірина у 1971—1981 роках навчалася у Львівській середній школі № 75 імені Лесі Українки. Одразу по закінченню школи рік працювала бібліотекаркою Обласної бібліотеки для юнацтва імені 40-річчя ВЛКСМ (тепер Львівська обласна бібліотека для юнацтва імені Романа Іваничука)[11].

Протягом 1982—1987 років навчалася на філологічному факультеті (за спеціальністю українська філологія) ЛНУ ім. Франка, який закінчила з відзнакою, внесена до книги «Трудової слави університету»[9]. У період з 1986 по 1991 роки — лаборантка катедри загального мовознавства Львівського державного університету імені Івана Франка і керівниця Центру україністики на катедрі фольклористики імені академіка Філарета Колесси.

Викладацька та наукова діяльність

У 1990—1995 роки Ірина Фаріон погодинно працювала викладачкою на катедрі мов Львівського державного інституту прикладного мистецтва (нині — Львівська національна академія мистецтв), де читала курси української мови як іноземної, культури мови, української літератури (від XI до XX ст.)

У 1996 році захистила кандидатську дисертацію на тему «Антропонімійна система Верхньої Наддністрянщини кінця XVIII — поч. XIX ст. (прізвищеві назви)» (науковий керівник — професор Михайло Худаш) і здобула ступінь кандидата філологічних наук[12].

У 1998 році започаткувала зі студентами Інституту архітектури національного університету «Львівська політехніка» проєкт політичного плаката й малюнка «Мова — твого життя основа», що тривав 10 років (1998—2008), як вислід видано чотири добірки мовних плакатів: «Мова — твого життя основа» (2001), «Я на сторожі коло їх поставлю Слово» (2002), «Мова — краса і сила» (2007), «Слово — меч духовний» (2012). Один з плакатів («Не знаєш! Не розумієш! Не шануєш!») став формальним приводом намагань проросійських сил Львова відкрити кримінальну справу у 2003 році за начебто розпалювання Фаріон міжнаціональної ворожнечі. На підтримку викладачки організували пресконференцію, на віче у Львові були зібрані підписи на підтримку — підписалися всі ректори. У підсумку справу не відкрито[13][14].

Упродовж 1998—2004 років очолювала мовну комісію «Просвіти» Національного університету «Львівська політехніка», була членкинею наглядової ради Міжнародного конкурсу знавців української мови імені Петра Яцика, від 1998 року — ініціаторка та організаторка щорічного мовно-мистецького конкурсу серед студентів та учнів «Мова — твого життя основа». У 2004 році стала лавреаткою Літературної та патріотично-виховної премії імені Олекси Гірника.

У 2011 році з метою популяризації української книжки започаткувала проєкт «Від книги до мети» (2011—2019)[15].

15 вересня 2015 року захистила докторську дисертацію на тему «Суспільний статус староукраїнської (руської) мови у XIV—XVII ст.» (науковий консультант член-кореспондент НАН України, професор Василь Німчук)[16][17].

Від 1 вересня 1991 до 15 листопада 2023 — викладачка, доцент, доктор філологічних наук, професор катедри української мови Національного університету «Львівська політехніка»[7].

Після висловлювань Фаріон у бік українських військових громадська організація «Українські студенти за свободу» 14 листопада 2023 року провела акцію протесту, до якої доєдналася незалежна студентська профспілка «Пряма дія» на території Національного університету «Львівська політехніка» з вимогою до керівництва навчального закладу звільнити Фаріон з викладацької посади[18][19]. Була звільнена з посади професора Львівської політехніки вже наступного дня, 15 листопада, на основі порушення ст. 41 Кодексу законів про працю (вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку)[20][21]. Проти звільнення виступили катедра обчислювальної математики та програмування (проте допис про це згодом видалили зі сторінки кафедри у Facebook) й катедра української мови та літератури. Працівники останньої також узяли участь у мітингу на захист мовознавиці 20 листопада[22][23]. Свою підтримку також висловив третій Президент України Віктор Ющенко[24]. Позиція Фаріон стоїть на рішучому захисті української мови в лавах ЗСУ відповідно до статті 13: «У ЗСУ мовою службової діяльності, діловодства та документації є державна мова»[25]. Фаріон подала позов до суду щодо скасування звільнення[26][27]. 7 грудня 2023 року Галицький суд Львова прийняв позов від Ірини Фаріон про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення з Національного університету «Львівська політехніка»[28][29].

29 травня 2024 року Львівський апеляційний суд постановив поновити Фаріон на посаді професора кафедри української мови Інституту гуманітарних та соціальних наук Львівської політехніки та виплатити їй заробітну плату за період прогулу — 124 тис. грн[30].

За життя заявляла про майже готовість збірки власних сентенцій «Орлиці не сповідаються перед гієнами», укладеної Галиною Мазуркевич, та підручника у співавторстві з Оксаною Микитюк «Мова і мовознавці» й плани на майбутнє написати щонайменше три монографії[31]. 27 травня 2024 року оголосила працю над великою історичною розвідкою про українські імена по батькові та намір перевидати свою монографію про українські прізвища[32]. 6 червня Фаріон повідомила про плани зробити соціолінгвальну розвідку про родину Шухевичів на основі книги Степана Шухевича «Моє життя. Спогади» (1991)[33].

Комуністична партія

Ірина Фаріон (2012)

З березня 1987 року Ірина Фаріон стала кандидаткою у члени, з квітня 1988 до 1989 — членом КПРС[34][35][36].

У характеристиці-рекомендації, яка згодом стала підставою для набуття статусу кандидата в члени КПРС, сказано, що Фаріон, бувши членом факультетського клубу інтернаціональної дружби, неодноразово проводила бесіди з іноземними студентами з метою кращого вивчення ними російської мови. Там само йшлося про те, що вона була членом ВЛКСМ із вересня 1978 року. Цю рекомендацію надано 10 березня 1987 року[37]. Зі свого боку, Фаріон заперечила це у своєму блозі: «[…] Якщо такі характеристики в цей час комуністичні зверхники на когось і писали, то під копірку і без жодного відома адресатів»[38].

Хвиля інтересу до партійності Фаріон з'являється 2013 року, коли головний редактор газети «Правдошукач» Юрій Шеляженко звернувся до Державного архіву Львівської області за документами щодо членства Ірини Фаріон в КПРС та подальшої їх публікації[39]. На запитання журналістів про коментар з цього приводу Фаріон відповіла: «Сміялася їм в очі. Ніяк. Орлиці не сповідаються перед гієнами»[40].

Проти удавання люстрації[прояснити: ком.] виступила письменниця, ативістка й публічна інтелектуалка Оксана Забужко, яка зауважила: «А комуністами були, перепрошую, мільйони людей. Тому давайте не плутати так звану внутрішню партію, за Орвеллом кажучи, і зовнішню партію, тобто мільйони людей, які платили внески, і партноменклатуру. Це абсолютно різні речі, і це називається створити димову завісу»[41]. Фаріон неодноразово заявляла, що вступала в партію з метою кар'єрного зростання і руйнування її зсередини[42][31].

Ірина Фаріон своє членство пояснювала наступним чином: «У 1988 році виключно за мотивами наукового кар'єрного зростання я вступила в це лайно… Вийшла в 1989 році після дуже серйозних конфліктів на катедрі, які ґрунтувалися на тому, що я організувала товариство української мови, організувала газету, присвячену Василеві Стусу»[43][44]. За словами Фаріон, після цього конфлікту вона пішла в декретну відпустку, а коли вийшла з неї, то «кинула партквиток в писок секретарю парторганізації» і жодних дій в партії не виконувала[45].

У статті «Мій будівничий» спогадів про університетського професора «Теофіль Комаринець: людина, вчений, політик. Спогади» (Львів, 1999) Ірина Фаріон зазначає: «…саме з ініціативи Теофіля Івановича мене почали залучати до факультетської парторганізації, яка завжди була для мене грою. „Для чого це мені“, — на що Теофіль Іванович, посміхаючись, своїм внутрішнім, глибинним, упевненим голосом, відповів: „Щоби підривати їх ізсередини“. Це переконало мене»[46].

Політична діяльність

Від 2005 року Ірина Фаріон входила до ВО «Свобода»[7]. Станом на квітень 2006-го — кандидатка у народні депутати України від ВО «Свобода» (№ 3 в списку). На час виборів — доцент катедри української мови Львівської політехніки, член ВО «Свобода». Вересень 2007 — кандидатка у народні депутати України від ВО «Свобода» (№ 3 в списку).

На виборах до Львівської обласної ради 2006 року обрана депутатом Львівської обласної ради. Перемогла на виборах до Львівської обласної ради 2010 у мажоритарному окрузі міста Львова, здобувши найвищий результат підтримки серед усіх мажоритарників Львівщини — 33 %.

18 травня 2010 року на сесії Львівської обласної ради звернулася до освітян, студентів, школярів та їх батьків із закликом «бойкотувати та не приймати освітніх колоніальних починань прокремлівської влади; берегти духовну основу української незалежности — мову як спосіб мислення нації та історію як її свідомість та пам'ять; активно здійснювати національне виховання; повсякчас найрізноманітнішими формами та методами демонструвати свою українськість»[47].

Звернулася із відкритим листом до новообраного Президента України Віктора Януковича з приводу загроз державному статусові української мови (15 лютого 2010), до Верховної Ради України (22 лютого 2010)[48].

На сесії Львівської облради 22 лютого 2011 року виступила з проєктом рішення вимоги відставки міністра освіти, науки, молоді та спорту Дмитра Табачника, який, на її думку, «фатально помилився з місцем проживання і свого історичного буття». Від імені трьох голів обласних рад — Львівської, Тернопільської, Івано-Франківської — звернення надіслано Президентові України[49]. Згодом Табачник був звинувачений у державній зраді і позбавлений українського громадянства.

Активно виступала проти Закону України «Про засади державної мовної політики», відомий як «Закон Ківалова-Колесніченка». Добивалась скасування його окремим законом України, а пізніше рішенням Конституційного Суду України[50][51].

З 12 грудня 2012 по 27 листопада 2014 р. — депутат Верховної Ради України від Всеукраїнського об'єднання «Свобода», голова підкомітету з питань вищої освіти комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти (від 24.01.2013 р.), перша заступниця голови комітету з питань науки і освіти (від 16.07.2014)[7].

У 2019 році критикувала[52] Закон України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» у поданому Княжицьким варіанті (5670-д), вважаючи його надто м'яким[53]:

«Вони збираються голосувати за полегшений «закон Ківалова-Колесніченка». Мета його сформульована у програмі президента Петра Порошенка: зберегти мовний статус-кво, тобто те, що ми маємо сьогодні: непріоритетність української мови… Я нещодавно прочитала, що, виявляється, перед ухваленням цього закону мій земляк Колічка Княжицький зустрічався з послами країн ЄС, з генсеком НАТО та очільником Ради Європи. Вони що, ідіоти? Для того, щоб ухвалити, якою мовою у себе в державі говорити, вони мають спілкуватися з чужинцями?»

Була противницею законопроєкту «Про застосування англійської мови в Україні», вважаючи, що він сприятиме англіїзації та деукраїнізації освіти, культури та українського суспільства загалом, і що головними захисниками цього процесу стануть російськомовні[54][55][56]. Не раз висловлювалася проти розширення сфери використання англійської мови в Україні й до розробки законопроєкту[57][58][59].

Незадовго до загибелі Ірина Фаріон придбала 11 FPV-дронів для військовослужбовців Збройних Сил України за майже сто тисяч гривень, які їй відшкодувала Львівська політехніка[60], та почала збір на дрони для ЗСУ, про який 18 липня 2024 року оголосила в останньому прижиттєвому відео на своєму Ютуб-каналі «Iryna Farion»[61].

Медійна присутність

Докладніше: Список епізодів проєкту «Велич особистості»

У медійному просторі Ірина Фаріон заснувала телевізійний культурологічний проєкт «Велич особистості» (2013—2019) на парламентському телеканалі «Рада» з метою популяризації знань про знакові постаті української історії, культури, політики — за період проєкту створено 160 програм[62]. З метою висвітлення життя видатних українців заснувала й стала авторкою телевізійного проєкту «Ген українців» (2019—2024) на львівському телеканалі «НТА»[63].

Від 2013 року — блогерка на порталі «Українська правда». Створила два авторські YouTube-канали (Iryna Farion та Студія Фаріон), де вела проєкти «ПротиАнглізм», «ПолітОгляд» та «Курси з культури української мови». Опублікувала понад 200 публікацій публіцистичного характеру в різних джерелах[64].

Останній допис у соцмережах, зроблений за 3 години до вбивства, анонсував наступний епізод «Гену українців», присвячений генерал-хорунжому УПА Іванові Трейку. Випуск записано разом з іншими двома невиданими за життя епізодами: про письменницю й освітянку Христину Алчевську та анархіста Нестора Махна[65][66].

Вбивство

Докладніше: Вбивство Ірини Фаріон

Увечері 19 липня 2024 року у Львові на вул. Томаша Масарика на Фаріон скоєно напад із застосуванням вогнепальної зброї. Її в критичному стані доправили до лікарні святого Пантелеймона[67][68][69]. Після операції вона впала в кому[70], а тієї ж ночі Ірина Фаріон померла у віці 60 років[71].

Незабаром Нацполіція оголосила на Львівщині план перехоплення[72][73].

Слідство розглядало кілька версій[74]. 25 липня у Дніпрі КОРД затримав 18-річного підозрюваного Вʼячеслава Зінченка[75]. Йому обрали запобіжний захід на два місяці без застави[76]. Підозрюваний не визнав провини[77].

Поховання

Зовнішні медіафайли
Зображення
Злата Мітчелл, дочка Ольги Фреймут, показала[78], як 29 липня 2024 виглядає могила Ірини Фаріон
Відеофайли
Поховання Ірини Фаріон 29 липня 2024 року (1h 35m)

21 липня 2024 року відбувся парастас у Львіському гарнізонному храмі Святих апостолів Петра і Павла[79]. Наступного дня спочила на центральній алеї Личаківського кладовища (поле № 22). Процес поховання зібрав близько 5000 людей[80].

Родина

Конфлікти

Інцидент у дитячому садку

В рамках акції «Утверджуймо державну мову!» Ірина Фаріон 19 лютого 2010 року провела заняття, присвячене проблемі національної ідентичности, у дитячому садочку № 67 міста Львова. Під час заняття засудила зросійщення форм українських імен на кшталт «Міша» та «Ліза»: «Ніколи не називайте Марічку „Маша“, бо Маша — форма не наша. Нехай їде туди, де Маші живуть. У нас вона повинна бути Марічкою»[88]. Відео з цього заходу отримало поширення та спричинило резонанс у ЗМІ, російська пропаганда заявила, що «українські націоналісти забороняють дітям „москальські“ імена»[89].

Загалом заява викликала полярні відгуки[90][91]. Зокрема, народний депутат від «Партії регіонів» Вадим Колесніченко звернувся до Генерального прокурора України з проханням притягнути Ірину Фаріон до кримінальної відповідальности за статтею 161 Кримінального кодексу України (щодо дискримінації дітей за мовною та національною ознакою)[92], проте через кілька років сам став фігурантом кримінальної справи, від якої переховувався в окупованому Севастополі[93]. Виступ Ірини Фаріон також засудила Українська народна партія[94], натомість, на захист однопартійця виступив голова партії «Свобода» Олег Тягнибок[95].

Звинувачення ZIK

2013 року телеканал ZIK вимагав вибачень від керівництва ВО «Свобода» за висловлені Іриною Фаріон звинувачення у маніпуляціях і очорненні опозиції через «маленьких дроздових»[96]. За словами самого Остапа Дроздова, із часом їхні взаємини покращилися[97].

Конфлікт із Гордоном

У листопаді 2017 року в прямому етері телеканалу «112» виник конфлікт із журналістом Дмитром Гордоном щодо української мови та особи Степана Бандери. Гордон звинуватив Фаріон у співпраці з ФСБ Росії, і зажадав поліграф-тестування[98]. Ірина Фаріон зажадала від Гордона «попросити пробачення у Степана Бандери і всіх бандерівців за те, що воно сказало, що Степан Бандера — нацистський прихвостень»[99].

Звинувачення спортсменів

У 2021 році Ірина Фаріон та Лариса Ніцой назвали «московитом» українського футболіста Артема Довбика, який спілкувався російською в ході післяматчевої пресконференції на «Євро-2020». Згодом Довбик таки перейшов на українську. В серпні 2021 року Фаріон розкритикувала легкоатлетку Ярославу Магучіх, бронзову призерку Олімпійських ігор, за обійми та спільне фото з російською спортсменкою[100]. У листопаді 2021 року поліція відкрила кримінальне провадження проти Ніцой та Фаріон із звинуваченням в образі українських спортсменів[101], проте до суду справа не дійшла.

Висловлювання про мешканців Сходу України

2019 року Фаріон заявила, що російськомовне населення Сходу України є «авторами війни», оскільки якби «не було би отих москворотих, не мав би кого Путін захищати»[89].

26 січня 2023 року в інтерв'ю вчергове заявила про причиново-наслідковий зв'язок та «кармічність» подій у Маріуполі та відповідальність за голосування на виборах[102]. ГПУ направила заяву про можливе порушення закону щодо заперечення російської агресії до прокуратури Львівської області, а та — до СБУ Львівської області з дорученням про початок досудового розслідування[103].

Звинувачення зросійщених військовиків «Азову»

5 листопада 2023 року на запитання журналістки Яніни Соколової заявила, що «не існує російськомовного населення, є українці, а є кацапи». На зустрічне запитання щодо російськомовних військовиків, зокрема бійців «Азову», розкритикувала їх та назвала це порушенням статті 29 Закону «Про Збройні сили України» (згодом у блозі на Українській правді просила вибачення, що переплутала її зі статтею 13, яка стверджує те саме з іншою цифрою)[104]. Також вона сказала, що не може вважати російськомовних військових українцями[105][106][107]:

Я не можу назвати їх українцями. Якщо вони не говорять українською мовою — то нехай себе назвуть «рускімі». Що їм заважає? Чому вони такі очманілі? Вони такі великі патріоти — покажи свій патріотизм, вивчи мову Тараса Григоровича Шевченка […] Ну шо це за бздура — воювати в українській армії і говорити російською мовою?

Після цих заяв її сторінку у Facebook заблокували[108], а самі заяви викликали обурення в суспільстві. Пізніше вона написала, що «воювати за Україну — це не заслуга, а обов'язок», а також назвала «москворотими биками» військовослужбовців, які не дотримуються вимог щодо використання державної мови у ЗСУ[109][110].

Висловлювання Фаріон засудили начальник штабу батальйону «Азов» Богдан Кротевич, екскомандир полку «Азов» Максим Жорін та інші відомі особи[111][112][113][114], реакції правоохоронних органів зажадали депутат Єгор Чернєв[115][116]. та Уповноважений з прав людини Дмитро Лубінець[117]. Служба безпеки України 15 листопада 2023 року зініціювала психолого-лінгвістичну експертизу висловлювань Ірини Фаріон та розпочала кримінальне провадження за статтями 161, 435-1, 163 та 182[118][119]. Однак, справу не довели до суду. 16 листопада 2023 року Національна рада з питань телебачення та радіомовлення призначила позапланову перевірку «5 каналу» через трансляцію програми «Рандеву з Яніною Соколовою», де гостею була Ірина Фаріон[120], також без критичних рішень для телеканалу.

Керівництво Львівського політехнічного університету вирішило звільнити Ірину Фаріон з університету[121], проте це рішення оскаржили в суді й згодом суд постановив поновити її на посаді професора й стягнути з університету гроші за вимушений прогул[122]. Ірину Фаріон підтримали журналіст Остап Дроздов, дитяча письменниця Лариса Ніцой, молодший сержант 5-го окремого штурмового полку ЗСУ, заступник голови ВО «Свобода» з питань політичної освіти[123] Юрій «Мамай» Сиротюк, Дмитро Корчинський та колишній президент України Віктор Ющенко[124][125][126][127][24].

Оприлюднення листа кримського студента

8 листопада 2023 року Фаріон опублікувала кілька листів від українців, які висловлювали їй підтримку[128]. Серед них був лист від Максима Глєбова, який представився студентом із тимчасово окупованого Сімферополя. У коментарях Фаріон попросили приховати персональні дані хлопця, але вона відмовилася. За кілька днів представники окупаційної влади затримали хлопця та змусили перепросити на камеру[129][130][131]. Сама Фаріон не визнала власної провини та назвала це провокацією проти неї[132], а потім заявила, що студент сам винний, що не приховав власне ім'я та не попросив цього зробити[133].

Представниця президента в АР Крим Таміла Ташева назвала дії Фаріон ницістю та пообіцяла притягнення до відповідальності. Безвідповідальною або злочинною поведінкою також назвали вчинок один із командирів 3-ї ОШБр Дмитро Кухарчук, головна редакторка УП Севгіль Мусаєва, журналістки Тетяна Даниленко та Ірина Андрейців, військовослужбовиця Ярина Чорногуз, правозахисниця Лариса Денисенко та інші[134].

Відзнаки та визнання

  • 2001 — Почесна грамота імені президента НТШ Михайла Грушевського від Управи Наукового Товариства імені Шевченка в Америці за «невтомну академічну діяльність у галузі українознавства».
  • 2004 — Міжнародна премія Ліги українських меценатів імені Олекси Гірника за національно-патріотичне виховання молоді — лавреатка.
  • 2008 — Всеукраїнська премія імені Бориса Грінченка — лавреатка[135].
  • 2010 — грамота від УПЦ КП за наукову діяльність, зокрема за монографію «Отець Маркіян Шашкевич — український мовотворець»[136].
  • 2012 — відзнака від Галицького районного об'єднання м. Львова ВУТ «Просвіта» ім. Т. Г. Шевченка (за створення проєкту «Від книги до мети» та книжку «Отець Маркіян ‒ український мовотворець»)[137]
  • 2013 — Міжнародна премія Ліги українських меценатів імені Дмитра Нитченка — лавреатка — «За несхибну позицію в житті, за бійцівські якості й за чин», за «Від книги до мети»[138]
  • 19 червня 2014 — Почесна грамота Верховної Ради України за вагомий внесок у розвиток вітчизняної освіти, удосконалення сучасної нормативно-правової бази освіти і науки (розпорядження № 362 від 19 червня 2014).
  • 2016 — Премія імені Івана Огієнка — лавреатка — за наукові досягнення (монографія «Суспільний статус староукраїнської (руської) мови у XIV — XVII ст.: мовна свідомість, мовна дійсність, мовна перспектива», 2015).
  • 2021 — лавреатка — Обласна премія для працівників наукових установ та закладів вищої освіти від Львівської ОДА[139].
  • вересень 2022 — «Почесна грамота за особливі заслуги» від Львівської політехніки[140].
  • 10 жовтня 2022 — «За заслуги перед Тернопільщиною» імені Ярослава Стецька від Тернопільської обласної ради[141]
  • 2023 — Всеукраїнська премія ім. Бориса Грінченка — лавреатка — за просвітницьку діяльність[142].

Вшанування пам'яті

2 серпня 2024 року вулицю Гвардійську в Івано-Франківську перейменовано на честь Ірини Фаріон[143].

На дев'ятий день після смерті на замовлення близьких «Укрпошта» виготовила неофіційну авторську марку й конверт[144][145]. Пізніше марка накладом у 250 тис. стала доступною для купівлі лише в київській дільниці «Власна марка»[146].

Меморіальні таблиці Ірині Фаріон відкрили у Львові: 27 серпня 2024 року на фасаді будинку по вулиці Масарика, 3, де мешкала мовознавиця[147], а також 25 вересня 2024 року на фасаді Львівської спеціалізованої середньої загальноосвітньої школи № 75 імені Лесі Українки (нині — Ліцей № 75 імені Лесі Українки Львівської міської ради), де вона навчалася[148].

28 листопада 2024 року у Львові вулицю Технічну перейменували на вулицю Ірини Фаріон[149].

Бібліографія

Монографії та основні праці

  • Українські прізвищеві назви Прикарпатської Львівщини наприкінці XVIII — початку XIX століття (з етимологічним словником) / НАН України; Інститут народознавства. Л.: Літопис, 2001. 371 с. ISBN 966-7007-30-2.
  • Антропонімійна система Верхньої Наддністрянщини кінця XVIII — початку XIX ст. (прізвищеві назви): Дис… канд. філол. наук: 10.02.01 / Львівський держ. ун-т ім. І.Франка. Львів, 1996. 237 л. + додат. 213 л.
  • Правопис — корсет мови?: Український правопис як культурно-політичний вибір. Л.: Монастир Свято-Іванівська Лавра; Видавничий відділ «Свічадо», 2004. 115 с. ISBN 966-561-328-6
  • Мова — краса і сила: Суспільно-креативна роль української мови в ХІ — середині XIX ст. Л.: Видавництво Національного ун-ту «Львівська політехніка», 2007. 168 с. ISBN 978-966-553-586-7
  • Отець Маркіян Шашкевич — український мовотворець. Лінгвістичний феномен на тлі світового романтизму. Л.: Свічадо, 2007. 136 с. ISBN 978-966-395-121-8
  • Степан Бандера — практик, теоретик, містик націоналістичного руху. Лекція Ірини Фаріон з нагоди столітнього ювілею Провідника. — Івано-Франківськ: Місто НВ, 2009. 32 с. + компакт-диск. ISBN 978-966-428-123-9
  • Мовна норма: знищення, пошук, віднова. Івано-Франківськ: Місто НВ, 2010. 336 с. + компакт-диск. ISBN 978-966-428-138-3
  • Афоризми та сентенції Юрія Іллєнка Криниця для спраглих / Автор ідеї, укладач та літературний редактор Ірина Фаріон. Співтворці укладання Людмила Іллєнко, Пилип Іллєнко, Андрій Іллєнко. — Івано-Франківськ: Місто НВ, 2010. — 160 с. — ISBN 978-966-428-169-7
  • Суспільний статус староукраїнської (руської) мови у ХIV—ХVII століттях: мовна свідомість, мовна дійсність, мовна перспектива. Л.: Видавництво Національного ун-ту «Львівська політехніка», 2015. 656 с. ISBN 978-617-607-718-3
  • Мовний портрет Івана Пулюя (за листами мислителя). Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2017. 215 с. ISBN 978-966-941-076-4
  • Мовна норма: пошук істини. Посібник. Івано-Франківськ: Місто НВ, 2017. 255 с. ISBN 978-966-428-517-6[150]

Монографії у співавторстві

  • Slovo v kultuře a kultura ve slově: Kolektivni monografie / prof. Alla Arkhanhelska, DrSc. Vydala a vytiskla Univerzita Palackého v Olomouci, 2014. S. 215—229
  • Українознавство в персоналіях — у системі вищої медичної освіти. Монографія. Книга третя. Івано-Франківськ, 2019. С. 316—335. ISBN 978-966-428-498-8
  • Український науковий термін: діахронний контекст. Монографія. Львів: Галицька Видавнича Спілка, 2019. С. 50–71. ISBN 978-617-7809-05-9
  • Українська реальність крізь призму терміна: монографія. Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2019. С. 47–93. ISBN 978-966-941-414-4
  • Термінологічна актуалізація української мовної дійсности: монографія / Львів: Галицька Видавнича Спілка, 2020. С. 5-59. ISBN 978-617-7809-53-0
  • Українознавство в персоналіях — у системі вищої медичної освіти. Монографія. Книга п'ята. Івано-Франківськ, 2022, С. 185—215
  • Полігранна філологія без кордонів: колективна монографія. Харків: Видавництво Іванченка І. С., 2022, С. 127—141
  • Wrocławska Ukrainistyka. Lingua — Litterae — Sermo: колективна монографія. Wrocław: Oficyna Wydawnicza Atut — Wrocławskie Wydawnictwo Oświatwe, 2022. С. 79–90
  • Мовознавча комісія НТШ. З історії людей та ідей. Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2023[151]
  • Ірина Фаріон, Галина Помилуйко-Недашківська, Анна Бордовська. Англізми і протианглізми: 100 історій слів у соціоконтексті. — Львів : «Свічадо», 2023. — 714 с. — ISBN 978-966-938-717-2.[152]

Дотичні та видані за наукової редакції

  • Петро Билина. Війна кличе. Стань переможцем! Нотатки на полях російсько-української війни. Автор передмови і редактор: Ірина Фаріон. Київ: Український пріоритет, 2017. 168 с.
  • Проблеми української термінології: зб. наук. пр. учасників XV Міжнар. наук. конф. «Проблеми укр. термінології СловоСвіт 2018», м. Львів, 4—6 жовт. 2018 р. — Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2018. — 83 с. — ISBN 978-966-941-210-2
  • Добірка студій професора Михайла Худаша: історична ономастика, мовні портрети, спогади. За науковою редакцією І. Д. Фаріон. Львів: Видавництво Львівська політехніка, 2019. 440 с. ISBN 978-966-941-336-9.
  • Наука своєю мовою — нездоланна твердиня. Збірник матеріялів відкритих Пулюївських читань / науковий редактор: І. Д. Фаріон. Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2019. 215 с. ISBN 978-966-941-300-0.
  • Фаріон Ірина Дмитрівна: Біобібліографічний показник: / Упор. О. Микитюк, Л. Харчук, І. Ментинська. Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2019. 168 с. ISBN 978-966-941-319-2.
  • Щастя бути сильним. Афоризми та сентенції Дмитра Донцова. Автор ідеї та укладач: Оксана Микитюк. Науковий консультант: Ірина Фаріон. Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2021. 392 с.
  • Проблеми української термінології: зб. наук. праць учасників XVII Наук. онлайн-конф. СловоСвіт 2022, 6–8 жовт. 2022 р. / Головний редактор: Ірина Фаріон. — Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2022. ISBN 978-966-941-755-8[153]

Медійна діяльність

  • 2013 — Авторський блог на «Українській правді» (станом на грудень 2023—281 блог)[154]
  • 2013—2019 — Телевізійний культурологічний проєкт «Велич особистості» на парламентському телеканалі «Рада» (160 програм)[62][155]
  • 2019 — Телевізійний проєкт «Ген українців» на львівському телеканалі «НТА» (станом на грудень 2023 року створено 125 програм)[63]
  • 2022 — Проєкти «ПротиАнглізм» (68 відео), «ПолітОгляд» та «Курси з культури української мови» (понад 60 лекцій) на авторських YouTube-каналах Iryna Farion[156][157]

Примітки

  1. ↑ а б Ірина Фаріон померла після замаху у Львові — 2024.
  2. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #1025645529 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  3. ↑ а б https://www.rferl.org/a/ukraine-farion-shooting-lviv-language-parliament/33043439.html
  4. ↑ а б в г Чеська національна авторитетна база даних
  5. ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=7
  6. ↑ Картка народного депутата
  7. ↑ а б в г Ірина Фаріон захистила докторську дисертацію (укр.). «Вголос». 16 вересня 2015. Архів оригіналу за 15 вересня 2015. Процитовано 16 вересня 2015.
  8. ↑ Фаріон Ірина Дмитрівна. Архів оригіналу за 1 листопада 2013. Процитовано 29 вересня 2013.
  9. ↑ а б в г д Ірина Фаріон на порталі «Варіанти»
  10. ↑ Олег К. Романчук (2012). Ірина Фаріон: «Переможемо тоді, коли переможемо у собі слабкість, пристосуванство і негативізм» (укр.). «Універсум» № 11–12 (229–230). Процитовано 16 грудня 2023.
  11. ↑ Галина Ярема (12 листопада 2013). Ярослава ФАРIОН: «Коли казала доньці, щоб не йшла у політику, вона мені відповіла: «А хто буде боротися?» (укр.). «Високий замок». Архів оригіналу за 23 січня 2015. Процитовано 23 січня 2015.
  12. ↑ Ірина Фаріон у каталозі Національної бібліотеки України ім. Володимира Вернадського
  13. ↑ Наталія БАЛЮК (19 травня 2017). Ірина Фаріон: «Якщо переді мною є лайно, то чого маю його називати мармулядою» (укр.). «Високий замок». Архів оригіналу за 23 січня 2015. Процитовано 18 грудня 2023.
  14. ↑ «Язик подав у суд на мову»: у Львові під судом відбулась масштабна акція протесту на захист Ірини Фаріон (укр.). «Вголос». 31 липня 2020. Архів оригіналу за 23 січня 2015. Процитовано 18 грудня 2023.
  15. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 3 грудня 2013. Процитовано 24 листопада 2013.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  16. ↑ Назарій ТУЗЯК (15 вересня 2015). Ірина Фаріон захистила докторську дисертацію. Екс-депутат отримала звання професора у «Львівській політехніці» (укр.). «Zaxid.net». Процитовано 19 грудня 2023.
  17. ↑ Ірина Фаріон захистила докторську дисертацію (укр.). «Збруч». 16 вересня 2015. Процитовано 19 грудня 2023.
  18. ↑ Марта Гичко (14 листопада 2023). Протести студентів у Львові: в НУ ЛП відповіли, чи звільнять скандальну Фаріон (укр.). «УНІАН». Процитовано 26 грудня 2023.
  19. ↑ Орися ШИЯН, Зоряна КАЗМІРУК (14 листопада 2023). Кілька сотень студентів Львівської політехніки вимагають звільнити Ірину Фаріон (укр.). «Zaxid.net». Процитовано 26 грудня 2023.
  20. ↑ Іванна ГОРДІЙЧУК (15 листопада 2023). Фаріон після скандалу звільнено з «Львівської політехніки» (укр.). «Главком». Процитовано 26 грудня 2023.
  21. ↑ Наказ вже підписано ректором «Львівської політехніки»: міністр освіти підтвердив інформацію про звільнення Фаріон (укр.). ІА «Українські національні новини». 15 листопада 2023. Процитовано 26 грудня 2023.
  22. ↑ Наталія ШУТКА (17 листопада 2023). Після розголосу політехніка повернула на сайт повідомлення про звільнення Фаріон (укр.). «Zaxid.net». Процитовано 17 листопада 2023.
  23. ↑ Наталія КАРНАУХ, Єлісавета СІЛАЄВА (20 листопада 2023). У Львові влаштували мітинг на підтримку Ірини Фаріон (укр.). «Суспільне Новини». Процитовано 26 грудня 2023.
  24. ↑ а б Каріна ЯКІНА (23 листопада 2023). Мені соромно, – Ющенко підтримав Фаріон у мовному скандалі (укр.). «Новини.LIVE». Процитовано 26 грудня 2023.
  25. ↑ Ірина Фаріон (24 листопада 2023). Необільшовизм під стінами Львівської політехніки (укр.). «Українська правда». Процитовано 18 грудня 2023.
  26. ↑ Катерина Садловська (8 грудня 2023). Ірина Фаріон подала позов до суду щодо звільнення з «Львівської політехніки» (укр.). «Суспільне Новини». Процитовано 18 грудня 2023.
  27. ↑ Тетяна ОЛІЙНИК (15 листопада 2023). Фаріон відреагувала на звільнення: готує позов до суду (укр.). «Українська правда». Процитовано 15 листопада 2023.
  28. ↑ Тетяна Олійник (9 грудня 2023). Фаріон подала до суду на «Львівську політехніку» через звільнення: що відомо про позов (укр.). «24 Канал». Процитовано 9 грудня 2023.
  29. ↑ Ірина Фаріон подала позов до суду щодо звільнення з «Львівської політехніки» (укр.). «НТА». 8 грудня 2023. Процитовано 9 грудня 2023.
  30. ↑ Суд поновив Фаріон на посаді та постановив виплатити їй понад 123 тис. грн
  31. ↑ а б Сергій БОСАК (17 квітня 2024). Ірина Фаріон: зараз воюють батьки, щоб захистити своїх дітей. А мають воювати і діти, і батьки. Українські Новини.
  32. ↑ Ідентифікація по батькові - це українська традиція, яку московити у нас вкрали, як і всю нашу історію. Telegram. Ірина Фаріон. 27 травня 2024. Архів оригіналу за 20 липня 2024. Процитовано 20 липня 2024.
  33. ↑ https://t.me/irynadmytrivna/19106
  34. ↑ «Свободівка» Фаріон таки була членом КПРС (укр.). «Українська правда». 19 листопада 2013. Архів оригіналу за 21 листопада 2013. Процитовано 22 грудня 2023.
  35. ↑ Данило МОКРИК (19 листопада 2013). Членство Ірини Фаріон в КПРС підтверджено офіційно (укр.). «Zaxid.net». Архів оригіналу за 22 листопада 2013-11-22. Процитовано 22 грудня 2023.
  36. ↑ Фаріон вступила до лав КПРС 1988 року (документи), [Архівовано 17 листопада 2013 у Wayback Machine.]
  37. ↑ Підтверджено документально: Ірина Фаріон мітила в КПРС і агітувала за російську мову. Texty.org.ua.
  38. ↑ Відповідь брехунові, що ховається в Польщі від визвольної війни і бреше на Свободу
  39. ↑ Журналіст, який розповів про членство Фаріон в КПРС, подав до суду на ВО «Свобода» (укр.). «Інститут масової інформації». 21 листопада 2013. Процитовано 22 грудня 2023.
  40. ↑ Фаріон порівняла себе з орлицею, а журналістів – з гієнами (укр.). «Українська правда». 21 листопада 2013. Архів оригіналу за 23 листопада 2013. Процитовано 22 грудня 2023.
  41. ↑ Забужко про «справу Фаріон»: не треба підміняти біле й кисле (укр.). «Інститут масової інформації». 13 листопада 2013. Процитовано 22 грудня 2023.
  42. ↑ Яніна Соколова (21 липня 2018). Несподівана ІРИНА ФАРІОН (укр.). «Рандеву». Процитовано 22 грудня 2023.
  43. ↑ Фаріон розповіла, як, коли і чому вступила до КПРС (укр.). «Вголос». 27 листопада 2017. Процитовано 22 грудня 2023.
  44. ↑ «Агентка Фаріон» відповіла Гордону: результати детектора брехні (укр.). «Вголос». 27 листопада 2017. Процитовано 22 грудня 2023.
  45. ↑ Фаріон розповіла про свою «співпрацю» з комуністичним режимом.
  46. ↑ Теофіль Комаринець: людина, вчений, політик: спогади. — Львів : «Каменяр», 1999. — 166 с. — ISBN 5774507831, 9785774507832.
  47. ↑ Ірина Фаріон закликає українців відстояти духовну основу української незалежності (укр.). «Українська мова». 28 серпня 2010. Архів оригіналу за 3 листопада 2011-11-03. Процитовано 28 серпня 2010.
  48. ↑ Ірина Фаріон написала листа Януковичу (укр.). «Zaxid.net». 24 січня 2012. Процитовано 26 грудня 2023.
  49. ↑ Фаріон просить Януковича відправити у відставку Табачника, який «фатально помилився з місцем проживання» (укр.). «Корреспондент». 24 січня 2012. Процитовано 26 грудня 2023.
  50. ↑ КС визнав неконституційним мовний закон Колесніченка-Ківалова (укр.). «Новинарня». 28 лютого 2018. Процитовано 26 грудня 2023.
  51. ↑ Володимир СЕМКІВ (2 березня 2018). Кінець закону Ківалова-Колесніченка (укр.). «Збруч». Процитовано 26 грудня 2023.
  52. ↑ Катастрофа у мовному законопроєкті 5670-д. Ірина Фаріон наживо / березень '19 (укр.). Ютуб-канал «Iryna Farion». 10 березня 2019.
  53. ↑ Сокирчук, Наталія (28 лютого 2019). Яким буде закон про мову. Чому не задоволені Фаріон та Ніцой?. Главком. Процитовано 20 липня 2024.
  54. ↑ 👎Новий антимовний законопроєкт про мови нацменшин. Англіїзація + московізація / Ірина Фаріон (укр.). Ютуб-канал «Iryna Farion». 29 листопада 2023.
  55. ↑ Лучше бить англіізірованой, нєжелі украінізірованой..., або Quid quid latine dictum sit, altum videtur (укр.). Українська Правда. 29 червня 2023.
  56. ↑ Англіїзація, аби не українізація? (укр.). Українська Правда. 23 жовтня 2022.
  57. ↑ Про англійську замість української у вишах... / Ірина Фаріон (укр.). Ютуб-канал «Iryna Farion». 18 квітня 2017.
  58. ↑ МОСКОВІЗАЦІЯ + АНГЛІЇЗАЦІЯ. Українці! Ви де? (укр.). Українська Правда. 19 квітня 2017.
  59. ↑ Ірина Фаріон: «Вони реально посягають на мій рай, тому я змушена повернутися в пекло» (укр.). Гречка — Новини Кропивницький. 3 грудня 2018.
  60. ↑ Ірина Фаріон купила 11 дронів для військових за гроші, які відсудила у Львівської політехніки (укр.). Суспільне Львів. 15 липня 2024.
  61. ↑ 🚁МІЛЬЙОН ₴ НА ДРОНИ, щоб умогилити ворога / Ірина Фаріон (укр.). Ютуб-канал «Iryna Farion». 18 липня 2024.
  62. ↑ а б Cьогодні телеканалу «РАДА» – 18! (укр.). Блог «Українська правда». 24 листопада 2016. Процитовано 14 грудня 2023.
  63. ↑ а б «Ген українців»: прем’єра на телеканалі НТА з Іриною Фаріон (укр.). «Вголос». 5 грудня 2019. Процитовано 14 грудня 2023.
  64. ↑ Фаріон Ірина Дмитрівна: Біобібліографічний показник
  65. ↑ Ірина Фаріон перед замахом розповідала про українських героїв: останній допис був за кілька годин до нападу
  66. ↑ Про кого за кілька годин до смерті згадувала Ірина Фаріон: останній допис філологині
  67. ↑ У Львові вчинили замах на Ірину Фаріон. Zaxid.net. 19 липня 2024. Процитовано 19 липня 2024.
  68. ↑ У Львові стріляли в Ірину Фаріон. Варта 1. 19 липня 2024. Процитовано 19 липня 2024.
  69. ↑ У Фаріон стріляли у Львові: всі подробиці замаху на діячку. РБК-Украина. Процитовано 19 липня 2024.
  70. ↑ Фаріон прооперували після замаху. РБК-Україна. Процитовано 19 липня 2024.
  71. ↑ Ірина Фаріон померла в лікарні після замаху. 24 Канал. 19 липня 2024. Процитовано 19 липня 2024.
  72. ↑ У Львові стріляли в мовознавицю Ірину Фаріон: оголосили план «Перехоплення». Суспільне Новини. Процитовано 19 липня 2024.
  73. ↑ У Львові стріляли у Ірину Фаріон. РБК-Україна. Процитовано 19 липня 2024.
  74. ↑ Вбивство Ірини Фаріон. Слідчі не виключають "російський слід", є основні версії. РБК-Украина. Процитовано 28 липня 2024.
  75. ↑ Стрілок із Дніпра: Як поліція шукала можливого вбивцю Фаріон та які його мотиви. РБК-Украина. Процитовано 28 липня 2024.
  76. ↑ Підозрюваному у вбивстві Фаріон обрали запобіжний захід. РБК-Украина. Процитовано 28 липня 2024.
  77. ↑ Підозрюваний у вбивстві Фаріон зробив заяву після рішення суду про його арешт. РБК-Украина. Процитовано 28 липня 2024.
  78. ↑ Дочка Фреймут показала могилу Фаріон і звернулася до неї // 29 July, 2024, 10:14
  79. ↑ Мар'яна П'єцух, Ярослав Герасименко. У Львові попрощатися з Іриною Фаріон прийшли тисячі людей. Громадське. 21 липня 2024.
  80. ↑ Похорон Ірини Фаріон у Львові. Зібралися тисячі людей. BBC News. Україна. 22 липня 2024.
  81. ↑ Мати — Фаріон Ярослава Степанівна, 27.02.1927 р.н., уродженка с. Бусовиська Старосамбірського району Львівської області. П'ять років без Тебе, Мадонно наша. Незамінна. Неосяжна. Предобра. Претепла. Віддана. Божа. Ярослава Степанівна Фаріон: дружина, мама, бабуся, прабабуся. 92 роки земного шляху — служіння Правді, Богові, Україні // Jun 5 2024 at 21:47
  82. ↑ Депутат Львівської облради Ірина Фаріон закохалася (укр.). «Gazeta.ua». 29 вересня 2013. Архів оригіналу за 4 жовтня 2013. Процитовано 19 грудня 2023.
  83. ↑ Ірина Залецька (9 лютого 2012). Самотня вовчиця Ірина Фаріон. zik. Архів оригіналу за 9 січня 2014. Процитовано 9 січня 2014. [Архівовано 2014-01-09 у Wayback Machine.]
  84. ↑ На фронті загинув зять Ірини Фаріон. 06.10.2024, 14:27
  85. ↑ На війні загинув зять Ірини Фаріон. Українська правда (укр.). Процитовано 6 жовтня 2024.
  86. ↑ На війні загинув зять Ірини Фаріон. РБК-Украина (укр.). Процитовано 9 жовтня 2024.
  87. ↑ У Львові попрощалися із зятем Ірини Фаріон Василем Особою
  88. ↑ Фаріон ставить дитсадок на вуха (ч. 1) (укр.). «Вголос». 19 лютого 2010. Процитовано 26 грудня 2023.
  89. ↑ а б Крижня, Марина (14 листопада 2023). Орлиця комунізму, діва націоналізму: які цінності насправді обстоює Ірина Фаріон. Детектор медіа. Архів оригіналу за 15 листопада 2023. Процитовано 17 листопада 2023.
  90. ↑ Олександр Ковальчук: «В українській журналістиці для мене немає ніяких імен» (укр.). «Детектор медіа». 15 липня 2010. Процитовано 26 грудня 2023.
  91. ↑ Александра ХАРЧЕНКО (22 лютого 2010). Во Львове детей отругали из-за их имен (рос.). «Сьогодні». Архів оригіналу за 9 квітня 2010. Процитовано 26 грудня 2023.
  92. ↑ Против депутата Свободы хотят возбудить дело за оскорбления Маш и Миш (видео) (рос.). «Фокус». 22 лютого 2010. Процитовано 26 грудня 2023.
  93. ↑ Суд дозволив заочний процес проти Колесніченка. LB.ua. 22 вересня 2015. Процитовано 20 липня 2024.
  94. ↑ Борис КУШНІРУК (23 січня 2012). В УНП вважають «Свободу» провокаторами (укр.). «Українська правда». Процитовано 26 грудня 2023.
  95. ↑ Олег ТЯГНИБОК (24 січня 2012). Момент істини: українофоби і «хруні» проти української мови (укр.). «Українська правда». Архів оригіналу за 25 червня 2013. Процитовано 26 лютого 2010.
  96. ↑ ZIK вимагає від керівництва ВО «Свобода» вибачень за слова Фаріон (укр.). «Детектор медіа». 9 червня 2018. Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 17 листопада 2023.
  97. ↑ Незбагненна Ірина Фаріон нині приймає вітання на честь 59-х уродин. Telegram. Ostap Drozdov. 29 квітня 2023. Архів оригіналу за 13 червня 2023. Процитовано 21 жовтня 2023.
  98. ↑ Агент Росії або псих? Фаріон влаштувала в прямому етері істерику через українську мову (укр.). «Обозреватель». 9 червня 2018. Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 9 червня 2018.
  99. ↑ Фаріон відмовилася публічно пройти перевірку на поліграфі, чи не є вона російським агентом. Волинські новини. 20 липня 2024. Процитовано 20 липня 2024.
  100. ↑ Фаріон про Магучіх: "я б повернула нагороду цього біосміття назад". РБК-Украина (рос.). Процитовано 20 липня 2024.
  101. ↑ Поліція завела кримінальну справу на Фаріон та Ніцой через образи на адресу спортсменів. www.unian.ua (укр.). Процитовано 20 липня 2024.
  102. ↑ https://apostrophe.ua/ua/article/lime/learn/2023-03-23/za-eti-slova-chelovek-doljen-otvechat-sumskaya-otreagirovala-na-zayavlenie-farion-o-mariupoltsah/51180
  103. ↑ Генпрокуратура доручила Службі безпеки України розібратися із заявами Ірини Фаріон про Маріуполь та маріупольців, - Документ. 0629.com.ua - Сайт міста Маріуполя (укр.). Процитовано 20 квітня 2023.
  104. ↑ Про павліка морозова у Львівській політехніці (або як хочуть посадити Фаріон за вимогу знать закон). Українська правда - Блоги. Процитовано 30 листопада 2023.
  105. ↑ Крижня, Марина (7 листопада 2023). Орлиці доведеться сповідатися: Ірину Фаріон розкритикували через провокаційні заяви щодо українських військовослужбовців. detector.media (укр.). Архів оригіналу за 7 листопада 2023. Процитовано 17 листопада 2023.
  106. ↑ Мола, Катерина (24 жовтня 2023). Тарас Кремінь: Що менше російської мови, то більше безпеки. https://grnt.media/ (українською) .
  107. ↑ Мухарський, Антін (26 липня 2021). Не «російськомовні», а «зросійщені».
  108. ↑ Буняк, Валерія (7 листопада 2023). Ірина Фаріон заявила, що її фейсбук-акаунт заблокували після мовного скандалу. detector.media (укр.). Архів оригіналу за 7 листопада 2023. Процитовано 17 листопада 2023.
  109. ↑ Фаріон висунула претензії "азовцям" через українську мову – у Мережі обурені її заявою (відео, фото). ТСН.ua (укр.). 6 листопада 2023. Процитовано 8 листопада 2023.
  110. ↑ Мовний скандал: Фаріон чекає на СБУ, студенти обклеїли політехніку листівками, виш відреагував
  111. ↑ Мовний скандал з Фаріон: екскомандир «Азову» жорстко відповів філологині. ТСН.ua (укр.). 6 листопада 2023. Процитовано 30 листопада 2023.
  112. ↑ «Проведіть тут хоча б добу»: захисниця «Азовсталі» «Пташка» звернулася до Фаріон. www.unian.ua (укр.). Процитовано 30 листопада 2023.
  113. ↑ В «Азові» відреагували на останній мовний скандал: питання є лише до партії «Свобода», а до Фаріон – жодних. Зеркало недели | Дзеркало тижня | Mirror Weekly. Процитовано 8 листопада 2023.
  114. ↑ Алієв відповів Фаріон на критику російськомовних бійців ЗСУ. ua.korrespondent.net. Процитовано 8 листопада 2023.
  115. ↑ Заява Фаріон про мову та військових. Нардеп Чернєв звернувся до СБУ. Главком | Glavcom (укр.). 6 листопада 2023. Процитовано 8 листопада 2023.
  116. ↑ Мовний скандал з Фаріон: у Раді просять СБУ перевірити слова екснардепки. ТСН.ua (укр.). 7 листопада 2023. Процитовано 8 листопада 2023.
  117. ↑ Омбудсман просить слідчих перевірити слова Ірини Фаріон, яка не вважає російськомовних бійців ЗСУ українцями ➜ ZMINA. zmina.info (укр.). 7 листопада 2023. Процитовано 8 листопада 2023.
  118. ↑ СБУ відкрила кримінальне провадження щодо Ірини Фаріон (укр.). Офіційний сайт Служби безпеки України. 15 листопада 2023. Процитовано 26 грудня 2023.
  119. ↑ Дмитро Браславський (15 листопада 2023). СБУ відкрила кримінальне провадження щодо Фаріон (укр.). РБК-Україна. Процитовано 26 грудня 2023.
  120. ↑ Валентина РОМАНЕНКО (16 листопада 2023). «5 канал» перевірять через ефір із Фаріон (укр.). «Українська правда». Процитовано 16 листопада 2023.
  121. ↑ Ірину Фаріон звільнили із Львівської політехніки, - джерела LB.ua (документ). LB.ua. 15 листопада 2023. Процитовано 20 липня 2024.
  122. ↑ Апеляційний суд поновив на посаді Ірину Фаріон у Львівській політехніці. LB.ua. 29 травня 2024. Процитовано 20 липня 2024.
  123. ↑ Керівництво // Сайт ВО «Свобода»
  124. ↑ Ніцой обурилася «зросійщеними» бійцями ЗСУ
  125. ↑ Мені ліньки всоте-вмільйонне писати прописні істини. Telegram. Ostap Drozdov. 8 листопада 2022. Архів оригіналу за 10 листопада 2023. Процитовано 15 грудня 2023.
  126. ↑ Юрій Сиротюк. ВОЇН про москвоязичіє у війську
  127. ↑ Корчинський: потрібно пробити Ірину Фаріон на посаду Міністра освіти. Екслюзив. 16.11.2023, 16:41
  128. ↑ Жорін уже деантропонімізувалося....Ото їм присвячено! Дякую. Telegram. Ірина Фаріон. 8 листопада 2023. Архів оригіналу за 13 листопада 2023. Процитовано 13 листопада 2023.
  129. ↑ Сластнова, Єва (13 листопада). Після того, як Фаріон виклала лист студента з Криму з персональними даними, його затримали росіяни. НВ. Архів оригіналу за 14 листопада 2023. Процитовано 14 листопада 2023.
  130. ↑ Фаріон розкрила дані проукраїнського студента з окупованого Криму: до хлопця прийшли із ФСБ. РБК-Украина (укр.). Процитовано 16 листопада 2023.
  131. ↑ Абрамова, Анетт (13 листопада 2023). Окупанти заявили про викриття студента з Криму, який публічно підтримав Фаріон на тлі мовного скандалу. Громадське. Архів оригіналу за 14 листопада 2023. Процитовано 14 листопада 2023.
  132. ↑ Буняк, Валерія (13 листопада 2023). Ірина Фаріон назвала «провокацією» інцидент з кримським студентом, якого затримали росіяни. detector.media (укр.). Архів оригіналу за 13 листопада 2023. Процитовано 17 листопада 2023.
  133. ↑ Фаріон поскаржилася Зеленському та Залужному на «хамську» поведінку «азовців». chas.news (ua) . Архів оригіналу за 14 листопада 2023. Процитовано 17 листопада 2023.
  134. ↑ Українці обурені: допис Фаріон, ймовірно, допоміг окупантам затримати патріотичного студента в Криму. Українська правда _Життя. Процитовано 17 листопада 2023.
  135. ↑ Мово, будь! Мово, живи і живи! (укр.). Тижневик «Слово Просвіти». 12 березня 2009. Архів оригіналу за 18 червня 2019. Процитовано 5 травня 2023. [Архівовано 2019-06-18 у Wayback Machine.]
  136. ↑ https://varianty.lviv.ua/3740-iryna-farion
  137. ↑ Ірина Фаріон отримала нагороду «Просвіти» імені Т. Шевченка
  138. ↑ Фаріон дали премію «за бійцівські якості». Архів оригіналу за 3 грудня 2013. Процитовано 24 листопада 2013.
  139. ↑ Професор катедри української мови Ірина Фаріон стала лавреатом Обласної премії
  140. ↑ Незавдовго до звільнення Фаріон нагородили найвищою нагородою Львівської політехніки
  141. ↑ Професор Ірина Фаріон прочитала в тернопільських вишах лекції на тему «Від УПА до ЗСУ: нескорені націоналісти-тернопільці»
  142. ↑ Стали відомі лауреати Всеукраїнської просвітянської премії імені Бориса Грінченка (укр.). «Українська літературна газета». 13 грудня 2023. Процитовано 13 грудня 2023.
  143. ↑ В одному з українських міст з'явилася перша вулиця імені Ірини Фаріон, і це не Львів. tsn.ua. ТСН. 2 серпня 2024. Процитовано 2 серпня 2024.
  144. ↑ Володимир Піняжко (27 липня 2024). «Укрпошта» на спецзамовлення випустила марку на честь Ірини Фаріон. suspilne.media. Національна суспільна телерадіокомпанія України. Процитовано 25 вересня 2024.
  145. ↑ «Укрпошта» на спецзамовлення випустила марку на честь Ірини Фаріон. volynnews.com. Інформаційне агентство «Волинські Новини». 27 липня 2024. Процитовано 25 вересня 2024.
  146. ↑ Ірина Сітнікова (2 серпня 2024). Марки на честь Фаріон не будуть продавати у відділеннях «Укрпошти», лише у дільниці в Києві. hromadske.ua. Громадське телебачення. Архів оригіналу за 23 серпня 2024. Процитовано 25 вересня 2024.
  147. ↑ Ольга Денисяка (27 серпня 2024). У Львові відкрили меморіальну таблицю Ірині Фаріон. hromadske.ua. Громадське телебачення. Архів оригіналу за 1 вересня 2024. Процитовано 1 вересня 2024.
  148. ↑ У Львові відкрили меморіальну таблицю Ірині Фаріон. 4studio.com.ua. 25 вересня 2024. Процитовано 25 вересня 2024.
  149. ↑ Станіслав Погорілов (28 листопада 2024). У Львові на честь Фаріон перейменували одну з вулиць. pravda.com.ua. Українська правда. Процитовано 28 листопада 2024.
  150. ↑ Фаріон Ірина Дмитрівна в Електронній енциклопедії Львівської політехніки
  151. ↑ Доцентка катедри УМ взяла участь у роботі круглого столу «Українська мова як державотворче начало»
  152. ↑  Ірина Фаріон презентувала книгу «Англізми і Протианглізми: 100 історій слів у соціоконтексті» (23 грудня 2023) на YouTube
  153. ↑ Збірник «Проблеми української термінології СловоСвіт 2022»
  154. ↑ Блог Ірина Фаріон на «Українській правді»
  155. ↑ Ірина ФАРІОН (10 вересня 2019). Культурологічний проєкт «Велич особистости» на парламентському каналі «Рада» закрито (укр.). Блог «Українська правда». Процитовано 14 грудня 2023.
  156. ↑ ПРОТИАНГЛІЗМ від Ірини ФАРІОН (укр.). «Слово просвіти». 20 вересня 2021. Архів оригіналу за 14 грудня 2023. Процитовано 14 грудня 2023. [Архівовано 2023-12-14 у Wayback Machine.]
  157. ↑ Професор Ірина Фаріон зініціювала інтерактивний курс з культури української мови на персональному youtube-каналі (укр.). «Львівська політехніка». 1 квітня 2022. Процитовано 14 грудня 2023.

Література

Посилання

Зовнішні відеофайли
1. Ірина Фаріон: як українізувати українців, мовний конфлікт, звільнення, переселенці, релятивізм на YouTube, «Антиподи» (канал «ISLND TV»), 1 січня 2024.

Інтерв'ю:

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Фаріон_Ірина_Дмитрівна&oldid=44181535